logo
екологічна безпека

5.1. Моніторинг довкілля

Державний моніторинг довкілля – це система спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Система державного моніторингу навколишнього природного середовища України створюється з дотриманням міжнародних вимог і є сумісною з аналогічними міжнародними системами.

Система державного моніторингу навколишнього природного середовища будується на принципах: об’єктивності й достовірності; систематичності спостережень за станом навколишнього природного середовища та об’єктами впливу на нього; багаторівневості; узгодженості нормативного та методичного забезпечення; узгодженості технічного та програмного забезпечення; комплексності в оцінці екологічної інформації; оперативності проходження інформації між окремими ланками системи та вчасного інформування органів державної виконавчої влади; відкритості екологічної інформації для населення.

Основними завданнями системи державного моніторингу навколишнього природного середовища є: спостереження за станом навколишнього природного середовища; аналіз стану навколишнього природного середовища та прогнозування його змін; забезпечення органів державної виконавчої влади систематичною та оперативною інформацією про стан навколишнього природного середовища, а також прогнозами і попередженнями про можливі його зміни; розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Залежно від призначення здійснюються загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг довкілля.

Загальний (стандартний) моніторинг довкілля – це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу, на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища, регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг довкілля – це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень їх ліквідації, створення безпечних умов для населення.

Фоновий (науковий) моніторинг довкілля – це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього природного середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються на базових станціях.

Система державного моніторингу довкілля створюється на трьох рівнях:

локальному – на території окремих об’єктів (підприємств, міст, ділянках ландшафтів);

регіональному – у межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів;

національному – на території країни в цілому.

Державний моніторинг довкілляУкраїни в межах своїх повноважень здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, національне космічне агентство України (НКАУ), Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), Мін-агрополітики, Держкомлісгосп, Держкомгідромет, Держкомводгосп, Держкомгеології, Держкомзем, Держжитлокомунгосп та їхні органи на місцях.

Мінприроди здійснює спостереження за:

Національне космічне агентство (НКАУ) – авіаційно-космічні спостереження за:

Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) – вибіркові спостереження за:

  1. рівнем забруденння атмосферного повітря в місцях проживання населення;

  2. станом поверхневих вод суші в місцях використання їх населенням;

  3. станом морських вод у рекреаційних зонах;

  4. хімічним та біологічним забрудненням грунтів на території населених пунктів і за господарсько-побутовими відходами;

  5. інтенсивністю фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо);

  6. станом здоров’я населення і впливом на здоров’я забруднення навколишнього природного середовища.

Мінагрополітики здійснює:

  1. радіологічні, агрохімічні й токсикологічні спостереження за грунтами сільськогосподарського використання;

  2. токсикологічні та радіологічні спостереження за сільськогосподарськими рослинами і продуктами з них;

  3. зоотехнічні, токсикологічні та радіологічні спостереження за сільськогосподарськими тваринами і продуктами з них.

Держкомлісгосп – спостереження за:

  1. станом лісів, грунтів у лісах;

  2. станом мисливської фауни у лісах.

Держкомгідромет – спостереження за:

  1. станом атмосферного повітря (включаючи спостереження за транскордонним перенесенням забруднюючих речовин;

  2. атмосферними опадами;

  3. метеорологічними опадами;

  4. аерологічними параметрами (на аерологічних станціях);

  5. станом поверхневих вод суші;

  6. підземними водами;

  7. станом і режимом морських вод;

  8. станом грунтів;

  9. станом озонового шару у верхній частині атмосфери;

  10. радіаційною обстановкою (на пунктах радіометричної мережі спостережень та в районах діяльності АЕС);

  11. станом сільськогоподарських посівів, запасами вологи у грунті та агрометеорологічними умовами формування врожаю.

Держкомводгосп здійснює :

  1. радіологічні та гідрохімічні спостереження за водами (на водногосподарських системах комплексного призначення, в системах міжгалузевого й сільськогосподарського водопостачання, в зонах впливу атомних електростанцій);

  2. спостереження за станом грунтів у межах впливу меліоративних систем;

  3. спостереження за переформуванням берегів та гідрогеологічним станом у прибережних зонах водосховищ;

  4. облік ресурсів поверхневих вод.

Держкомгеології здійснює :

  1. спостреження за підземними водами з оцінкою їх ресурсів;

  2. спостереження за ендогенними та екзогенними процесами;

  3. державне еколого-геологічне картування території України для оцінки стану геологічного середовища та його змін під впливом господарської діяльності.

Держкомзем – спостереження за:

  1. структурою землекористування;

  2. трансформацією земель залежно від їх цільового призначення;

  3. станом та якістю грунтів і забрудненням ландшафтів;

  4. станом рослинного покриву земель;

  5. відновленням порушених земель;

  6. станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення;

  7. станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток.

Держжитлокомунгосп – спостереження за:

  1. якістю питної води централізованих систем водопостачання міст і селищ міського типу;

  2. станом стічної води міської каналізаційної мережі;

  3. станом зелених насаджень міст і селищ міського типу;

  4. проявами небезпечного підняття рівня грунтових вод у межах міст і селищ міського типу.

Підприємства, установи й організації, незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища, зобов’язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів.

Мінприроди разом з іншими органами державної виконавчої влади, зазначеними вище, забезпечує удосконалення мереж спостережень за станом навколишнього природного середовища, раціоналізацію та оптимізацію роботи служб спостережень, уні-фікацію методик спостережень і лабораторних аналізів, удосконалення бази приладів і систем контролю, створення міжвідомчого розподіленого банку даних про стан навколишнього природного середовища, створення локальних, регіональних та національного центрів моніторингу навколишнього природного середовища, а також координує роботу, що проводиться в Україні за міжнародними природоохоронними програмами, в яких використовуються результати моніторингу.

Взаємодія зазначених органів, підприємств, установ, організацій та забезпечення функціонування системи державного моні-торингу навколишнього природного середовища на всіх рівнях здійснюється відповідно до міжвідомчих положень і технологічних інструкцій.

Підприємства, установи й організації міністерств та відомств, що ведуть спостереження за станом довкілля, зобов’язані збирати і безстроково зберігати первинні дані про стан навколишнього природного середовища, обробляти, узагальнювати та безоплатно надавати додатково до форм статистичної звітності дані спостережень або іншу інформацію на запит органів державної виконавчої влади.

Аналіз і узагальнення інформації про стан навколишнього природного середовища здійснюється органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що проводять моніторинг навколишнього природного середовища, відповідно до відомчих нормативних актів та методик, а також з допомогою розподіленого міжвідомчого банку даних.

Аналіз екологічної інформації та прогнозування стану навколишнього природного середовища проводиться з використанням сучасних інформаційних технологій на всіх рівнях (локальному, регіональному, національному) системи державного мо-ніторингу навколишнього природного середовища.

Узагальнення інформації про стан навколишнього природного середовища повинно здійснюватися з використанням сучасних комп’ютерних технологій.

Узагальнена інформація надходить до регіональних і національного центрів моніторингу навколишнього природного середовища, органів Мінприроди на місцях, інших органів державної виконавчої влади з метою розроблення обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень щодо запобігання негативним процесам та усунення їх наслідків. Узагальнена інформація є доступною також для служб спостережень, локальних центрів, моніторингу.

Обмін інформацією про стан навколишнього природного середовища між органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що здійснюють державний моніторинг навколишнього природного середовища, проводиться безоплатно, з використанням сучасних засобів зв’язку.

Прогнозування змін стану навколишнього природного середовища або окремих його складових здійснюють органи державної виконавчої влади, що проводять державний моніторинг довкілля як самостійно, так і з залученням науково-дослідних установ та творчих колективів.