6.1. Екологічні вимоги при проектуванні та розміщенні населених пунктів і продуктивних сил

Планування, розміщення, забудова і розвиток населених пунктів здійснюється за рішенням органів місцевого самовряду­вання з урахуванням екологічної ємності територій, додержан­ням вимог охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

При розробці генеральних планів розвитку і розміщення насе­лених пунктів сільські, міські ради встановлюють режим викори­стання природних ресурсів, охорони навколишнього природно­го середовища та екологічної безпеки у приміських та зелених зонах за погодженням з радами, на території яких вони знахо­дяться, відповідно до законодавства України.

Вимоги спрямовані, головним чином, на захист населення від шкідливого впливу виробничої діяльності підприємств, змен­шення масштабів можливих руйнувань і втрат, створення кра­щих умов для успішної ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф.

Основні вимоги, які враховуються при плануванні і забудові нових міст, а також при реконструкції існуючих: забудова окре­мими житловими масивами, мікрорайонами; створення ділянок і смуг зелених насаджень; обладнання штучних водойм; влаштування широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі, прокладання міжміських автомобільних шляхів за межами забудови міст, створення лісопаркової смуги навколо міст; розміщення об’єктів з врахуванням можливого впливу надзвичайних ситуацій.

Забудова міста окремими житловими і промисловими маси­вами, мікрорайонами має важливе значення для попередження забруднення житлових районів шкідливими викидами підприємств та зниження можливості розповсюдження пожеж і сприяє більш ефективному проведенню рятувальних робіт. Ме­жами мікрорайонів мають бути широкі магістралі, парки, смуги зелених насаджень, водойми, які є місцями відпочинку та оздо­ровлення населення і одночасно створюють протипожежні роз­риви.

Тому при плануванні міст парки, сквери, сади повинні з’єдну­ватись в смуги і розміщуватися так, щоб вони відповідали не тільки екологічним вимогам, але й вимогам пожежної безпеки.

Штучні водойми дають можливість створювати в кожному мікрорайоні достатній запас води для гасіння пожеж, проведен­ня дезактивації території і санітарної обробки людей. Не можна розраховувати на те, що в надзвичайній ситуації збережеться міський водопровід і його можна буде використати при гасінні пожежі. Тому в містах і мікрорайонах, де немає природних во­дойм, повинні будуватись штучні водойми для відпочинку, які можуть бути використані при гасінні пожеж.

Будівництво широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі дає можливість в надзвичайних ситуаціях запобігти суцільним завалам, які ускладнюють евакуацію потер­пілих в заміську зону.

Ширина магістралі в метрах:

L = Нmах + 15 (м), де Н – висота найбільш високого будинку на магістралі, крім висотних громадських будівель каркасної конструкції.

Магістральні вулиці повинні мати перетин з іншими магістра­лями, автомобільними і залізничними на різних рівнях.

Міська транспортна мережа повинна забезпечувати надійність сполучення між житловими і промисловими районами, вільний вихід до магістралі, що веде за межі міста, а також найкоротший і найзручніший зв’язок з центром міста, міських, житлових і промислових районів з залізничними і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими і морськими портами та аеро­портами.

По території міста і в прилягаючих районах повинні бути дублюючі шляхи сполучення.

Міжміські автомобільні шляхи повинні прокладатись в обхід міста. Навколо великих міст краще прокладати кільцеві дороги і з’єднувальні обхідні шляхи. Це зменшить забруднення повітря­ного басейну в межах міста від автомобільного транспорту і не порушить транспортних зв’язків у надзвичайних екологічних ситуаціях.

Лісопарковий пояс навколо населених пунктів може служити не тільки для задоволення естетичних потреб населення, але й для розміщення його тут на випадок надзвичайних екологічних ситуацій. З цією метою в лісопарковому поясі за межами зони можливих зруйнувань повинно вестись будівництво туристич­них і спортивних баз, пансіонатів, будинків відпочинку, сана­торіїв і т.п. Це сприяє розширенню житлового фонду в заміській зоні. Тут також необхідно розвивати шляхову мережу з твердим покриттям, електропостачання, водопостачання і зв’язок. Ці заходи не менш корисні для розвитку зон відпочинку для насе­лення і забезпечення життєдіяльності в районах заміських зон за надзвичайних умовах.

З метою формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування екологічні вимоги при розміщенні і розвитку населених пунктів визначені в Законі України «Про основи містобудування». В спец­іальній статті цього Закону «Забезпечення екологічної безпеки при проектуванні та розміщенні містобудівних об’єктів» сказано, що при розробці містобудівної документації та її реалізації, будівництві і реконструкції підприємств, будинків, споруд, ком­плексів та інших об’єктів суб’єкти містобудівної діяльності зобо­в’язані дотримуватись встановлених природоохоронним законо­давством і нормативно-технічними документами вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров’я людини, передбачати заходи для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів, а також оформляти необхідну документацію.

Виконання вимог щодо охорони атмосферного повітря при розміщенні і розвитку міст та інших населених пунктів викладе­но в Законі України «Про охорону атмосферного повітря». Зокрема, тут наголошується, що планування, розміщення, забу­дова і розвиток міст та інших населених пунктів повинні здійсню­ватися з урахуванням екологічної ємкості територій, додержан­ням вимог щодо охорони, раціонального використання та еко­логічної безпеки атмосферного повітря.

В населених пунктах, у зоні яких на атмосферне повітря впли­ває діяльність кількох підприємств, установ і організацій, за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування розробляються зведені проекти нор­мативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологіч­них факторів на нього. У випадках, коли, за розрахунками у зведених проектах або результатами спостережень за станом атмосферного повітря, перевищуються нормативи екологічної безпеки, органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Міністерства охорони здоров’я України можуть встановлювати для окремих підприємств, уста­нов і організацій більш суворі нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього.

При неможливості зменшення викидів забруднюючих речо­вин і зниження рівнів шкідливого впливу фізичних та біологіч­них факторів на атмосферне повітря до встановлених нормативів діяльність відповідних підприємств, установ, організацій, споруд та інших об’єктів припиняється або їх виробничий профіль підлягає зміні відповідно до статей 15, 17, 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

З метою охорони атмосферного повітря в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, які впливають на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захисні зони.

Якщо в результаті порушення встановлених розмірів та режи­му санітарно-захисних зон виникає необхідність у відселенні населення, виведенні з цих зон об’єктів соціального призначення або здійсненні інших заходів, підприємства, установи та орган­ізації, місцеві органи державної виконавчої влади, органи місце­вого самоврядування повинні вирішувати питання про фінансу­вання необхідних робіт і заходів та строки їх реалізації.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об’єктів повинна забезпечуватись екологічна безпека, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому передбачаються вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об’єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об’єктів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об’єкти, а також проводять дослідну діяльність, що, за їх оцінкою, може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають Міністерству охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і його органам на місцях спеціальну заяву про це.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення, технічне переоснащення).

Нові промислові підприємства (об’єкти) повинні будуватися з врахуванням вимог, виконання яких сприяє підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу об’єкта.

Будівлі і споруди на об’єкті необхідно розміщувати розосереджено. Відстань між будівлями повинна забезпечувати протипожежні розриви. При забезпеченні таких розривів виключається можливість перенесення вогню з однієї будівлі на іншу, навіть якщо гасіння пожежі не проводиться.

Ширина протипожежного розриву Lр,м, визначається за формулою: Lр = Н₁ + Н₂ + 15 м, де Н₁ і Н₂ – висота сусідніх будинків.

Будівлі адміністративно-господарського і обслуговуючого призначення повинні розміщуватись окремо від основних цехів.

Для підвищення стійкості до пожеж в будинках повинні застосовуватись вогнестійкі конструкції, а також вогнезахисна обробка горючих елементів будівлі.

У ряді випадків при проектуванні і будівництві промислових будівель і споруд повинна бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пороху. Це особливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів.

У складських приміщеннях повинно бути якомога менше вікон та дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, нафта, мазут та ін.) повинні розміщуватись в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу біля кордонів об’єкта або за його межами.

На підприємствах, які виготовляють або споживають сильнодіючі отруйні і вибухонебезпечні речовини, при будівництві чи реконструкції необхідно передбачати захист ємностей і комунікацій від руйнування або розгерметизації, а також заходи, які виключають розливання отруйних і вибухонебезпечних речовин.

Душові приміщення необхідно проектувати з врахуванням використання їх для санітарної обробки людей, а місця для миття машин ˗ з врахуванням використання їх для знезаражування автотранспорту.

Дороги на території об’єкта повинні бути з твердим покриттям і забезпечувати зручний і найкоротший шлях між виробничими будівлями, спорудами і складами; в’їздів на територію об’єкта повинно бути не менше, ніж два з різних напрямків. Внутрішні залізниці повинні забезпечувати найпростішу схему руху, займати мінімальну площу території об’єкта і мати місце для обгону.

Системи побутової і виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків у міську каналізаційну мережу і пристосування для аварійних викидів у підготовлені для цього місця.

Вимоги до систем водопостачання. Нормальна робота бага-тьох підприємств залежить від безперервного їх забезпечення технічною і питною водою. Потреба промислових підприємств у воді порівняно велика. Так, витрати води на виробництво тонни хімічного волокна становлять близько 2000 м³.

Порушення у постачанні водою промислових об’єктів може призвести до їх зупинки і викликати труднощі в проведенні рятувальних робіт у районі стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Для підвищення стійкості постачання об’єктів водою необхідно, щоб водопостачання здійснювалось не менше ніж від двох незалежних джерел, одне з яких бажано влаштовувати підземним.

У містах і на об’єктах трубопроводи водопостачання у всіх випадках повинні бути закільцьовані. Водопровідне кільце об’єк-та повинне наповнюватись від двох різних міських магістралей. Крім того, в містах і, зокрема на промислових підприємствах, належить споруджувати герметичні артезіанські колодязі. Новоспоруджені системи слід наповнювати водою, якщо це можливо, від підземних джерел.

Артезіанські свердловини, резервуари чистої води і шахтні криниці повинні бути пристосовані для розливання води в пересувну тару. Резервуари чистої води треба устаткувати герметичними люками і вентиляцією з очисткою повітря від пилу.

Стійкість мережі водопостачання підвищується при заглибленні в грунт усіх ліній водопроводу і розташування належних гідрантів і відключаючих пристроїв на території, яка не може бути заваленою, а також пристроїв перемичок, які дозволяють відключати пошкоджені ланки і споруди.

На підприємствах треба передбачити оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді і, відповідно, підвищує стійкість водозабезпечення.

Вимоги до систем електрозабезпечення. Електрозабезпечення є основою будь-якого виробництва. Порушення нормальної подачі електроенергії на об’єкт або окремі ділянки виробництва може призвести до повної зупинки роботи об’єкта.

Для надійного електрозабезпечення в умовах надзвичайних ситуацій при його проектуванні і будівництві повинні бути враховані основні вимоги екологічної безпеки.

Електрозабезпечення повинно здійснюватись від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива.

Забезпечення електроенергією великих міст і об’єктів, які не перестають працювати в надзвичайних умовах, необхідно передбачати від двох незалежних джерел. При електропостачанні об’єкта від одного джерела повинно бути не менше двох вводів з різних напрямів.

Трансформаторні підстанції необхідно надійно захищати, їх стійкість повинна бути не нижчою від стійкості самого об’єкта.

Електроенергію на ділянки виробництва слід подавати по незалежних електрокабелях, прокладених в землі на глибині 0,8 -1,2 м.

Крім цього, необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання. Для цього можна використовувати пересувні електростанції на залізничних платформах, автопричепах і інші електростанції, які не включені в енергосистему.

У містах, розміщених на берегах моря та річок, необхідно створювати берегові пристрої для прийому електроенергії з корабельних електроустановок.

Вимоги до систем газопостачання. На багатьох виробничих об’єктах газ використовується як паливо, а на хімічних підприємствах – і як вихідна сировина.

При порушенні мережі газ може стати причиною пожежі. Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в місто і на промислові об’єкти по двох незалежних газопроводах.

Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами міста з різних сторін. Газова мережа закільцьовується і прокладається під землею на глибині 0,6-1,7 м. На газовій мережі у визначених місцях повинні бути встановлені автоматичні відключаючі пристрої, які спрацьовують від надлишкового тиску ударної хвилі.

Крім того, на газопроводах слід встановлювати відключаючу апаратуру з дистанційним управлінням і крани, які автоматично перекривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключити газові мережі певних ділянок і районів міста.

Виконання вимог, норм проектування, інженерно-технічних заходів екологічної безпеки не тільки сприяє нормальному функціонуванню промислових підприємств в надзвичайних ситуаціях, а й покращує умови праці і проживання робітників та службовців.

Підприємства, установи, організації, що здійснюють проекту­вання, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального для них, зобов’язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й палива, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забрудню­ючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Виробництво і експлуатація транспортних та інших пересув­них засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допус­кається.

Керівники транспортних організацій та власники транспорт­них засобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транс­порту.

При проведенні фундаментальних та прикладних наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт обов’язко­во повинні враховуватися вимоги охорони навколишнього при­родного середовища, раціонального використання і відтворен­ня природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосу­вання нової техніки, імпортного устаткування, технологій і сис­тем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки.

У разі порушення встановлених вимог така діяльність припи­няється уповноваженими на те державними органами, а винні особи притягуються до відповідальності.

Вимоги екологічної безпеки, встановлені для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об’єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних і біологі­чних факторів, а також інші вимоги, передбачені законодав­ством України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об’єкти, а також об’єкти органів внутрішніх справ та державної безпеки.

Вимоги екологічної безпеки повинні додержуватись також при дислокації військових частин, проведенні військових навчань, маневрів, переміщенні військ і військової техніки, крім випадків особливих ситуацій, що оголошуються відповідно до законодав­ства України.

Державний контроль за додержанням вимог екологічної без­пеки щодо військових, оборонних об’єктів та військової діяль­ності на території України здійснюється відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншо­го законодавства нашої держави.