6.2. Охорона довкілля від забруднення виробничими та побутовими відходами
Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Небезпечні відходи – відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.
Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров’я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.
До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить:
а) забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;
б) зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;
в) забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;
г) сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого, повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;
д) забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;
е) організація контролю за місцями чи об’єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров’я людини;
є) здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;
ж) сприяння створенню об’єктів поводження з відходами;
з) забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;
и) обов’язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства у сфері поводження з відходами мають право:
а) на безпечні для їх життя та здоров’я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами;
б) на одержання в установленому порядку повної та достовірної інформації про безпеку об’єктів поводження з відходами як тих, що експлуатуються, так і тих, будівництво яких планується;
в) на відвідування в установленому порядку спеціально відведених місць чи об’єктів поводження з відходами;
г) на участь в обговоренні питань, пов’язаних із розміщенням, проектуванням, спорудженням та експлуатацією об’єктів поводження з відходами;
д) на екологічне страхування відповідно до законодавства України;
е) на відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок порушення законодавства про відходи;
Одночасно громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов’язані дотримуватися вимог Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; вносити в установленому порядку плату за користування послугами підприємств, установ та організацій, що займаються збиранням, зберіганням, перевезенням, знешкодженням, видаленням і захороненням відходів.
Підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право:
а) на одержання в установленому порядку інформації про технології утилізації відходів, будівництво та експлуатацію об’єктів поводження з відходами;
б) на зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій;
в) на внесення пропозицій, пов’язаних з розміщенням, проектуванням, будівництвом та експлуатацією об’єктів поводження з відходами;
г) на одержання в установленому порядку пільг у разі участі у створенні об’єктів поводження з відходами;
д) на участь у розробленні місцевих, регіональних програм та загальнодержавної програми поводження з відходами.
Підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами зобов’язані:
а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;
б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних вітчизняних та імпортних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилась продукція підприємств, установ чи організацій, або укладати угоди з відповідними організаціями на її збирання та утилізацію;
в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров’я людини;
г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;
д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, що мають ресурсну цінність та підлягають утилізації;
е) брати участь у будівництві об’єктів поводження з відходами;
є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;
ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;
з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах;
и) здійснювати контроль за станом місць чи об’єктів розміщення власних відходів;
і) своєчасно, в установленому порядку, вносити плату за розміщення відходів;
ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов’язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи;
й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;
к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами;
л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров’ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;
м) забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;
н) виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об’єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки.
Реєстр об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Для визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів.
Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.
З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та стимулювання впровадження маловідходних технологій Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють:
а) розроблення та впровадження науково обгрунтованих нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини та енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентують їх кількісний та якісний склад, відповідно до передових техноло-гічних досягнень;
б) періодичний перегляд встановлених нормативів утворення відходів, спрямований на зменшення їх обсягів, з урахуванням передового вітчизняного і зарубіжного досвіду та економічних можливостей;
в) встановлення на основі затверджених нормативів (питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів;
г) розроблення системи поводження з імпортними пакувальними матеріалами і тарою;
д) розроблення загальних вимог щодо поводження з побутовими відходами;
е) розроблення системи інформаційного, науково-методичного забезпечення виробників відходів відомостями про технологічні та інші можливості зменшення обсягів утворення та утилізації відходів;
є) запровадження, відповідно до закону, санкцій за перевищення лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Для обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини забороняється:
а) вести будь-яку виробничу діяльність, пов’язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів;
б) використовувати результати наукових досліджень, впроваджувати в практику винаходи, застосовувати нову техніку, імпортне устаткування, технології та системи, якщо вони не передбачають запобігання чи мінімізацію обсягів утворення відходів на всіх стадіях технологічного процесу, їх утилізацію та безпечне видалення;
в) визначати місця розміщення підприємств, установок, полі-гонів, комплексів та інших об’єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам;
г) приймати рішення про розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів без визначення технічних та інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів;
д) вводити в дію нові і реконструйовані підприємства та інші об’єкти, не забезпечені устаткуванням і технологіями для безпечного поводження з відходами, та в разі відсутності даних, необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людини, згідно з установленим порядком;
е) передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам, підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом;
є) залучати дітей і підлітків до організованого збирання відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров’я;
ж) порушувати строки переробки відходів, ввезених в Україну за відповідним дозволом як вторинну сировину.
Законодавством України можуть передбачатися й інші спеці-альні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини.
Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки і способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
На кожне місце чи об’єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об’єктів зберігання, чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об’єктів.
Видалення відходів здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки та за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України, повинно забезпечувати можливість безпечної утилізації чи захоронення залишкових продуктів.
Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об’єк-ти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.
Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об’єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.
Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з поводженням із небезпечними відходами, зобов’язані забезпечити належний захист навколишнього природного середовища та людей від їх шкідливого впливу.
Всі небезпечні відходи за ступенем шкідливого впливу їх на навколишнє природне середовище та людину поділяються на класи і підлягають обліку.
Клас небезпеки відходів визначається виробником відходів на підставі відповідних нормативно-правових документів, що затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Юридичні та фізичні особи – виробники (власники) небезпечних відходів повинні мати дозволи (ліцензії) на поводження з ними, які видаються відповідно до Закону України «Про підприємництво» спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами. У разі недотримання вимог поводження з небезпечними відходами дозволи (ліцензії) у встановленому законом порядку зупиняються на певний час або анулюються.
Транспортування небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх паспорта та дозволу (ліцензії) на поводження з ними і тільки спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
Відповідальність за безпечне перевезення небезпечних відходів несе транспортна організація, якщо не доведе, що нестача або шкода сталася не з її вини.
Зберігання та захоронення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється на підставі дозволів, виданих у встановленому порядку. Проведення інших видів діяльності, не пов’язаних з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.
Державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Первинний виробничий контроль у сфері поводження з відходами здійснюють у межах своєї компетенції виробники відходів.
Громадський контроль у сфері поводження з відходами здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства.
Нагляд за додержанням законів у сфері поводження з відходами здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури в межах повноважень, передбачених законом.
За розміщення відходів із суб’єктів підприємницької діяльності стягується плата.
Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.
Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища згідно із законом.
Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальності за:
а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків;
б) самовільне складування чи видалення відходів;
в) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів (вторинної сировини);
г) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення;
д) приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та їх об’єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки;
е) приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів;
є) змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища;
ж) порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами;
з) порушення строків подання і порядку звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів;
и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарноепідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди;
і) передачу відходів з порушенням установлених правил на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи орга-нізаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих операцій;
ї) порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо);
й) виробництво продукції з відходів чи їх використання без відповідної нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку;
к) недотримання умов ввезення відходів на територію України;
л) несвоєчасне внесення платежів за розміщення відходів.
Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про відходи.
Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України визначає Закон України «Про відходи».
- 2.3.Поняття екологічної безпеки та правові основи її забезпечення
- 3. Принципи організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки.
- 3.1.А. Національна система екологічної безпеки
- 3.1.Б. Основні принципи управління екологічною безпекою в контексті збалансованого розвитку
- 3.2. Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки
- 3.3.Правові відносини в галузі екологічної безпеки
- 2.Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- 3.4.Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
- 4. Шляхи забезпечення екологічної безпеки при забрудненні навколишнього природного середовища
- 4.3. Гігієнічна регламентація та Державна реєстрація небезпечних факторів
- 5.Оцінка стану довкілля при запобіганні і реагуванні на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації
- 5.1. Моніторинг довкілля
- 5.2. Види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- 5.3. Надзвичайні екологічні ситуації
- 5.4. Екстремальне забруднення довкілля
- 5.5. Вплив агресивних хімічних факторів
- 5.6. Протидія рушійним стихійним явищам
- 6. Заходи техногенно-екологічної безпеки
- 6.1. Екологічні вимоги при проектуванні та розміщенні населених пунктів і продуктивних сил
- 6.2. Охорона довкілля від забруднення виробничими та побутовими відходами
- 6.2.1. Переліки небезпечних відходів
- Груп речовин і матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, ввезення в Україну яких забороняється
- I хімічні речовини Хімічні речовини першого класу небезпеки
- Хімічні речовини гостронаправленої дії
- 6.4. Екологічна безпека при виникненні небезпечних фізичних та біологічних факторів
- 6.5. Вимоги радіаційної безпеки
- 7. Екологічна безпека водних ресурсів
- 8. Екологічна безпека атмосферного повітря
- 9. Екологічна безпека збереження земельних ресурсів
- 10. Надра (техногено-екологічна безпека)
- 11. Міжнародне право екологічної безпеки
- 11.1.Визначення поняття міжнародної екологічної безпеки та права міжнародної екологічної безпеки
- 2. Принципи міжнародного права екологічної безпеки
- 12.Екологічна криза
- 12.1. Екологічна криза, поняття, сутність.
- 2. Екологічні кризи, причини їх дії
- 3. Фізичні, хімічні, біологічні та психологічні фактори
- 4. Класифікація екологічних криз
- 5. Природні і антропогенні екологічні кризи
- 7. Джерела екологічної кризи XX століття та її вплив на біосферу
- 14.Еколого-економічна безпека господарських систем у контексті сталого розвитку
- 2. Поняття еколого-економічного ризику, його оцінювання