12.1. Екологічна криза, поняття, сутність.
Озброєне знаннями, новітніми технічними досягненнями людство стає наймогутнішим планетарним фактором. Визначальним у цьому відношенні стало XX століття. Тільки за перші три чверті століття світовий економічний потенціал збільшився в 10 разів, а до кінця сторіччя – майже в 20 разів порівняно з його початком. Особливо інтенсивний розвиток припадає на період після Другої світової війни. За післявоєнний час, наприклад, було використано стільки мінеральної сировини, скільки за всю попередню історію людства разом узяту. За останні 100 років із земних надр було видобуто 137 млрд. т вугілля, майже 47 млрд. т нафти, 20 трлн. куб. м газу. За цей самий період людство збільшило свої енергетичні ресурси в 1000 разів. Тільки за 1950-1975 роки споживання всіх енергоресурсів у світі збільшилося в 3 рази, нафтопродуктів – у 5 разів, електроенергії – у 7 разів.
Вочевидь створилася досі незнана ситуація у взаєминах «людина – природа» і вона почала осмислюватися в нових поняттях, з яких найбільш суттєвими є: «екологічний стан», «екологічна криза», «екологічна небезпека» тощо.
Поняття «екологічна проблема» відображає суперечності, що виникають у системі зв'язків людини, суспільства та природи і наслідком інтенсифікації їх взаємодії. Ці суперечності проявляються в умовах життя людей, соціально-економічних, політичних та інших процесах. Похідними від поняття «екологічна проблема» є «екологічна небезпека» і «екологічна криза». Часто ці поняття ототожнюються. Але це відбувається у тому випадку, коли нехтують масштабами розгортання екологічних суперечностей і ступеня їх прояву в соціально-природних, соціально-політичних, економічних та інших процесах і явищах. Поняття «екологічна небезпека» і «екологічна криза» характеризують різні стани екологічної проблеми, різні рівні відображення екологічних суперечностей на умовах людської життєдіяльності.
Екологічна криза – це потенційна екологічна небезпека яка стала дійсністю; якісна зміна певних системних параметрів природного середовища, його фізико-хімінних і біологічних констант; загрозливе загострення екологічної обстановки, яке може порушити природні умови людської життєдіяльності. Взагалі, терміном «криза» позначають зміни негативного небажаного характеру. Проте це зміни, які ще можна відновити до початкового стану. Цим «криза» суттєво відмінна, наприклад, від «катастрофи», коли спостерігається повна руйнація первісної системи. Екологічні кризи бувають двох типів: по-перше, такі, що викликані природними процесами, і, по-друге, – зумовлені діяльністю людини. Для людини вони однаково небезпечні.
Екологічні природні кризи (катастрофи) можуть бути зумовлені як властивостями самої Землі, так і Космосу (метеоритні вибухи, зіткнення з астероїдами, удари комет, урагани, повені, землетруси, вулканічні виверження, спалахи наднових зірок, ультрафіолетове випромінювання, можливість зміни магнітного поля Землі і т. д.). Слід зазначити, що «потенційно небезпечні для людства явища – землетруси, виверження вулканів, урагани, – мають місце в певних зонах Землі. Досить часто вони завдають значної матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Збитки внаслідок різних стихійних лих в усьому світі становлять щорічно близько ЗО млрд. доларів, а кількість людських жертв оцінюється в 250 тис. чоловік.Екологічні кризи »спричиняють також і класичні взаємини конкурентного гатунку: на зразок «хижак – жертва», «паразит – господар», конкуренції популяцій за екологічну нішу чи одне джерело їжі тощо; Але найбільш небезпечними для нашої планети екологічні кризи чи катастрофи пов'язані саме з людиною як частиною природи.
- 2.3.Поняття екологічної безпеки та правові основи її забезпечення
- 3. Принципи організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки.
- 3.1.А. Національна система екологічної безпеки
- 3.1.Б. Основні принципи управління екологічною безпекою в контексті збалансованого розвитку
- 3.2. Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки
- 3.3.Правові відносини в галузі екологічної безпеки
- 2.Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- 3.4.Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
- 4. Шляхи забезпечення екологічної безпеки при забрудненні навколишнього природного середовища
- 4.3. Гігієнічна регламентація та Державна реєстрація небезпечних факторів
- 5.Оцінка стану довкілля при запобіганні і реагуванні на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації
- 5.1. Моніторинг довкілля
- 5.2. Види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- 5.3. Надзвичайні екологічні ситуації
- 5.4. Екстремальне забруднення довкілля
- 5.5. Вплив агресивних хімічних факторів
- 5.6. Протидія рушійним стихійним явищам
- 6. Заходи техногенно-екологічної безпеки
- 6.1. Екологічні вимоги при проектуванні та розміщенні населених пунктів і продуктивних сил
- 6.2. Охорона довкілля від забруднення виробничими та побутовими відходами
- 6.2.1. Переліки небезпечних відходів
- Груп речовин і матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, ввезення в Україну яких забороняється
- I хімічні речовини Хімічні речовини першого класу небезпеки
- Хімічні речовини гостронаправленої дії
- 6.4. Екологічна безпека при виникненні небезпечних фізичних та біологічних факторів
- 6.5. Вимоги радіаційної безпеки
- 7. Екологічна безпека водних ресурсів
- 8. Екологічна безпека атмосферного повітря
- 9. Екологічна безпека збереження земельних ресурсів
- 10. Надра (техногено-екологічна безпека)
- 11. Міжнародне право екологічної безпеки
- 11.1.Визначення поняття міжнародної екологічної безпеки та права міжнародної екологічної безпеки
- 2. Принципи міжнародного права екологічної безпеки
- 12.Екологічна криза
- 12.1. Екологічна криза, поняття, сутність.
- 2. Екологічні кризи, причини їх дії
- 3. Фізичні, хімічні, біологічні та психологічні фактори
- 4. Класифікація екологічних криз
- 5. Природні і антропогенні екологічні кризи
- 7. Джерела екологічної кризи XX століття та її вплив на біосферу
- 14.Еколого-економічна безпека господарських систем у контексті сталого розвитку
- 2. Поняття еколого-економічного ризику, його оцінювання