9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки

В області є ряд техногенно-небезпечних об’єктів, які у випадку аварій можуть суттєво вплинути на екологічну ситуацію і призвести до негативного впливу на здоров'я населення. Перелік видів діяльності таких об'єктів щорічно переглядається в районних комісіях з надзвичайних ситуацій та погоджується із управлінням з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення облдержадміністрації. До таких відносяться: ВАТ “Свалявський лісохімкомбінат” – ТОВ “Грифсканд-Свалява”, системи магістральних трубопроводів нафтопроводу "Дружба"; продуктопроводу ДП "ПрикарпатЗахідтранс", який належить АТ "Транснафтопродукт" (Росія); етиленопроводу виробничого об’єднання "Оріана"; газопроводи "Братерство; "Союз", "Прогрес", "Уренгой – Помари – Ужгород".

Зберігається ризик виникнення аварій у випадках перевезення небезпечних вантажів на залізничних коліях, значна частина яких пролягає в гірській місцевості.

Протягом 2009 року була зафіксована аварійна ситуація на станції очистки шахтних вод на підприємстві гірничо -видобувної галузі в районі м. Бая Борша (Румунія), яка склалася о 22.00 год. 15.04.09 року і призвела до забруднення р. Секу притоки р. Цісла. Відстань від місця аварії до українське — румунського кордону (Валя Вішелуй — Ділове) становила 72 км. За результатами гідрохімічних аналізів вміст металів в р. Тиса нижче впадіння р. Вішеу з 16 по 20 квітня поточного року перевищував фонові значення за вмістом цинку, заліза, міді від 2 до 4 разів. Станом на 21.04.09 р. у контрольних створах р. Тиса ( с. Ділове, смт. Солотвино, м. Тячів, с. Вілок, м. Чоп ) вміст металів у поверхневих водах відповідав фоновим концентраціям.

Основні екологічні проблеми, які існують в області:

- відсутність системи та інфраструктури збору та сортування твердих побутових відходів.

- забруднення поверхневих водойм та підземного водоносного горизонту недостатньо очищеними та неочищеними стоками.

- екологічно-безпечне зберігання невідомих, непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР) та їх подальша утилізація.

- подальше поводження з завезеними та розміщеними на території області хімічними речовинами (сумішшю речовин "Премікс").

- збільшення негативного впливу на довкілля об’єктів виробничого призначення, а саме:

• золотовидобувного підприємства ТОВ “Закарпатполіметали” (с. Мужієво, Берегівського району).

• території колишнього ЗАТ „Великобичківський лісохімкомбінат”.

• Солотвинського солерудника Тячівського району Закарпатської області.

- недостатня забезпеченність природозберігаючими засобами та технологіями для транспортування деревини в гірських умовах – повітряно-трелювальними установками та механізмами.

- відсутність інфраструктури в частині будівництва лісовозних доріг відповідно до передбачених обсягів державної програми “Ліси України”.

Вирішення питання подальшого поводження з завезеними та розміщеними та території області суміші речовин “Премікс”.

Згідно акту міжвідомчої комісії Мінприроди України від 25.02.2010 року обстеження місць розміщення суміші хімічної речовини “Премікс” на території м.Берегово та Берегівського району тимчасово розміщено 836 тонн речовини “Премікс”- на відкритих площадках і складських приміщеннях (контейнеризованих) та 472,140 тонн - у 10 залізничних вагонах (неконтейнеризованих).

У 2009 році виконувались роботи з вивільнення вагонів та вивезення на утилізацію за межі України суміші речовини “Премікс”, що знаходилася у залізнодорожніх вагонах на станціях Берегово та Боржава, Берегівського району. За кошти Мінприроди України в сумі 5,1 млн.грн. Державним підприємством “Національний центр поводження з небезпечними відходами” Мінприроди України було контейнеризовано та вивезено за межі України на утилізацію 656 тонн суміші речовини “Премікс”, (або вивільнено 14 вагонів з-під цієї речовини із 24).

У 2010 році роботи по перегрузці та вивезенню хімічної речовини “Премікс” на утилізацію необхідно продовжити.

Вирішення питання екологічно-безпечного зберігання невідомих, непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР) та їх подальша утилізація.

Протягом 2009 року з території області вивезено за межі України 91,263 тонн непридатних ХЗЗР, з них 41,263 тонн за рахунок коштів Мінприроди України у відповідності до укладеної угоди з ТОВ “НВТ Динаміка” та 50 тонн за кошти обласного фонду ОНПС.

З Державного фонду охорони навколишнього природного середовища по програмі 2401250 "Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами" держуправлінню ОНПС не виділялись.

Роботи проводилися у 7-и районах (Тячівському, Виноградівському, Берегівському, Ужгородському, Мукачівському, Перечинському та Сва-лявському).

Повністю очищені від пестицидів Великоберезнянський, Перечинський, Свалявський, Воловецький, Міжгірський, Рахівський, Берегівський, Іршавський та Ужгородський райони.

Всього, протягом 2007-2009рр. за межі України на знешкодження було вивезено 213,771 тонн ХЗЗР.

На сьогодні, на території області у 8 складських приміщеннях і в місцях тимчасового складування накопичено 265,937 тонн непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин, які необхідно вивезти на утилізацію за межі області, з них, 106,037 тонн ХЗЗР контейнеризованих ТОВ “НВТ Динаміка” у 2007-2009 роках, 159,9 тонн – потребують контейнеризації та вивезення. Окрім того є 154 тонни забрудненого пестицидами ґрунту, що зберігається на території ВАТ “Хустський агрокомплекс”. Здійснення заходів з екологічно безпечного знешкодження та дезактивації потребують також тара і приміщення.

ХЗЗР залишились у 4-х районах та м. Ужгороді: Тячівському районі - 91,83 тонни, Виноградівському - 36,906 тонн, Хустському - 71,9 тонн, Мукачівському - 39,093 тонни та м. Ужгороді - 26,208 тонн.

Роботи по контейнеризації та вивезенню ХЗЗР за межі області будуть продовжуватись і в 2010 році.

Забруднення водних об’єктів внаслідок неефективної роботи очисних споруд об’єктів комунального господарства та промислових підприємств

Згідно бази даних держуправління ОНПС, на території області нараховується 143 об’єкти-водокористувачі, на балансі яких знаходяться каналізаційні очисні споруди очистки стічних вод загальною потужністю 41,09 млн. м³, з них 105 підприємств-водокористувачів здійснюють скиди зворотних вод безпосередньо в поверхневі водойми.

У 2009 році в поверхневі водні об'єкти скинуто 10,31 млн.м³ недостатньо очищених та 0,63 млн.м³ неочищених стічних вод. Загальний об’єм скинутих у поверхневі водойми забруднених стічних вод становить 10,94 млн.м³, що на 6,71 % менше в порівнянні з 2008 роком. Частка забруднених (недостатньо очищених та неочищених) стічних вод в загальному скиді складає 25,2 %.

Найбільшими забруднювачами поверхневих водойм і надалі залишаються об’єкти житлово-комунальних підприємств області, якими у 2009 році було скинуто в поверхневі водойми (10,71 млн.м³) забруднених стічних вод або 97,9% від загального скиду (10,94 млн.м³) забруднених стоків по області.

З 20 виробничих управлінь житлово-комунального господарства області 16 включено до переліку найбільших забруднювачів поверхневих водойм. Очисні споруди 6 ВУЖКГ (смт. Дубове, Буштино, Міжгір’я, Кобилецька Поляна, Вишково, м. Тячів,) зруйновані або знаходяться в аварійному стані. Стічні води цих населених пунктів відводяться у поверхневі водойми без очистки. Не забезпечують нормативну очистку стічних вод КОС 10 ВУЖКГ, зокрема обласного центру та 6 районних центрів області.

У 2009 році на вирішення проблем, пов’язаних із забрудненням поверхневих водойм, з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища кошти не виділялися.

За кошти державного бюджету у сумі 1000,0 тис.грн., місцевого бюджету і власних коштів КП «Водоканал м. Ужгорода» протягом 2009 р. виконувались роботи з реконструкції КНС-1, КНС-6, КНС-9 підприємства.

За кошти власників-водокористувачів у 2009 році побудовано та введено в експлуатацію 9 нових КОС глибокої біологічної очистки. Всього, за період 2006-2009рр. за кошти власників-водокористувачів побудовано та введено в експлуатацію на території області 70 нових КОС повної біологічної очистки загальною потужністю 1250 м.куб/добу.

Вирішення проблеми очистки стічних вод та припинення забруднення водних об’єктів можливо при достатній фінансовій підтримці існуючих природоохоронних програм на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Необхідно ліквідувати диспропорцію між потужностями водозабірних споруд та каналізаційних очисних споруд, забезпечити будівництво нових та реконструкцію існуючих каналізаційно-очисних споруд та мереж водопровідно-каналізаційного господарства, збільшення фінансування природоохоронних заходів з Державного бюджету.

Затоплення шахти №9 та аварійного ствола шахти №8 ДП ,,Солотвинський солерудник” Мінагрополітики України у Тячівському районі Закарпатської області

Солотвинське родовище кам’яної солі експлуатується понад двісті років у складних гідрогеологічних умовах, що привело до передчасного затоплення і виведення з ладу 7 раніше побудованих шахт.

За даними геологорозвідки Солотвинське родовище солі знаходиться в дуже складних гідрогеологічних та інженерно-геологічних умовах, поступлення до соляного тіла підземних вод призводить до активізації карстових процесів.

Підпорядкований Мінагрополітики України ДП ,,Солотвинський солерудник” є гірничо видобувним підприємством. Видобуток кам’яної солі проводився з 1975 р. до 17.02.2007 р. підземним методом на шахтах № 8 і № 9. Припинення виробничої діяльності призвело до різкого погіршення ситуації внаслідок неконтрольованих гідрологічних процесів і утворення карстів у межах гірничого відводу. У гірничих виробках шахти № 9 крім того, розміщено алергологічну лікарню Міністерства охорони здоров’я України, у шахті №8 - обласну алергологічну лікарню. З метою захисту гірничих виробок від підземних та поверхневих вод на родовищі збудовано дренажну систему загальною протяжністю 11,0 км, частина якої на сьогоднішній день не працює. Внаслідок такої ситуації скид шахтних вод у р. Тиса щорічно збільшується і становить 2-3 млн. м. куб. в рік, з яких біля 300 тис.м. куб. в рік становлять розсоли з концентрацією солі до 300 грам на літр. Наказом Мінагрополітики від 17.12.09 № 90 про затвердження проекту “Консервація шахти № 9 ДП “Солотвинським солерудник” передбачалось проведення комплексних будівельно-монтажних робіт по консервації шахти № 9 із засипкою карстових провалів на шахтному полі та заходи по підтримці шахти № 8 в експлуатаційному стані для лікування хворих в алергологічній лікарні. Однак ці заходи не виконано. Не вирішення Мінагрополітики України ситуації за наслідками діяльності солерудника може призвести до втрати родовища та непередбачених соціально-економічних наслідків як для селища так і в цілому для регіону. За даними МНС у зоні можливих просідань та деформації поверхні землі розташовано 292 будинки, у яких проживає 1253 мешканці. У зоні карстонебезпечних процесів знаходяться дві загальноосвітні школи, міська лікарня, Солотвинський водоканал, лінія електромереж, частина мережі централізованого водопостачання та водовідведення, підстанція “Солотвино”, частина відвідного газопроводу високого тиску до смт. Солотвино, ділянка автомобільної дороги державного значення Мукачево-Рогатин та ділянки автомобільних доріг комунальної власності. Вирішення зазначених проблем потребує багатомільйонних капвкладень і на місцевому рівні не вирішиться.

Не зважаючи на рішення 17-ї сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 12.06.2008 № 601 про клопотання перед Кабінетом Міністрів України визнання на Солотвинському родовищі надзвичайної ситуації державного рівня, додатком 2 протоколу засідань Експертної комісії МНС від 10.03.2009 № 67 аварійну ситуацію на території шахтного поля ДП “Солотвинський солерудник” і за його межами класифіковано як надзвичайну ситуацію місцевого рівня.

Лист облдержадміністрації від 14.07.2009 № 2668/06-03 до Експертної комісії МНС про визначення аварійної ситуації на солеруднику як надзвичайної ситуації державного рівня на сьогодні також не враховано.

Про складну ситуацію, викликану збільшенням притоку ґрунтових та поверхневих вод у соляний масив та зокрема, про затоплення гірничої виробки шахти № 9 внаслідок надходження підземних вод, активізацію утворення карстових порожнин і утворення провалів земної поверхні у межах гірничого відводу держуправління неодноразово надавало інформації з пропозиціями до обласної комісії з надзвичайних ситуацій та до Мінприроди України.

Враховуючи наведене а також те, що впродовж останніх років Мінагрополітики України, у підпорядкуванні якого знаходиться ДП “Солотвинський солерудник”, не вирішено ситуацію за наслідками його виробничої діяльності, з метою невідкладного врегулювання соціально-економічної та екологічної ситуації за наслідками діяльності ДП “Солотвинський солерудник” на Солотвинському родовищі кам’яної солі держуправління просить Мінприроди України ініціювати розгляд питання на рівні Кабінету Міністрів України.