1.2.6. Ноосфера. Природні ресурси біосфери та їх використання

Розвиток екології зумовив розуміння єдності людини та природи, того, що людина повинна підпорядковуватись законам природи, а не намагатись їх змінити чи взагалі відмінити(ойкуменічний світогляд).

В.І.Вернадський, який створив вчення про біосферу, ще в першій половині ХХ століття передбачав, що біосфера розвинеться у ноосферу(термін запропонований у 1927 році французькими філософами Е.Леруа та П.Т. де Шарденом). Спочатку В.І.Вернадський розглядав ноосферу(від грецької ноос – розум та сфера) як особливу „розумову” оболонку Землі, яка розгортається над біосферою, поза нею. Але згодом він дійшов висновку, що ноосфера – це новий стан біосфери, при якому розумова діяльність людини стає тим фактором, який визначає її розвиток.

В.І.Вернадський у своїй праці „Наукова думка як планетне явище” зазначав, що під впливом наукової думки і людської праці біосфера переходить у новий стан – ноосферу. Людство все більше відходить від інших організмів як нова, небувала біогенна геологічна сила. Завдяки своїй науковій думці, техніці, людина заселяє ті частини біосфери, куди раніше вона не проникала або де життя було відсутнє взагалі.

Людина створила нову форму біогеохімічної енергії, яку В.І.Вернадський називав енергією людської культури, або культурною біогеохімічною енергією. Ця енергія за своєю потужністю і різноманітністю значно переважає біогеохімічну енергію, створену іншими організмами. Ця нова форма енергії і визначає процес переходу біосфери в ноосферу, який буде підсилюватись у міру об’єднання зусиль людства для вирішення глобальних проблем.

Для ноосфери як нового якісного етапу в розвитку біосфери характерний тісний зв’язок законів природи і соціально-економічних законів суспільства, заснований на науково-обгрунтованому, раціональному використанні природних ресурсів біосфери, який передбачає відновлюваність кругообігу речовин та потоку енергії.

Характерною рисою ноосфери є екологізація всіх сфер життя людини. До вирішення будь-яких проблем людина повинна підходити з позицій екологічного мислення, тобто з позицій збереження і поліпшення стану природного середовища.

Отже, ноосфера – це якісно нова форма організації біосфери, яка формується внаслідок її взаємодії з людським суспільством.

Вихід з екологічної кризи може бути тільки у використанні розуму людства(у вигляді суми знань і технологічних розробок) не лише для експлуатації природних ресурсів, а й для їхнього збереження і примноження.

Природні ресурси-- це найважливіший компонент природного середовища який використовується для створення матеріальних і духовних потреб суспільства.

Згідно з законом обмеженості природних ресур­сів, усі природні ресурс в умовах Землі вичерпні. Їх поділяють на дві ве­ликі групи — невичерпні і вичерпні, які, в свою чергу, поділять на невід­новні та відновні(Мал.8):

Оскільки відтворення відновних природних ресурсів відбувається по­вільніше, ніж їх споживання, з одного боку, а невідновні ресурси перетво­рюються на форми, непридатні для подальшої експлуатації через значну розсіяність потрібних елементів або нову хімічну структуру, — з іншого, то відбувається вичерпність багатьох природних ресурсів.

Ще до недавнього часу людство вважало природні ресурси невичерп­ними, а тому прагнуло взяти від природи якнайбільше, нічого не віддаю­чи. Нині переконалися, що практично невичерпних ресурсів, крім соняч­ної енергії та космічного випромінювання, теплоти земних надр, сил гра­вітації та обертання Землі, енергії вітру, припливів і талої води, у природі більше не існує. Умовно невичерпними поки що, на даному етапі розвитку суспільства, можна вважати загальні запаси кисню в атмосфері та води в гідросфері. Однак через нерівномірний розподіл та антропогенне забруд­нення вже нині в окремих районах Землі відчувається гостра їх нестача, особливо чистої питної води.

Мал.8 Класифікація природних ресурсів

Вичерпні —це ресурси, кількість яких невпинно зменшується відповід­но до їх добування або вилучення з природного середовища. Їх, у свою чергу, поділяють на відновні (чисте повітря, вода, родючі грунти, рос­линність, тваринний світ) і невідновні (мінеральні ресурси). Мінеральна сировина належить до невідновних ресурсів, і найголовніші з них (вугілля, нафта природний газ, залізо, манган, поліметали) нині вичерпані або майже вичерпані.

У господарській діяльності ресурси поділяють щодо використання їх у сфері матеріального виробництва та невиробничій сфері. Ресурси мате­ріального виробництва — це промислові і сільськогосподарські. Ресурси невиробничої сфери — це ресурси прямого і непрямого споживання. З прак­тичною метою ресурси кожного класу поділяють на дрібніші групи. Так, промислові ресурси — на енергетичні (нафта, вугілля, природний газ), ресурси для металургійної промисловості (залізна, манганова, титанова руди тощо), сировину для одержання предметів безпосереднього спожи­вання (деревина) та продуктів харчування (гриби, фрукти, ягоди та інші дари ланів, садів, городів і лісів).

Біосфера Землі є замкненою системою з відносно сталою масою і обмі­нюється з космічним простором лише енергією. Тому людство має врахову­вати її здатність самовідтворювати свою біопродуктивність та вичерпність запасів невідновних ресурсів. Потрібно економно і раціонально використо­вувати природні ресурси, свідомо відмовившись від надлишків. Подальший розвиток життя на Землі залежить від наявності природних ресурсів, простору для життя і об'єктів для задоволення культурних та інших потреб.

Наявна екологічна ситуація не може бути змінена природними системами регуляції, що еволюційно сформувалися на різних рівнях організації живої матерії. Вирішення проблеми передбачає активне регулююче втручання людини в біосферні процеси, аж до спрямованого контролю чисельності та біологічної активності економічно значущих видів і формування штучних екосистем із заданими властивостями. В основі вирішення цього завдання повинні лежати глибокі знання природних законів формування й функціонування біологічних систем різного рангу.

Питання для самоперевірки та контролю знань:

1. Що таке біосфера і де її межі проводять?

2. Що таке жива речовина?

3. Які властивості живої речовини?

4. Хто розробив вчення про біосферу?

5. Що означає термін ноосфера?

6. Які кругообіги речовин ви знаєте?

7. Як розподіляються, запасається і трансформується енергія, що надходить до Землі?

8. Яку роль має біологічний кругообіг речовин для існування біосфери?

9. Поясніть суть кругообігу кисню, вуглецю, азоту в біосфері?

10. Чим відрізняється біологічний кругообіг від геологічного?

11. Розкрити вплив антропогенного фактора на біосферу?

12. Що таке природні ресурси та як їх класифікують?