Ерозія ґрунтів, охорона ґрунтів від ерозії.

Деградація ґрунту — це зниження родючості ґрунту, викликане по­гіршенням його властивостей (руйнування структури, вимивання поживних речовин тощо.) внаслідок зміни умов ґрунтоутворення або господарської діяльності людини. Основними причинами деградації (погіршення родю­чості) ґрунтів є: водна і вітрова ерозія, багаторазовий обробіток ґрунтів різними знаряддями з допомогою потужних і важких тракторів та ущіль­нення ґрунту їх колесами, забруднення ґрунтів різноманітними викидами промислових підприємств автотранспорту тощо.

Ерозія ґрунтів — це процес руйнування верхніх найбільш родючих горизонтів ґрунтів. Вона буває водна і вітрова. Водна ерозія відбувається під впливом талих і дощових вод, які стікають по поверхні землі. Вона в свою чергу поділяється на площинну (горизонтальну) і глибинну (верти­кальну).

Площинна ерозія полягає в тому, що атмосферні води, стікаючи по похилій поверхні землі численними дрібними струмками, змивають повер­хневий гумусовий шар ґрунту і пухких порід і відкладають змитий матеріал у підніжжі схилу. Внаслідок змивання гумусового шару значно погіршує­ться родючість ґрунту. Глибинна ерозія — це розмивання ґрунтів у глибину дощовими і талими волами. Внаслідок цього утворюються лінійно витягнуті заглибини, які поступово перетворюються у глибокі яри. Через те цю ерозію часто називають яружною.

Яри завжди зароджуються у нижній частині схилу, де збирається най­більша кількість води, і ростуть до його верхів'я. Утворення ярів приво­дить не лише до руйнування ґрунтів, втрати значних площ сільськогоспо­дарських угідь, але й до погіршення природних умов взагалі,

В Україні діючі яри займають близько 260 тис. га.

Вітрова ерозія — це видування верхніх шарів ґрунту вітром і перене­сення та пере відкладання піднятих з поверхні ґрунту пилуватих частинок в іншому місці. Найчастіше вітрова ерозія проявляється на півдні України, особливо весною, коли мало випадає дощів, а розорані степи слабо захи­щені рослинністю. Тоді під впливом сухих південно-східних вітрів часто виникають пилові "чорні" бурі, які інколи здувають родючий поверхневий шар ґрунту на глибину до декількох сантиметрів і переносять його на сотні і навіть тисячі кілометрів.

Для захисту ґрунтів від вітрової ерозії в степах створюють лісозахисні смуги, які зменшують швидкість вітру і його руйнівну дію.

Ерозія ґрунтів спричиняється природними факторами і штучними, викликаними діяльністю людини. До основних природних факторів, які сприяють розцінку ерозійних процесів відносяться горбистий рельєф, часті зливові дощі, наявність виходів на поверхню пухких гірських порід, відсутність рослинного покриву та ін; до штучних - вирубка лісів на схилах, розорювання крутих схилів, неправильний обробіток ґрунту (оранка вздовж схилу, зверху вниз), посадка просапних культур на схилах, неправильне розміщення доріг тощо.

Для охорони ґрунтів від водної і вітрової ерозії розроблена ціла сис­тема заходів. Вона включає:

• організаційно-господарські заходи: заліснення схилів крутизною 10°-15° або використання їх під сади, створення захисних зон вздовж річок і захисних лісів водорегулюючого значення, впровадження просапних культур, заборона випасу худоби на схилах з малопотужним шаром грунту, тощо.

• агротехнічні заходи: проведення оранки, сівби та обробітку грунту на схилах, які зазнають ерозії, впоперек схилу; проведення терасування схилів (при крутизні 6°-8° і більше); чергування просапних культур з ґрунтозахисними;

• лісомеліоративні заходи: заліснення крутосхилів, які піддаються ерозії, створення лісосмуг№

• гідротехнічні заходи: використання різних гідротехнічних споруд (стічні канали, перепади) для боротьби з ярами, обвалування верхів'їв ярів, терасуван­ня схилів (крутизною 6°-8° і більше) тощо.

В боротьбі з ерозією грунтів в сільському господарстві застосовують контурно-меліоративну систему землеробства.