Тема 9. Сутність, мета і завдання державної регіональної економічної політики.

Основні поняття та терміни до теми:

• державна регіональна економічна політика;

• перехідний період;

• ринкова змішана економіка;

• регіональний ринок.

Під регіональною політикою зазвичай розуміють свідому діяльність органів публічної влади, спрямовану на розвиток регіонів, тобто таку діяльність, що має на меті оптимальне використання ресурсів регіонів для тривалого економічного зростання і зміцнення їх конкурентноздатності.

Розглядаючи регіональну політику держави з погляду розподілу влади між центром і регіонами, можна дати таке визначення державної регіональної економічної політики.

Державна регіональна економічна політика – це сукупність організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів, раціональне використання їхнього ресурсного потенціалу з метою підвищення життєвого рівня населення та охорони навколишнього природного середовища, вдосконалення територіальної організації суспільства.

Об’єктами ДРЕП є територіальні утворення, в межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування. Склад цих об’єктів визначається адміністративно-територіальним устроєм та економічним районуванням України.

Суб’єктами ДРЕП є органи державної влади, представницькі органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції розв’язують проблеми соціально-економічного розвитку регіонів. Як складова частина загальної соціально-економічної політики України ДРЕП включає структурну перебудову продуктивних сил регіону, поліпшення територіальних пропорцій у країні, способи здійснення роздержавлення та приватизації майна, напрямки земельної реформи, розвитку підприємництва тощо.

Поняття “регіональна політика” охоплює три аспекти. Перший – зовнішній по відношенню до регіонів аспект. У цьому випадку центральні органи публічної влади приділяють увагу міжрегіональним пропорціям розвитку. Другий аспект – внутрішньорегіональний. В цьому випадку політика здійснюється регіональними органами влади в основному за рахунок власних коштів і під власну відповідальність. Третій аспект регіональної політики полягає в зміцненні ролі регіонального рівня у територіальній організації держави.

Регіональна політика держави передбачає поступове вирівнювання існуючих відмінностей між економічними й соціальними рівнями розвитку окремих регіонів, зважаючи на їхні історичні, демографічні, природоресурсні, та економічні особливості, і спрямовується на підтримку внутрішньорегіональної та міжрегіональної збалансованості соціально-економічного розвитку та суттєве поліпшення екологічного стану регіонів. Отже, предметом ДРЕП є як розподіл влади між центром і регіонами, так і практична діяльність держави в регіонах.

Основними цілями регіональної економічної політики є:

• створення необхідних правових і економічних умов з метою забезпечення кожному регіону рівних можливостей для комплексного соціально-економічного розвитку, екологічної безпеки, задоволення матеріальних і культурних потреб населення;

• примноження національного багатства України на основі ефективного використання природоресурсного та виробничо-технічного потенціалу кожного регіону країни.

• Стратегічний курс держави розраховано на тривалу перспективу і передбачає розв’язання масштабних завдань, зокрема:

• структурну перебудову економіки промислових регіонів і центрів для яких характерна концентрація підприємств важкої промисловості;

• заохочення розвитку експортних та імпортозамінних виробництв у районах де є для цього сприятливі умови;

• інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва шляхом його раціональної спеціалізації, реформування соціальних відносин, структурної перебудови з одночасним формуванням ефективних внутрішньогалузевих, міжгалузевих і територіальних пропорцій у розвитку АПК, зокрема інтеграції переробних галузей з виробництвом сільськогосподарської сировини;

• істотне оздоровлення екологічного середовища промислових регіонів Донбасу, Придніпров’я, Прикарпаття, а також територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, створення в цих регіонах сприятливих умов для життєдіяльності населення;

• більш повне використання рекреаційних ресурсів Криму, районів узбережжя Чорного та Азовського морів, Карпат, сприятливих за кліматичними та природними факторами зон Волинської, Вінницької, Черкаської та інших областей, створення розгалуженої мережі транспортних комунікацій, об’єктів соціальної та виробничої інфраструктури;

• формування раціональної системи розселення шляхом збереження існуючих та створення нових населених пунктів, активізації функціонування сільських населених пунктів та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст і сприяння якісним перетворенням у них;

• збереження і відродження культурної самобутності населення регіонів, охорона пам’яток історії і культури, створення нових природних заповідників;

• розвиток регіональної та міжрегіональної інфраструктури (транспорту, зв’язку, інформатики тощо), спрямований на стимулювання й підвищення ефективності територіального поділу праці.

Першочергові завдання регіональної економіки політики конкретизують стратегічні напрями і спрямовуються на поетапне вирішення назрілих проблем. Серед цих завдань, зокрема:

• створення нормативно-правової та методологічної бази управління розвитком регіонів;

• забезпечення раціональної системи природокористування у регіонах;

• розробка та реалізація державних програм соціально-економічного розвитку окремих регіонів;

• сприяння формуванню регіональних ринків, створенню і функціонуванню спеціальних (вільних) економічних зон у різних регіонах.