Тема 15. Система екологічної інформації та екологічний моніторинг
Основні поняття та терміни до теми:
антропогенний тиск;
система екологічної інформації;
екологічний моніторинг;
глобальна система екологічного моніторингу;
державний природний кадастр;
екологічне картографування;
геоінформаційні системи;
регіональні інформаційні системи;
екологічний паспорт.
У зв’язку з посиленням економічної активності та антропогенного тиску на навколишнє природне середовище, виникла потреба постійного та системного контролю якості останнього. Система спостережень та досліджень стану природного середовища, окремих його компонентів називається екологічним моніторингом. З 1975 р. функціонує створена за участі ООН глобальна система екологічного моніторингу.
Система екологічного менеджменту в Україні регламентується Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” До функцій державного екологічного менеджменту належать: реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості державних і громадських органів у галузі охорони довкілля.
Система екологічної інформації є необхідним атрибутом сучасного безпечного розвитку суспільства. Саме завдяки їй можуть бути прийняті обґрунтовані управлінські рішення та забезпечений принцип сталого економічного розвитку. Згідно чинного законодавства функція забезпечення діяльності національної екологічної інформаційної системи покладена на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади – Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях.
До складу існуючої на сьогоднішній день в Україні системи екологічної інформації належать: державні природні кадастри, системи екологічного моніторингу, екологічного картографування, еколого-господарські баланси територій, геоінформаційні системи, екологічна паспортизація.
Кадастрові екологічні інформаційні системи в Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Кодексі України про надра, численних законодавчих актах. Роль державних кадастрів як інформаційної основи для управління раціональним природокористуванням зростає в умовах розбудови ринкової економіки та необхідності дотримання природоохоронного законодавства.
Державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування й правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Складовими частинами державного земельного кадастру є:
кадастрове зонування;
кадастрові зйомки;
бонітування ґрунтів;
економічна оцінка земель;
грошова оцінка земельних ділянок;
державна реєстрація земельних ділянок;
облік кількості та якості земель.
Державний водний кадастр містить систематизовані дані про:
поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальні води країни;
обсяги, режим, якість і використання водних об’єктів;
водокористувачів;
водогосподарські об’єкти, що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод.
Державний лісовий кадастр – це система відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства та оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді
Екологічний моніторинг – це система спостережень, оцінки й контролю стану довкілля для вироблення заходів на його захист, раціональне використання природних ресурсів, передбачення критичних екологічних ситуацій та запобігання їм, прогнозування масштабів можливих змін. Дослідження здійснюються на локальному, регіональному та глобальному рівнях. З 1991 р. екологічний моніторинг виконується в Україні.
Проведення екологічного моніторингу здійснюється за такими напрямами: ґрунти, води, атмосферне повітря, біологічні об’єкти, надра, відходи, небезпечні природні явища та техногенні аварії, об’єкти підвищеної небезпеки.
Екологічне картографування – це інструмент системи управління природокористуванням, що ґрунтується на використанні спеціальних екологічних карт. Базовий перелік інформації екологічних карт такий: оцінка екологічного потенціалу територій, характеристика господарського впливу на екосистеми, дані про стійкість геоекосистем до техногенних впливів, характеристика здоров’я населення, зумовленого станом природного середовища і техносфери, прогноз екологічної ситуації.
Для оперування значним обсягом даних, що необхідні для управління природокористуванням, використовуються географічні інформаційні системи (ГІС) – спеціальні засоби просторового відображення численних об’єктів з використанням сучасних комп’ютерних технологій. Згідно законодавства, ГІС – це сучасні комп’ютерні технології, що дають можливість поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо- та аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).
Регіональні інформаційні системи призначені для відображення інформаційного простору певної території, в тому числі і екологічного спрямування. На порядку денному стоїть завдання створення розвинених регіональних інформаційних систем, що включають: регіональну моніторингову систему, регіональну кадастрову систему, регіональну ГІС тощо.
Екологічний паспорт об’єкта господарювання є однією із складових проектно-технологічної документації. Він містить такі відомості: загальна інформація про підприємство та виробництво; обсяги споживання ресурсів; технологія виробництва; технологія очищення, зберігання, утилізації викидів та відходів; кращі альтернативні технології виробництва; санітарно-захисна зона підприємства; заплановані природоохоронні заходи.
- Тема 1. Предмет, завдання та методологія дисципліни “Регіональна економіка”
- Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розвитку продуктивних сил та формування економіки регіону.
- Тема 3. Регіон у системі територіального поділу праці.
- Тема 4. Природний та трудоресурсний потенціал України.
- Тема 5. Господарський комплекс України: його структура і трансформація а ринкових умовах.
- Тема 6. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.
- Структура суспільного виробництва
- Тема 7. Територіальна організація виробництв та економічне районування.
- Тема 8. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку.
- Тема 9. Сутність, мета і завдання державної регіональної економічної політики.
- Тема 10. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- Тема 11. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем (сес)
- Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури
- Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування
- Тема 15. Система екологічної інформації та екологічний моніторинг
- Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
- Тема 17. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- Тема 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища