logo
Опорний конспект лекцій

Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розвитку продуктивних сил та формування економіки регіону.

Основні поняття та терміни до теми:

Розвиток продуктивних сил відбувається під впливом певних закономірностей – багаторазової повторюваності внутрішніх, суттєвих і необхідних причинно-наслідкових зв’язків. Під закономірностями РПС ми розуміємо просторовий вияв дії одного або декількох економічних законів. Вони бувають загальні і специфічні.

Загальні закономірності визначають ефективний розвиток будь-якого товарного виробництва, специфічні – властиві певним типам господарської діяльності. Загальні закономірності це перш за все закономірність ТПП, закономірність ефективного розміщення та закономірність територіальної комплексності. До специфічних закономірностей відносимо закономірність територіальної концентрації та регіональної інтеграції.

Закономірність ТПП (в основі лежить закон суспільного поділу праці) визначає розвиток і розміщення виробництв відповідно до виробничої спеціалізації певної території, в результаті чого, формується така територіально-галузева структура, яка відповідає природним, економічним, соціальним і демографічним умовам регіону і потребам міжрегіонального ринку.

Закономірність ефективного розвитку виробництв (закон економії праці) має забезпечувати постійне зростання продуктивності праці на основі її всебічної інтенсифікації за найменших сукупних витрат. Результатом вияву цієї закономірності є поліпшення умов життя і праці населення, забезпечення оптимального природокористування.

Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил проявляється на основі взаємозв’язків: між галузями спеціалізації; між допоміжними і обслуговуючими; між виробництвом і природними ресурсами. Елементарний виробничий зв’язок між підприємствами, які виконують певні функції при виробництві спільного кінцевого продукту називається виробничим комплексом.

Закономірність територіальної концентрації передбачає збільшення виробничого навантаження на одиницю площі. Дія цієї закономірності географічно проявляється у формуванні територіальних утворень елементів виробництва, а економічно – у формуванні агломераційного ефекту (взаємне розміщення сумісних об’єктів в одній точці).

Закономірність регіональної інтеграції господарства передбачає встановлення тісних економічних зв’язків між регіонами (країнами). Внутрірайонна інтеграція означає поєднання елементів суспільного господарства району у єдину цілісну систему – територіальну систему продуктивних сил. Її результат – формування суспільно-господарського комплексу району, що має складну структуру і міцні виробничо-економічні зв’язки.

На основі пізнання закономірностей розробляються принципи розміщення виробництв. Принципи РПС – це правила діяльності та управління економікою стосовно розміщення виробництв, це економічна політика уряду в реалізації законів розміщення.

Принцип раціонального розміщення передбачає досягнення високої ефективності господарства через наближення матеріало-, сировинно-, водо-, паливо-, енергомістких виробництв до дешевих джерел сировини, палива, енергії; наближення трудомістких виробництв до районів зосередження дешевої робочої сили; уникнення зустрічних перевезень з одних регіонів в інші.

Принцип комплексного розміщення зумовлює:

Принцип збалансованості і пропорційності передбачає дотримання збалансованості між виробничими потужностями, видобувними і переробними ланками, між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання.

Принцип обмеженого централізму передбачає органічне поєднання інтересів країни та її економічних районів, передбачається створення всіх умов для розвитку продуктивних сил у регіоні з метою підвищення рівня соціально-економічного розвитку.

Оцінка факторів розвитку і розміщення виробництв складає основний зміст науки про територіальну організацію виробництва. Факторами РПС називають всю сукупність аргументів (причин), які зумовлюють вибір місця для окремих підприємств, їх груп і галузей, іншими словами, фактори РПС – це набір чинників і умов, які визначають ефективність розвитку і розміщення виробництв.

Вплив кожного фактора на розвиток і розміщення виробництв досить специфічний, та і кожен регіон характеризується сукупністю певних факторів, що визначають придатність його території для розміщення конкретних виробництв.

Розрізняють такі групи факторів:

природні фактори визначають ефективність розвитку і розміщення тих виробництв, які мають вирішальну і значну залежність від природи та природних умов. Це видобувні галузі і галузі первинної обробки. Вони враховують в першу чергу такі фактори як сировинно-, водо-, матеріало-, енерго-, паливомісткість.

соціально-демографічні фактори визначають ефективність будь-яких виробництв, але враховується певна специфіка – забезпеченість виробництва кваліфікованими кадрами або необхідна дешева робоча сила.

споживчий фактор визначає розміщення галузей, які виготовляють продукцію швидкої реалізації, мало транспортабельну або ж взагалі нетранспортабельну продукцію, враховується також стан розвитку інфраструктурних об’єктів.

технічні фактори визначають досягнутий і можливий рівень техніки і технологій.

економічні фактори – вартість капіталовкладень, строки будівництва, рентабельність, виробничі зв’язки, призначення і якість продукції.

На формування економіки регіону впливає багато факторів і чинників, які зумовлюють ефективність (неефективність) розвитку. Структура господарства регіону характеризується за складом та співвідношенням основних сфер, галузей та видів господарської діяльності. Конкретними складовими, які впливають на розвиток продуктивних сил регіонів і займають провідне місце у відтворювальному процесі є науково-технічний прогрес та фінансово-кредитне забезпечення їх розвитку в умовах дії ефективної системи суспільних відносин. Сучасний стан соціально-економічного розвитку різних регіонів вимагає нових умов організації та функціонування продуктивних сил. Виявлені та визначені закономірності, принципи та фактори розвитку і розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів, уточнення сутності комплексного розвитку і територіальної організації продуктивних сил удосконалюють методологічну основу для розробки конкретних заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів у майбутньому.