logo search
Опорний конспект лекцій

Структура суспільного виробництва

Суспільне виробництво

Матеріальне виробництво

Нематеріальне виробництво

Виробництво

матеріальних благ

Виробництво

матеріальних

послуг

Виробництво

нематеріальних

послуг

Виробництво нематеріальних благ

Сфера послуг

Інфраструктурне виробництво

Рис. 1 Структури суспільного виробництва

Сектори (ланки) матеріальної сфери поділяють на галузі – крупні і вузькі. Наприклад, промисловість складається з металургії, хімічної, машинобудівної галузей, а сільське господарство – з рослинництва і тваринництва. У нематеріальній сфері виділяють п’ять ланок:

Найголовніші з них – освіта, наука, охорона здоров’я та ін. Кожна з цих сфер виконує певні функції. Матеріальна – забезпечує саму себе, невиробничу сферу та населення різноманітними засобами виробництва, товарами та послугами, а нематеріальна – в основному, послугами матеріального та нематеріального характеру. Співвідношення між цими сферами, як правило, характеризується показниками (кількісними, абсолютними та відносними) зайнятості. У розвинених країнах світу це співвідношення має тенденцію до збільшення питомої ваги невиробничої (до 55 - 65%) і зменшення виробничої сфери в усьому народному господарстві. У невиробничій сфері України і нині зайнято працівників набагато менше, ніж у розвинених країнах – близько 26%. Це свідчить про недосконалість структури господарства України. Адже саме рівень розвитку невиробничої сфери є важливим показником соціально-економічного прогресу.

Міжгалузеві територіальні комплекси – це підсистеми інтегральних територіально-господарських комплексів і, в багатьох випадках, відповідних їм народногосподарських комплексів. Так, паливно-енергетичний комплекс Донбасу є одночасно елементом галузево-компонентної структури цього економічного району і підсистемою паливно-енергетичного комплексу України.

Серед територіальних міжгалузевих комплексів виділяють спеціалізовані та багатогалузеві. Вони поділяються на регіональні та локальні. Так, в багатогалузевому агропромисловому комплексі Київського регіону взаємопов’язано функціонують такі галузеві утворення (підсистеми): льонопереробний, овочепереробний, хмелепереробний, цукропереробний, картоплепереробний, зернопереробний, молокопереробний, м’ясопереробний. Будь-який спеціалізований агропромисловий комплекс виступає елементом міжгалузевої структури багатогалузевого АПК.

Регіональні міжгалузеві комплекси розглядаються на макро-, мезо- і мікрорівнях. Міжгалузевий регіональний комплекс можна визначити як сформоване територіальне поєднання взаємопов’язаних галузей і виробництв у економічних районах, вузлах, центрах, завдяки яким може забезпечуватися максимальний ефект при найменших витратах.

Досягнення таких результатів з урахуванням закономірності комплексності потребує якомога раціональнішого підбору взаємопов’язаних галузей, підприємств і виробництв, забезпечення економічно ефективних пропорцій їхнього розвитку, оптимальних розмірів підприємств з урахуванням державних інтересів та відповідно до наявних на місцях природних і економіко-географічних умов.

Міжгалузевий комплекс – це сукупність галузей і виробництв, що об’єднані спільною господарською функцією, тісно взаємопов’язані та потребують комплексного і цільового планування і управління.

У господарській практиці традиційно виділяють такі міжгалузеві комплекси:

Останнім часом цей перелік розширюється і виділяються нові комплекси господарства: рекреаційний, туристичний, інформаційний, управлінський та ін.

Міжгалузеві комплекси мають певні взаємозв’язки та доповнюють один одного. Наприклад, сільськогосподарське машинобудування є одночасно складовою машинобудівного комплексу і агропромислового.

Такі взаємозв’язки мають для аналізу господарства регіонів відповідну змістовну орієнтацію: чим більше перекривають один одного міжгалузеві комплекси регіону, тим більш взаємопов’язаним та комплексним э його господарство, і навпаки.