2.5.5.Причини вимирання тварин.

Тваринний світ відноситься до відновлюваних природних ресурсів. Однак для збереження їх здатності до відновлення потрібні конкретні, не порушені людиною, природні умови, де відновні процеси відбуваються з певною швидкістю. У наш час темпи витрачання відновлюваних ресурсів можуть бути такими, що не відповідають темпам їх відновлення. Надмірне витрачан­ня відновлюваних ресурсів може призвести до їх виснаження. Прикладом може бути виснаження рибних ресурсів. Тривалий час існувала думка, що їх ресурси невичерпні. Сьогодення пока­зало, що ця думка виявилася помилковою.

У відомому документі, розробленому МСОП за підтримки ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) і ФАО (Продоволь­ча і сільськогосподарська організація ООН), який має назву «Все­світня стратегія охорони природи», разом з визначенням основ­них вимог щодо охорони природного навколишнього середовища, розглянуті основні фактори, які загрожують у наш час тваринам. До них належать руйнування або деградація місць існування; переексплуатація; вплив інтродукованих видів; втрата, скорочення або погіршення кормової бази; пряме знищення диких тварин.

Порушення та деградація місць перебування спричиняє найбільш негативний вплив на всі групи тварин. Він загрожує 67% загальної кількості всіх рідкісних і зникаючих видів тва­рин. До цього фактору відносяться інтенсифікація ведення сільського господарства; вирубування лісів; будівництво меліоративних споруд та осушувальна меліорація; випалюван­ня рослинності та антропогенні лісові пожежі; розширення за­будови; природні явища.

Вирубування лісів, розорення степів, осушення боліт, споруд­ження водосховищ, каналів, прокладання автошляхів та залізниць, ліній електропередач, побудова міст, промислових об'єктів, розроб­ка корисних копалин відкритим способом тощо докорінно зміню­ють екосистеми. Для тварин, що пристосовувалися до певних умов протягом тисячоліть, такі різкі зміни виявляються несприятливи­ми, і вони або повністю зникають, або ж стають рідкісними.

Найчастіше зміни в екологічних системах відбуваються по­вільно, малопомітно, однак вплив їх на тваринний світ в кінцево­му результаті значний.

Хімізація сільського господарства викликає зміну генетич­них, фізіологічних, біохімічних та інших функцій живих організмів. Пестициди призводять до зменшення кількості тва­рин на великих територіях. Установлено, що кількість отруто­хімікатів в організмі тварин збільшується по ланцюгу живлен­ня. Слід також зазначити, що теплокровні тварини (ссавці, пта­хи) менш чутливі до пестицидів, ніж холоднокровні хребетні (риби, плазуни та земноводні).

Дуже страждають від пестицидів і корисні безхребетні тва­рини, зокрема, дощові черви, комахи-запилювачі та ін.

Забирання води для зрошення полів викликає загибель мальків риб. З поливних земель можуть зникнути сухолюбні тварини.

Відомі численні випадки загибелі тварин від сільськогоспо­дарської техніки.

Різні дії - рибальство, обробка сільгоспугідь, заготівля дров, рекреаційне навантаження - розлякують тварин, особливо це небезпечно в період розмноження.

До серйозних екологічних наслідків призводить забруднен­ня атмосферного повітря і водойм відходами промислового ви­робництва, стічними водами комунальних підприємств. Еколо­гічним лихом для водної фауни стає забруднення морських еко­систем нафтою і нафтопродуктами.

Величезна кількість тварин гине під колесами автомобілів на великих автомагістралях, загрозою для птахів є літаки та різні високі споруди, високовольтні лінії електропередач.

Спорудження гідротехнічних споруд ускладнює чи навіть зовсім унеможливлює існування багатьох видів цінних промис­лових риб, а також викликає інші негативні екологічні наслідки, які часто не враховуються під час проектування таких об'єктів.

Значної шкоди тваринам завдає їх пряме знищення. У ре­зультаті переслідування з боку людини були повністю знищені лісові слони, стеллерова корова, тури, нелітаючі голуби - дронти, птах додо, безкрилі гагарки, лабрадорські гаги, європейські ібіси, мандрівні голуби та багато інших. Тепер вони є лише представни­ками сумного Чорного списку, опублікованого в 1973 р. МСОП. Тільки ссавців починаючи з 1600 року зникло 63 види і 55 підвидів. З 1980 року зникло 74 види птахів. Близько 90% зниклих видів тварин жили на островах. Вони не змогли вижити при вселенні інтродукованих людьми хижаків, нових видів рослин, захворю­вань і видів-конкурентів. На них полювали заради цінного м'яса, красивого пір'я, а місця перебування цих тварин необоротно зміню­валися під антропогенним тиском.

Зникали тварини і з території України: кулан - у 17ст, тур - 15ст, сайгак - у 19ст. Деякі види були остаточно знищені саме тут. Зокрема, кінь тарпан, колись значно поширений в Європі та Азії. Останнього тарпана в природі було вбито у 1879 р. за 35 км від Асканії-Нової, а один дожив до 1918 р. на кінному заводі у м. Миргород Полтавської області.

Зникнення видів вважається природним процесом, і за па­леонтологічними даними середня швидкість цього процесу - один вид за століття. Але за останні 200 років швидкість зникнення видів зросла мінімум в 40 разів. У всіх життєвих форм масшта­би вимирання в 100-1000 разів більше статистично очікуваних; ця швидкість зникнення видів прямо пов'язана з деструктив­ним і мінливим впливом людства на природу Землі.

У різних частинах світу на межі повного зникнення перебу­вають багато видів - більше 1000: горила, білий ведмідь, азі­атські носороги, лев, тигр, гепард, багато видів птахів та інших тварин. Чисельність деяких видів оцінюється всього лише в де­кілька сот пар особин. У деяких країнах, наприклад, кількість видів птахів, що знаходяться під загрозою зникнення, дуже ве­лика. Це, в першу чергу, держави Америки і Південно-Східної Азії; три «країни-рекордсмени» - Бразилія (111 видів під загро­зою зникнення), Індонезія (92 види) і Колумбія (79 видів). Особ­ливо цінними в кількісному відношенні є атлантичні ліси на сході Бразилії, тоді як найбільша кількість видів птахів, яким загрожує повне зникнення, на одиницю площі відмічена на Філіппінах. 75% зникаючих видів птахів живуть у тропічних лісах. Взагалі на грані зникнення знаходиться майже чверть ссавців і восьма частина птахів (інформація лише про ті види, за якими ведеться спостереження).

Переексплуатація тваринних ресурсів виникає тоді, коли промисел перевищує їх здатність до відновлення. Щоб зникли тварини, не потрібне їх повне знищення. Достатньо порушити структуру популяції. Існує норма чисельності кожного виду, ниж­че якої він не може існувати.

Однією з форм скорочення видів є браконьєрство. Браконьєр­ство - це незаконне добування тварин, у тому числі риби. Форми браконьєрства можуть бути різними, найчастіше це добування риби забороненими засобами і знаряддями виловлювання. Формами браконьєрства є виловлювання риби в заборонених місцях, вилов­лювання нестатевозрілої риби та під час її розмноження (нерес­ту); добування тварин, що занесені до Червоної книги України.

Соціальна небезпека браконьєрства дуже велика: воно зав­дає шкоди охороні природи і ресурсам промислових тварин, підри­ває процеси їх відтворення, знижує економічний потенціал мис­ливського і рибного господарств.

Зниження обсягів вилову риби в Україні пов'язане з багать­ма факторами. Серед них можна виділити такі: перевилов риби, тобто виловлюється вона в більшій кількості, ніж відтворюєть­ся; забруднення водойм, що викликає зміну кисневого режиму, режиму живлення, отруєння та загибель риби; негативний вплив гідротехнічних споруд, який виявляється у зміні режиму стоку річок, розподілі біогенних речовин, у перекритті шляхів до місць нересту прохідних риб та ін.; обміління річок, погіршення умов життя риб, зниження рівня та підвищення засоленості води у внутрішніх морях .

Охорона та відтворення рибних багатств - одне з найважливіших державних завдань. В даний період охорона рибних багатств передбачає великий комплекс заходів різного характеру:

1. регулювання величини виловів найважливіших видів риб;

2. регламентація строків, способів, характеру знарядь лову;організація проходження риби до нерестовищ;

3. встановлення заказників у місцях, де можливе швидке винищення риби(нерестовища, зимувальні ями та інше);

4. створення заповідників для збереження цінних та рідкісних видів риби;

5. збереження молоді риби в разі висихання;боротьба із забрудненням рік, озер, морів шкідниками речовини, включаючи і радіоактивні та інше.

Найбільше значення серед відтворюючих заходів має штучне розведення риб - одна з основних галузей рибного господарства. Важливе значення має ставкове риборозведення -так розводять коропа, сазана, карася, далекосхідного білого амура, товстолобика. Отже, в збереженні рибних багатств першорядну роль відіграють ведення інтенсивного планового рибного господарства та всебічна охорона водойм. Підприємства, установи та організації зобов'язані виконувати вимоги, передбачені ст. 26 Закону України, а також здійснювати за погодженням з органами Міністерства охорони навколишнього середовища України та Державного комітету України з рибного господарства і рибної промисловості рибоохоронні та меморативно-технічні заходи, що забезпечують поліпшення стану водойм і умов відтворення риби та інших водних організацій.