2.4.7. Правова охорона земель. Земельний кодекс України 2001р.

Земельний кодекс України 2001 року, регулює охорону і раціональне використання земель. У цьому кодексі встановлено форми власності на землю. Право на одержання земельної ділянки у приватну власність за плату або безоплатно мають громадяни України. Земельні ділянки можуть надаватись в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Земельний кодекс встановив переважне надання земель для потреб сільського господарства з метою забезпечення раціонального використання родючих земель.

Охорона цінних і продуктивних земель (ріллі, ділянок, зайнятих багато­річними насадженнями, земель природоохоронної рекреаційного призна­чення, курортів тощо) досягається встановленням особливого порядку їхньо­го вилучення для державних і громадських потреб. Вилучення особливо цінних продуктивних земель, земель науково-дослідних сільськогосподарських уста­нов, заповідників, національних, дендрологічних, меморіальних парків, по­ховань та археологічних пам'яток не допускається

З метою охорони земель Земельний кодекс встановлює обов'язки влас­ників земельних ділянок та землекористувачів

• використовувати землю ефективно і відповідне до цільового призна­чення;

• підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки внаслідок своєї господарської діяльності;

• здійснювати захист земель від водної та вітрової ерозії, забруднення га інших процесів руйнування, для збереження і підвищення родючості землі.

При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових та реконструйованих об'єктів і споруд повним передбачатися додержання екологічних та санітарних вимог щодо охорони земель.

У разі порушення вимог земельного законодавства (самовільного зай­няття земельних ділянок, псування, забруднення земель, невиконання вимог природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництва і ведення об’єктів, котрі негативно впливають на стан земель та інших) настає адміністративна, кримінальна або цивільна ( відшкодування заподіяної шкоди ) відповідальність згідно із законодавством України.

Охорона і раціональне використання земних надр

Зараз у світі відбувається великомасштабне втручання лю­дини в систему водо, нафто і газоносних горизонтів літосфери, які розташовані на різних глибинах. При цьому вплив на літо­сферні флюїди здійснюється кількома шляхами.

Частина поверхневого стоку переводиться в підземний, особ­ливо при зрошуванні. Під час зрошування в магістральних ка­налах і безпосередньо на полях даремно витрачається до 30% води. У результаті на більшій частині зрошуваної території відбувається піднімання рівня ґрунтових вод і навіть виника­ють заболочені площі. Площа земель, на яких підвищився рівень води внаслідок зрошування, досягає у світі кількох мільйонів гектарів.

Інший шлях переведення поверхневого стоку в товщу літо­сфери - це підтоплення земель у районах водосховищ, де також піднімається рівень ґрунтових вод. Таке підіймання ґрунтових вод і заповнення водою раніше ненасиченої зони змінюють ме­ханічні якості ґрунту, сприяють руйнуванню берегів водосхо­вищ, розвитку суфозії (вимивання з ґрунту мінеральних часток, осідання верхніх товщ ґрунту і утворення понижень та порож­нин) та ін.

Під великими водосховищами в місцях розломів земельної кори не виключене проникнення поверхневих вод у глибинні пласти і в глибокі водоносні горизонти. Це може породжувати сейсмічність, що добре відомо з практики будівництва великих водосховищ.

Переведення частини поверхневого стоку в підземний вини­кає в усіх містах у результаті роботи водогінної та каналізацій­ної систем. У містах у ненасичену зону літосфери і до вільних горизонтів ґрунтових вод надходить велика кількість води, у тому числі гарячої з тепломережі. Результатом цього є затоплення підвалів будинків і підземних комунікацій. Виникають руйну­вання фундаменту, осідання ґрунтів, розвивається суфозія.

Ще один шлях утручання в літосферу - це закачування за­бруднених відпрацьованих вод у глибокі свердловини та закачу­вання гарячої води і пари в нафтові свердловини з метою збільшення нафтовіддачі пласту. Обсяги негативних наслідків таких закачувань величезні.

Потужним засобом впливу на літосферні флюїди є відкачу­вання води з різних горизонтів підземних вод. Зокрема, відкачу­вання шахтових вод і вод із кар'єрів і розрізів. При відкачуван­нях, які обов'язково перевищують поповнення води, знижується рівень підземних вод і виникають великі вирви депресії. Найбільші зниження рівня підземних вод спостерігаються в райо­нах великих міст, які використовують для водопостачання підземні води з глибини 50-60 м.

Вторгненням у флюїдні системи літосфери є добування на­фти і газу.

За період розвитку нафтогазових родовищ пробурено багато десятків тисяч таких свердловин глибиною до 2 км. На їх місці виникли великі депресійні вирви, були розкриті і розгерметизо­вані всі глибоко залеглі водо-, нафто- і газоносні горизонти.

Наслідки цього процесу виявляються по-різному. У Татарії, наприклад, де видобуток нафти ведеться вже тривалий час, у районі Ромашкінського нафтового родовища з вересня 1986 р. по січень 1989 р. зареєстровано 198 землетрусів силою до 10 балів. Більша частина епіцентрів землетрусів залягає на глибині 2-3 км в осадовому чохлі старої Східноєвропейської платформи.

Крім розвідувальних і промислових свердловин досить гли­бокі горизонти надр пронизують шахти з видобування корисних копалин: вугілля, поліметалічних руд, солей. Утворені підземні пустоти весь час зростають за об'ємами і площами. На більшості підприємств із видобутку вугілля взагалі не прийнято заповню­вати вироблений підземний простір. Все це призводить до про­сідань ґрунту, а також порушення флюїдних систем. Найчастіше закриті шахти просто затоплюються.

Є вагомі причини вважати, що райони видобутку нафти, газу та вугілля є джерелами виділення в атмосферу метану, який є одним із чинників утворення парникового ефекту.

Запаси корисних копалин у надрах Землі не безмежні і відно­сяться до категорії невідновлюваних природних ресурсів. Більшість корисних копалин значною мірою вже вичерпані, особ­ливо багаті на них родовища верхніх горизонтів земної кори. Вчені неодноразово робили спроби підрахувати запаси і стро­ки вичерпання природних копалин у цілому на земній кулі та в окремих регіонах. Звичайно, ці підрахунки приблизні і базують­ся на даних, які доступні сучасному рівню знань.

Новим фактором потужного впливу на надра є ядерні підземні вибухи. їх проводять для створення підземних ємнос­тей у соляних куполах, для створення провальних вирв і для глибинного сейсмічного зондування. Крім того, проводять вибу­хи з воєнною метою.

У результаті такого потужного впливу на значних площах зазнають розгерметизації зони аномально високих пластових тисків. У 60-х роках почав підвищуватися рівень підземних вод у верхніх горизонтах, що особливо яскраво виявилося в Прикас­пійському регіоні. Це викликало зростання сейсмічної актив­ності в західній частині регіону, у результаті почастішали вики­ди грязьових вулканів та зародилася хвиля деформацій, яка ви­никла на Апшероні - найбільш старому районі нафтовидобут­ку - і рухалася з області альпійської складчастості на північний схід у напрямі молодих та старих платформ зі швидкістю 50-60 км/рік. Просування цієї хвилі супроводжувалось різким зни­женням нафтовидобутку по всьому регіону.

У наш час це, мабуть, єдине пояснення підняття рівня Кас­пію у XX столітті, яке, на відміну від інших, відзначалося надзви­чайно швидкими темпами. Пояснення, пов'язані зі змінами кон­фігурації дна в результаті тектонічних рухів, не підтверджують­ся високоточними повторними нівелюванням. Спроба пояснити зміни водного балансу Каспію збільшенням притоку води в ньо­го і зменшенням випарювання не узгоджується з особливостями зональної циркуляції, підвищенням глобальної температури та відбиранням води на зрошування і господарські потреби.

Таким чином, масштаби техногенної дестабілізації надр Арало-Каспійського перегину набули не локального, а регіонального характеру. Ця дестабілізація незворотна і поки що не піддається регулюванню.

У зв'язку з тим, що надра Землі стали не тільки джерелом добування корисних копалин, але й місцем захоронення шкідли­вих хімічних і радіоактивних відходів виробництва, сховищем видобутих нафти й газу, місцем проведення підземних ядерних випробувань, будівництва деяких підземних споруд, прокладан­ня транспортних комунікацій і т.д., необхідною стає розробка принципів раціонального використання й охорони надр.

Раціональне використання та охорона надр передбачають такі заходи:

• створення нових високоекологічних технологій розробки родовищ корисних копалин;

• вилучення з добутої мінеральної сировини (у тому числі й бідних руд) усіх хімічних елементів або сполук, що містяться в них;

• утилізація відпрацьованої породи або надійне її захоро­нення;

• запобігання втратам мінеральної сировини в період екс­плуатації родовищ;

• вилучення з руд основних і супутніх компонентів;

• збереження чистоти водоносних горизонтів, очищення й утилізація стічних вод;

• забезпечення економії мінеральної сировини при транс­портуванні й переробці;

• удосконалення методів захоронення радіоактивних відходів із метою запобігання радіоактивного забруднення навколишньо­го середовища;

• охорона родовищ корисних копалин від затоплення при створенні водосховищ, організації звалищ промислових і побу­тових відходів;

• охорона родовищ від пожеж;

• пошук природних і штучних замінників дефіцитних міне­ральних сполук, більш повне використання вторинних ресурсів;

• використання альтернативних екологічно чистих джерел енергії.

Рекультивація порушених земель.

У результаті господарської діяльності людини утворюються порушені землі, що втратили свою господарську цінність, а іноді навіть стали джерелом забруднення природного середовища. Найбільше порушують землю відкриті гірничі виробки (кар'єри). В Криворізькому регіоні, наприклад, великі площі колись родючої землі перетворено залізорудними кар'єрами на ділянки «місячного ландшафту», де не може зберегтися жодна рослина чи жити яка-небудь тварина. Землі порушуються також відвалами пустих порід, шлаків, звалищами сміття й побутових відходів поблизу великих міст.

Кар'єри, терикони, звалища, крім того, що вони займають великі площі земної поверхні, становлять джерело забруднення атмосфери й гідросфери: з них вітрами розноситься пил, деякі терикони димлять, викидаючи в повітря оксиди сірки; забруднені води з відвалів потрап­ляють у водоносні горизонти й водотоки. Через інтенсивне відкачування з шахт і кар'єрів підземних вод знижується їхній рівень на прилеглих територіях, інколи ж (поблизу великих кар'єрів) підземні води й зовсім щезають.

Згідно з чинним законодавством порушені землі мають бути віднов­лені рекультивацією. Зокрема, рекультивацію кар'єрів повинні здійсню­вати ті гірничодобувні підприємства, що їх створили.

Рекультиваційні роботи виконуються в два етапи: технічна рекультивація, потім біологічна.

У ході технічної рекультивації порушені землі готують для подаль­шого використання: планують їхню поверхню (найглибші частини кар'є­рів засипають пустими породами, виположують їхні стінки); знімають, перевозять і складують у бурти родючий ґрунт (це роблять до початку проходки кар'єра); будують дороги, гідротехнічні й меліоративні споруди. Якщо відвальні породи містять шкідливі для рослин речовини (сульфіди, солі важких металів тощо), то на них після планування накладають шар нейтральної породи (глини, піску тощо). Після планування відвали мають пройти стабілізацію (один-два роки), коли під дією сили ваги й зволоження відвальні породи ущільнюються.

Біологічна рекультивація передбачає комплекс робіт для поліпшення фізичних та агрохімічних властивостей ґрунтів на рекультивованих зем­лях (вапнування, піскування, внесення мінеральних добрив тощо). Зня­тий раніше родючий грунт, що зберігався в буртах, наноситься на поверхню спланованих і стабілізованих відвалів.

Розрізняють кілька видів рекультивації залежно від того, як саме передбачається використовувати порушені землі.

Сільськогосподарська рекультивація здійснюється в районах розви­неного сільського господарства, на великих за площею відвалах чи кар'є­рах. Це найдорожчий вид рекультивації, бо до земель, де мають вирощу­ватися сільськогосподарські культури, ставляться найвищі вимоги. Зокрема, кут нахилу місцевості не може перевищувати 3°.

Лісогосподарська рекультивація проводиться там, де є можливість відновити ділянки лісу з цінними сортами дерев. її вартість і вимоги до агрохімічних характеристик грунту нижчі, ніж за сільськогосподарської рекультивації.

Водогосподарська рекультивація стосується здебільшого тих кар'єрів, які після відпрацювання заповнюються ґрунтовими й дощовими водами. Такі штучні озера впорядковуються, в них запускається риба, їхні береги озеленюються тощо.

Рекреаційна (від лат. гесгеаtіо — відновлення сил, відпочинок) рекуль­тивація виконується неподалік міст і великих населених пунктів з метою створення зон відпочинку. Здебільшого вона поєднується з водогоспо­дарською й лісогосподарською рекультивацією (озера в кар'єрах впорядковують, на їхніх берегах споруджують пляжі, бази відпочинку, висаджують дерева й кущі і т. д.).

Санітарно-гігієнічна рекультивація здійснюється для консервації порушених земель, припинення шкідливої дії кар'єрів, відвалів на природне середовище (скажімо, аби звалище не забруднювало повітря й підземні води), якщо з якихось причин використання порушених земель вважається недоцільним.

Будівельна рекультивація — це підготовка порушених земель під спорудження житлових будинків, спортивних майданчиків, промислових підприємств, складів і т. д. Кар'єри при цьому засипаються відвальними породами, їхні стінки виполохуються, підводяться дороги, теплотраси, виконуються меліоративні роботи (дренаж тощо).

Кодекс України про надра, прийнятий 24 липня 1994 року, регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного вико­ристання надр для задоволення потреб суспільства у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування безпеки людей, майна, навколишнього природ­ного середовища при користуванні надрами.

Кодекс визначає поняття про надра, порядок і види користування над­рами, основні вимоги в галузі охорони надр, Такими вимогами, зокрема, є:

• забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

• додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування;

• раціональне вилучення і використання корисних копалин і наявних в них компонентів;

• недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;

•охорони родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та іншх факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їхню розробку тощо.

У Кодексі про надра встановлений перелік правопорушень законодав­ства про надра, які тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну, ци­вільно-правову та кримінальну відповідальність згідно з законодавством України:

• самовільне користування надрами;

• порушення норм, правил і вимог щодо проведення робіт з геологічного  вивчення надр;

• вибіркове вироблення багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних витрат корисних копалин;

• наднормативні витрати і пошкодження якості корисних копалин при їхньому добуванні;

• пошкодження родовищ корисних копалин;

• невиконання правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища, щодо шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами тощо.

Питання для самопереврки та контролю знань:

1.Яке значення має грунт в житті людини?

2.Чим пояснюється сучасний стан грунтів?

3. Які основні джерела забруднення грунту ви знаєте?

4. Назвіть сучасні шляхи поліпшення грунтів України?

5. Що таке ерозія грунту та які її наслідки?

6. Назвіть види ерозії.

7. Назвіть заходи боротьби з ерозією грунтів.

8. Які ви знаєте екологічні наслідки меліорації?

9.Що таке рекультивація земель, назвіть етапи її проведення та види?

10. Які екологічні проблеми виникають у зв’язку з видобуванням корисних копалин?

11. Які основні заходи з охорони надр Ви знаєте?

2.5. Охорона рослинного і тваринного світу.

План викладу і засвоєння матеріалу:

1. Значення рослин в житті людини.

2. Рослинні ресурси України. Проблеми раціонального використання лісових ресурсів та їх охорона.

2.5.3.Охорона природних кормових угідь.

2.5.4.Значення тварин в природі та житті людини.

2.5.5.Причини вимирання тварин.

2.5.6.Охорона тваринного світу.

2.5.7.Правова охорона флори і фауни. Лісовий кодекс України 1994р. Закон України про тваринний світ 1993 р.

2.5.8.Заповідна справа

Ключові поняття та терміни

• флора

• фауна

• переексплуатація

• заповідник

• заказник

• акліматизація

• інтродукція

• біосферний заповідник

• національний парк

• пам’ятк природи

• заповідні урочища

• ботанічний сад

• Червона книга

• Зелена книга

• рідкісні види

• зникаючі види

• природно-заповідні території

• заповідна справа

• лісові ресурси

2.5.1.ЗНАЧЕННЯ РОСЛИН У ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Життя людини тісно пов'язане з навколиш­ньою природою. Цей зв'язок існує з часу виникнення лю­дини. Життя на Землі стало б неможливим, якби не було безперервного процесу фотосинтезу, що відбувається в зелених рослинах. Рослинність — основний стабілізатор вуглецево-кисненого балансу повітряного басейну. Щорічно з атмосфери внаслідок фотосинтетичної діяльності зелені рослини засвоюють 160—170 млрд т вуглекислого газу і виділяють близько 460 млрд т кисню. Будучи найбільш важливим компонентом живої природи, рослини забезпечують нормальний біологічний кругообіг речовин у біосфері, збагачують повітря киснем і накопичують органічні речовини, необхідні для життя людини і тварин.

Рослинність планети — важливий компонент біогеоце­нозу, який справляє великий вплив на інші його компоненти. Він надзвичайно динамічний, постійно змінюється в часі і просторі. Рослини сприяють формуванню ґрунтового покриву, впливають на хімічний склад грунту і його родючість. Рослинні угруповання мають ґрунтозахисне, во­доохоронне, повітроочисне, кліматорегулююче, санітарно-гігіенічне та культурно-естетичне значення.

Рослинний покрив відіграє величезну роль у ґрунтоут­воренні. Рослинність є основним джерелом органічних речовин, які надходять у грунт і перетворюються за участю мікроорганізмів і тварин у гумус — важливий показник родючості грунту.

Рослинний покрив змінює добовий і річний хід темпера­тури, утримує вологу у грунті, впливає на повер­хневий і внутрішньогрунтовий стоки, на випаровування вологи, опади і відповідно діє на водний баланс суші в цілому. Вона регулює інтенсивність сніготанення, сприяє всмоктуванню талих вод, поліпшує водний режим, а також режим мінерального живлення грунтів. Лісова рослинність знижує рівень ґрунтових вод і сприяє більш рівномірному розподілу стоку, знижує ерозію грунтів.

На природну рослинність припадає 60—80% очисних можливостей біосфери. Рослини здатні поглинати і засвою­вати різні гази та пил, чим очищають атмосферне повітря. У містах концентрація вуглекислого та інших шкідливих газів у повітрі в 3—10 разів і більше вища, ніж у лісі. Рослинні організми виділяють фітонциди — леткі речовини, здатні вби­вати хвороботворні бактерії. Як показала аварія на Чорнобильській АЕС, велика також роль рослин в очищенні повітря від радіоактивних речовин. Наприклад, трав'яниста рослинність вбирає в себе усі радіоактивні опади

Зелені насадження значно знижують рівень вуличного шуму за рахунок поглинання листками звукової енергії. Благодійно впливає на здоров’я людини і зелений колір рослин – він менше втомлює очі, знижує зорове напруження, діє заспокійливо на нервову систему. Сприятливо діє на організм людини приємний запах квітів лісу, паркі садів, а також шелест листя. Важливу роль відіграє естетичний та психологічний вплив рослин на людину.

Проте найважливіша роль зелених рослин — у створенні продуктів харчування для людини, кормів для тварин. Багато видів рослин людина використовує як сировину для промисловості. У господарській діяльності людини важливу роль відіграють продукти рослинного походження (корисні копалини) — кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф, нафта, сапропель.

У процесі фотосинтезу в атмосферу виділяється кисень, а поглинається вуглекислий газ. Таким чи­ном, зелені рослини забезпечують життя на Землі, відіграючи на ній, за словами К.А. Тимірязєва, роль космічного фактора. Так, за сонячний день 1 га лісу виділяє до 200 кг кисню, поглинаючи при цьому 220-280 кг вуглекислого газу, а за рік 0,3 га лісу дає в се­редньому річну потребу в кисні однієї людини (близь­ко 400 кг), 1 га лісу за рік поглинає до 20 тонн вугле­кислого газу.

Частина виділеного рослинами кисню перетво­рюється на озон, який екранує Землю від жорсткого ультрафіолетового опромінення. Рослинність здійснює великий вплив на клімат, водойми (ре­гулює стік і випаровування), тваринний світ та інші елементи біосфери, з якими вона тісно взаємопов'язана.

Серед величезної кількості рослин у природі виділяються два основні типи - деревна і трав'яна рослинність. Деревна рослинність використовується в лісовому господарстві і лісовій промисловості. Природна трав'яниста рослинність (луки і пасо­вища) - важлива кормова база тваринництва. Природні кормові угіддя займають приблизно 20% площі суші, тобто більш як З млрд. га, або вдвоє більше, ніж рілля. Високопродуктивні луки і пасовища можуть давати 20-30 ц/га сіна.

Рослини утворюють угруповання, які є середовищем існу­вання тварин та інших організмів.

Як природний ресурс на першому місці стоїть лісова рос­линність, що є основною і найбільш давньою за походженням природною рослинністю на Землі .

Ліс - глобальний акумулятор живої речовини, який впливає на рівень кисневого і вуглецевого балансу. Найбільші лісисті регіони світу «виробляють» близько 50% кисню, який надхо­дить в атмосферу.

Отже значення рослинності в житті людини дуже велике. Рос­линність формує середовище, необхідне для життя людини і розве­дених нею організмів, є невичерпним (при розумному використанні й охороні) джерелом різноманітних харчових продуктів, технічної і лікарської сировини, будівельних матеріалів. Рослини - основ­ний корм для домашніх тварин, використовуються людиною в різно­манітних технологічних процесах. Рослини беруть участь в утво­ренні корисних копалин, ґрунтів, захищають ґрунти від руйнуван­ня потоками води і вітром, від засипання піском.

Для людства особливо важливі незамінні водоохоронні, водорегулюючі, протиерозійні, санітарно-гігієнічні та інші корисні функції лісів.

Ліси відіграють важливу роль у підтриманні підґрунтового, інфільтраційного стоку на певному рівні. Зі збільшенням лісистості басейнів річок на 10% їхній водний стік підвищується на 10-15 мм за рік, що значно поліпшує енергетичний потенціал річок. Ліси забезпечують розподіл атмосферної вологи, місцеве випаровування і стік та його характер.

Ліс послаблює процеси водної ерозії ґрунту і запобігає забруд­ненню річок та інших водойм. Завдяки фільтрівній здатності лісової підстилки і лісового ґрунту каламутність води зменшується на 60-90%. Лісосмуги завширшки 10 м поглинають 45-55% розчине­ного у воді аміачного азоту, 73-93% - фосфору, 2,8-4,7% - нітрат­ного азоту. Лісосмуга значно поліпшує бактеріологічні властивості води, зменшуючи кількість бактерій у воді більш як у 20 разів.

Механізм захисної дії лісонасаджень полягає в регулюванні поверхневого польового стоку і переведенні його в ґрунтовий з наступним поглинанням забруднюючих речовин землею і рослин­ністю та залученням їх до природного кругообігу речовин, деток­сикації шкідливих хімічних сполук під впливом мікроорганізмів.

Ліси виконують важливу функцію закріплення і охорони ґрунтів. Вони запобігають змиванню і розмиванню ґрунту, збері­гають і поліпшують його властивості, закріплюють рухомі піски, зупиняють утворення ярів. Розвинуті кореневі системи дерев виносять на поверхню з глибоких шарів ґрунту мінеральні по­живні речовини, які сприяють підтриманню і підвищенню ро­дючості земель. На схилах лісонасадження поглинають рідкі і затримують тверді стоки з розташованих вище ділянок.

У гірській місцевості ліси виконують протизсувну функцію.

У степовій зоні ліси затримують поверхневий стік, зменшують швидкість вітру в приземному шарі і затримують випаровування ґрунтової вологи, оберігають поля від посухи і пилових бурь.

Ліси виконують також санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Тривале перебування в лісі сприяє підвищенню активності дихальних процесів, позитивному збільшенню біострумів мозку, підвищенню вмісту кисню в крові людини. Відпочинок у лісі - це запорука здоров'я, зняття фізичної й емоційної стомленості, відновлення творчих сил і, безумовно, зниження захворюваності. Рослинність є джерелом естетичної насолоди, поліпшення психо­логічного стану. Приємні звуки лісу - пташиний спів, шелест листя, його світло-тіньова гама та пахощі квітів позитивно впливають на емоційний настрій людини. Лікування в курорт­них лісах показане для хворих на туберкульоз, бронхіальну астму, серцево-судинні захворювання, катар верхніх дихальних шляхів, вегетативну дистонію, хворих з порушеннями обміну речовин.

Були проведені цікаві дослідження з метою виявлення впливу на психіку людини архітектоніки (форми) крон дерев. Виявило­ся, що дерева з пірамідальними, кулеподібними і спрямованими вгору кронами підвищують активність нервової системи, овальні, плакучі і зонтикові крони діють заспокійливо.

Рослини лісу абсорбують забруднюючі повітря шкідливі гази, уловлюють пил, сажу, радіоактивні та інші частки, що викидаються в повітря промисловими об'єктами, транспортом. Особливо ефек­тивні в цьому відношенні різновікові змішані насадження; вони уловлюють з повітря до 70% часток пилу, які потім з дощем осіда­ють на землю. Завдяки величезній площі листя (5-15 га на одному гектарі лісу) запиленість повітря знижується в середньому на 42%; 1 га тополиного насадження (близько 400 дерев) збирає за сезон до 340 кг пилу, хвойні ж породи фільтрують повітря цілорічно. Лісові насадження поглинають шум міста, підвищують у 5-7 разів і більше іонізацію повітря, що сприятливо діє на здоров'я людини. Площа зелених насаджень усіх видів у межах територій міст та інших населених пунктів складає в Україні близько 550 тис. га.

Негативний вплив рослинності досить незначний. Деякі види диких рослин зростають як бур'яни на культивованих землях і пасовищах. В окремих місцях доводиться вести боротьбу із за­ростанням водойм, каналів. Іноді масовий розвиток водної рос­линності викликає появу літніх заморів риби.

Відомі й деякі інші випадки негативного впливу рослин на людину, наприклад, отруйних рослин. Пилок рослин може бути алергеном.

З сивої давнини люди навчилися використовувати рослини як лікарську сировину, що не втратило свого значення й донині.

Рослинні ресурси планети колосальні і можуть забезпечити існування великої кількості людей та інших живих організмів, якщо їх використовувати раціонально і вживати заходів щодо їх охорони і відтворення.