Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування

План (логіка) викладу матеріалу

1. Еволюція економічних принципів природокористування

2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування

3. Напрями раціонального природокористування в галузях народного господарства

Короткий зміст та методичні рекомендації до питання:

1. За останні роки минулого століття, і вже нового XXI ст., природокористування та охорона навколишнього середовища набули винятково важливого значення для забезпечення життєдіяльності і здоров'я людей. Це пояснюється закономірностями впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище, яке вивчає прикладна екологія. Вчені і спеціалісти розглядають три основні напрями прикладної екології: раціональне природокористування, захист навколишнього середовища від забруднень антропогенного походження та забезпечення екологічної безпеки і стабільного функціонування природних екосистем.

Одним із основних завдань прикладної екології є створення таких методів і засобів формування та управління природними й природно-антропогенними екосистемами, які забезпечили б їх функціонування, не порушуючи динамічної рівноваги в природі та механізмів саморегуляції біосфери.

При наявності значної кількості екологічних проблем різного рівня складності та вкрай обмежених ресурсів, доступних для їх вирішення, до національних пріоритетів охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів зараховують:

• формування збалансованої системи природокористування і адекватної структури перебудови виробничого потенціалу вітчиз­няної економіки;

• екологізацію технологій в промисловості, енергетиці, будів­ництві, сільському господарстві, на транспорті;

• забезпечення біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи.

Основними напрямками екологічної політики мають стати:

• екологізація економічних реформ і управління;

• екологізація людської свідомості в процесі розвитку;

• формування ринку екологічних послуг.

2. Під раціональним природокористуванням розуміють високоефективне господарювання, яке не призводить до різких порушень природно-ресурсного потенціалу або змін у навколишньому середовищі, які можуть завдати значної шкоди здоров'ю людей і навіть загрожувати їх існуванню.

Із постійним зростанням використання природно-ресурсного потенціалу зростають відходи виробництва. Ці відходи поділяють на дві групи: «відходи виробництва» та «відходи споживання».

Відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворюються під час виробництва i частково або повністю втратили свої початкові споживчі властивості. Відходи споживання - це продукція i вироби, що вже споживалися, або супутні їм вироби, що втратили свої споживчі якості. Виходячи із можливості утилізації, розрізняють утилізовані й неутилiзовані відходи. Для перших існує технологія переробки, другі поки що необхідно захороню вати.

До основних напрямів ресурсозбереження зараховують:

• застосування безвідходних та маловідхідних сучасних технологій з одночасною комплексною переробкою сировини;

• комплексну переробку газо-димових викидів у атмосферу та стічних вод з повторним використанням продуктів газо - i водоочищення;

• рекуперацію та утилізацію відходів виробництва;

• застосування замкнутих водоохоронних циклів;

• раціональне використання енергоресурсів та енергозбереження, зниження їх питомої ваги у витратах на одиницю випускаємої продукції;

• розробка нoвиx ефективних технологічних процесів, у тому числі й мікробіологічних;

• організація територіально - виробничих комплексів.

Безвідходна технологія – це практичне застосування знань, методів і коштів для того, щоб забезпечити в межах людських потреб якнайраціональніше використання природних ресурсів і енергії та захист навколишнього середовища.

Під маловідходною технологією розуміють спосіб виробництва продукції, за якого частина сировини і матеріалів переходить у відходи, однак шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує допустимих санітарних норм.

3. Концепція раціонального природокористування i національної екологічної доктрини як підґрунтя розвитку екологічного менеджменту має базуватися на таких принципах:

• пріоритетність ідеї сталого розвитку в контексті поєднання економічної і екологічної безпеки країни та ii регiонiв;

• системність i комплексність у здійсненні стратегії розвитку системи екологічного менеджменту як якісно нової ідеології управління;

• послідовність та цілеспрямованість у процесі розробки зваженої стратегії розвитку системи екологічного менеджменту i при впровадженні конкретного органiзацiйно - економiчного механізму на кожному етапі її становлення;

• наступність у розвитку екологічного менеджменту духовних екологічних цінностей, системи екологічного виховання й освіти й культурної спадщини.

Програма дій передбачає заходи найбільш економічного і ефективного використання природно-ресурсного потенціалу в галузях народного господарства, застосовуючи новітні технології з організації безвідходного і маловідходного виробництва.