Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища

План (логіка) викладу матеріалу

1. Економічний механізм управління природоохо­ронною діяльністю.

2. Міжнародні природні ресурси та співробітницт­во у галузі охорони навколишнього природного сере­довища.

3. Економічний механізм природокористування.

Короткий зміст та методичні рекомендації до питання:

1. В нинішніх умовах господарювання державна організаційна сис­тема управління охорони довкілля, раціонального природокористу­вання та екологічної безпеки ставить собі за мету:

• формування і впровадження державної політики у природо­охоронній сфері;

• створення наукового і технічного потенціалу;

• створення і впровадження ефективного законодавства у сфері екологічної діяльності;

• удосконалення організаційно-технічного механізму реалізації завдань у галузі природокористування;

• підготовка кадрів для забезпечення природоохоронної діяль­ності та здійснення політики регулювання екологічної та ядерної без­пеки.

Державне управління в сфері охорони довкілля здійснює Кабінет Міністрів України, державна адміністрація, виконавчі комітети місце­вих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноважені дер­жавні органи. До останніх належить Міністерства екології та природних ресурсів України. До спе­ціально уповноважених державних органів також належать:

• органи з охорони навколишнього природного середовища і ви­користання природних ресурсів (обласні управління екологічної без­пеки, міські та районні екологічні інспекції);

• міські та районні санітарно-епідеміологічні станції Міністер­ства охорони здоров'я України;

• органи з використання та охорони водних ресурсів Державно­го комітету України з водних ресурсів;

• органи з використання та охорони земельних ресурсів Держав­ного комітету України з змелених ресурсів;

• органи геологічного контролю Державного комітету України з геології та використання надр;

• органи гірничого нагляду Державного комітету з нагляду за охороною праці.

2. Природоохоронні проблеми не мають національних кордонів. Че­рез державні кордони повітряними масами перекидаються десятки тисяч тонн забруднюючих речовин, зокрема сірчаний ангідрид-дже­рело кислих дощів. Транскордонні ріки, котрі протікають по території кількох держав (зокрема, Дунай, Тиса), також є джерелами переки­дання забруднень з однієї країни до іншої. Промислово-виробнича діяльність суміжних країн тією чи іншою мірою впливає на стан при­роди: захворювання лісів, забруднення морів і земельних ресурсів шляхом випадання з димових труб заводів канцерогенних речовин.

Не менш важливою проблемою, що вимагає міжнародного співробітництва та відповідних домовленостей, є забруднення, котрому підлягають абсолютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси. У навколишньому просторі за останні роки значно зросла кількість відходів земного походження - контейнерів зі сміттям, відпрацьова­них ядерних відходів тощо, котрі спричиняють труднощі в роботі аст­рономів, зв'язківців, метеорологів, підвищують небезпеку космічних польотів.

Космічна техніка завдає значної шкоди озоновому шару. Важли­вою проблемою сьогодення є забруднення Світового океану нафтою, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, затонулими реакторами і боєзарядами атомних підводних човнів. Учені стверджують, що існування всієї біосфери залежить від того, чи змо­жуть люди запобігти початку атомної, бактеріологічної, хімічної та еко­логічної воєн, які можуть викликати незворотні екологічні зміни.

3. Економічний механізм природокористування включає низку елементів, серед яких:

• плата за користування природними ресурсами;

• плата за забруднення навколишнього середовища;

• система економічного стимулювання природоохоронної діяльності;

• створення ринку природних ресурсів;

• вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного фактору, особливо на продукцію природоексплуатуючих галузей;

• екологічні фонди;

• екологічні програми;

• продаж прав на забруднення;

• система “застава – повернення”;

Еколого-економічні інструменти є потужними важелями екологізації системи виробництва і споживання продукції. Різно­маніття форм еколого-економічних інструментів створює бага­тий спектр можливостей цілеспрямованого екологічно орієнто­ваного впливу на економічні інтереси суб'єктів господарювання. Уміле використання цих можливостей у поєднанні з іншими методами дозволяє ефективно вирішувати складні еколого-еко­номічні проблеми в рамках механізмів саморегулювання ринко­вої економічної системи.