Тема 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища

План (логіка) викладу матеріалу

1. Стан навколишнього середовища як фактор глобального та національного розвитку.

2. Оцінка сучасної екологічної ситуації у світі.

3. Міжнародне правоохоронне співробітництво.

4. Європейський вектор українського правового поля в сфері охорони навколишнього середовища.

5. Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології.

Короткий зміст та методичні рекомендації до питання:

1. За сучасними науковими дослідженнями найважливішими проблемами, які вимагають термінового втручання, є: зміна клімату, зменшення озонового шару в стратосфері, втрати біорізноманіття, вирубування та невідновлене використання лісових ресурсів, опустелювання та деградація земель, погіршення якості прісної води, деградація морських систем та її ресурсів, стійкі органічні джерела забруднення.

Знехтування вимог щодо природовикористання, може призвести до небажаних наслідків, які, в процесі глобалізації економічного розвитку, негативно вплинуть на світову економіку:

• вичерпування родовищ корисних копалин;

• зміну кліматичних умов;

• антропогенні ускладнення та катастрофи.

Необхідно сформулювати сучасні нові вимоги як до національного, так і міжнародного екологічного регулювання. В першу чергу на наступні напрями діяльності:

• міжнародне співробітництво з метою попередження та подолання наслідків катастроф, запровадження безпечніших моделей господарювання;

• прийняття національних програм екобезпеки при забезпеченні відповідного міжнародного контролю;

• реформування макроекономічних моделей розвитку галузей національної економіки, особливо в пріоритетних напрямах їх розвитку (енергетики, агропромислового комплексу);

• підвищення вимог до безпеки виробничої діяльності тих об'єднань і організацій, які займаються екологічно небезпечними видами бізнесу як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

2. Сучасна екологічна ситуація в системі природокористування в світовому масштабі характеризується певними особливостями, які відчутно впливають на стан навколишнього природного середовища. Це, зокрема:

• кількісне і масштабне розширення енергоречевого обміну між суспільством і навколишнім середовищем; х глобалізація впливу людства на біосферу;

• постійне зростання негативного антропотехногенного навантаження на довкілля, тощо.

Огляд світової екологічної ситуації і и оцінка наочно підтверджують наявність складних екологічних проблем, які мають важливе соціально-економічне підґрунтя і потребують термінового їх вирішення з метою недопущення переходу цих явищ за межу критичного стану.

Зростання просторових масштабів природокористування та посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків призвело до екологічної взаємозалежності держав, виникнення транскордонних екологічних ефектів антропотехногенної діяльності, експорт власних національних екологічних проблем за кордон. Тому проблеми сучасної екологічної ситуації практично торкаються всіх держав світу і їх вирішувати необхідно спільними зусиллями, маючи єдину програму розроблену і узгоджену з усіма зацікавленими державами і термінами її практичного втілення в життя.

3. Сучасний рівень соціально-економічного розвитку вимагає взаємоузгодженості дій світового співробітництва у дотриманні стандартів якості довкілля. Концепція сталого розвитку орієнтує країни на реалізацію екологічно спрямованих заходів щодо структурної перебудови національної економіки (енергетика, транспорт, ресурсопостачання) і міжнародних економічних відносин (торгівля сировиною, природоохоронною технікою тощо), на екологізацію всіх видів життєдіяльності суспільства.

Нині міжнародне природоохоронне співробітництво полягає в тому, щоб сформувати на планеті єдиний екологічно безпечний господарсько-економічний простір, який повинен стати основою сталого і екологоврівноваженого соціально-економічного розвитку всіх країн світу. Це вимагає від кожної держави глибоких структурних, техніко-технологічних і організаційних змін у суспільному виробництві і радикальної перебудови макроекономічної політики, вдосконалення зовнішньоекономічних зв'язків.

В перспективі необхідно здійснення заходів щодо руху капіталів, валютних коштів, трудових ресурсів, оптимізації балансів інвестицій, відповідних заощаджень на міжнародному рівні. Потрібно посилити зв'язки щодо міжнародного науково-технічного та економічного співробітництва що спираються на інтеграцію зусиль, ресурсів і коштів з метою успішного вирішення ресурсно-екологічних проблем.

4. Завдання інтеграції України у систему міжнародної екологічної безпеки, посилення вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища висуває на перший план розвиток нових напрямків у сфері природокористування: проведення ефективної екологічної політики, спрямованої на збереження і відтворення природних ресурсів, екологізацію податкової системи, розвитку ринку "природоохоронних" цінних паперів (права, квоти), створення системи екологічного страхування.

Виходячи із вимог і рекомендацій міжнародного співробітництва, Україна повинна адаптувати національне природоохоронне законодавство до міжнародних вимог та законодавства ЄС. Отже, гармонізація екологічного законодавства України до законодавства ЄС вимагає подальшої розробки та удосконалення базових екологічних стандартів і нормативів. Стратегічною метою України є подальший розвиток співробітництва з державами Європейського Союзу. Тому, - країна повинна відповідати європейським стандартам і вимогам на всіх рівнях: політичному, економічному, соціальному і екологічному.

5. Розвиток людської цивілізації на сучасному етапі, об'єктивно висуває спільне для всього людства завдання - всебічний захист, охорона та збереження земної біосфери шляхом об'єднання зусиль усіх держав світу. Саме завдяки спільним цілеспрямованим діям світового співтовариства можна усунути загрозу глобальної екологічної кризи, вирішити проблеми ресурсно-екологічної безпеки.

В умовах глобального характеру економічного розвитку міжнародне співробітництво розцінюється як найважливіший інструмент вирішення національних і міжнародних проблем збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. Пріоритетами міжнародного співробітництва України у галузі охорони навколишнього природного середовища є:

• участь у керівних органах конвенцій, стороною яких є Україна, виконання взятих міжнародних зобов'язань та приєднання до інших важливих угод і договорів;

• залучення урядових і неурядових організацій до виконання міжнародних зобов'язань, спрямованих на розв'язання глобальних і європейських проблем охорони довкілля;

• покращення обміну інформацією, технічна допомога у створенні комп'ютерних мереж, інформаційних та видавничих центрів;

• підтримка створення й діяльності національних і регіональних систем територій, що охороняються, та їхня подальша інтеграція в європейську екологічну мережу;

• сприяння Міжнародним науковим центрам, діяльність яких пов'язана з природоохоронними заходами в Україні;

• систематичний аналіз міжнародного досвіду в галузі збереження біорізноманіття, проведення спільних з іноземними колегами семінарів і нарад, закордонне навчання українських спеціалістів щодо екологічного управління, екологічної освіти, підтримки громадської активності;

• розвиток екологічного туризму.