logo
sam_r_RE

Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни «Регіональна економіка»

План (логіка) викладу матеріалу

1. Визначення предмету курсу.

2. Місце курсу в системі наукових дисциплін. Зв’язок з економічною теорією, галузевими економічними та іншими дисциплінами.

3. Методи і методологічні основи курсу «Регіональна економіка у т. ч. екологія».

4. Завдання і структура курсу «Регіональна економіка у т. ч. екологія».

Короткий зміст та методичні рекомендації до питання:

1. Приступаючи до вивчення теми необхідно ознайомитися з предметом курсу «Регіональна економіка» та зрозуміти, що він полягає у просторовій організації продуктивних сил на різних рівнях (населений пункт, адміністративний район, область, економічний район тощо). Після цього потрібно звернути увагу, що просторова організація продуктивних сил складається з певних елементів, які представляють собою об’єкти вивчення науки. До них відносяться природні ресурси, людський і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві комплекси, наявна територіальна інфраструктура, регіональні системи господарювання, а на сучасному етапі розвитку – ще й наука, інноваційні процеси, методи прогресивної організації праці, обширна інформацію та ін. Однак головною продуктивною силою залишається людина, яка створює і споживає матеріальні блага.

Вивчення курсу «Регіональна економіка» дає змогу оволодіти закономірностями та факторами сучасного розміщення продуктивних сил як національного багатства, особливостями територіального господарювання, а це, в свою чергу, дає можливість сформувати перспективу регіонального розвитку, прийняття довгостроко­вих рішень щодо розміщення продуктивних сил.

Підкреслюється важливість досліджень в соціально-економічному розвитку територій, які складають основу розробки довгострокової стратегії і тактики управління регіональним розвитком, а також сприяють зростанню виробництва і всього комплексу життєдіяльності людини.

2. В рамках наступного питання необхідно звернути увагу на те, що головним завданням науки про розміщення продуктивних сил є раціональний розвиток і досягнення більш високої продуктивності суспільної праці шляхом залучення до трудової діяльності наявних джерел трудових ресурсів, які можна використати в соціально-економічному розвитку. Розвиток науки про розміщення продуктивних сил, з одного боку, ґрунтується на результатах наукових досліджень природничих, географічних, геологічних і технічних наук, а, з іншого боку, на економічних законах і категоріях. Дисципліни з даних галузей знань забезпечують науку про розміщення продуктивних сил інформацією, метода­ми досліджень, показниками, які характеризують параметри економічного процесу. В свою чергу розміщення продуктивних сил збагачує інші економічні науки власними категоріями, інформацією про регіональні економічні характеристики. При цьому варто запам’ятати, що наука і практика розміщення продуктивних сил мають першочергове значення для територіального планування і формування цільових галузевих і територіальних комплексних програм.

Регіональна економіка і її продуктивні сили тісно пов'язані з економічною теорією. Найзагальнішим законом, що визначає характер розміщення продуктивних сил, є закон ефективного використання суспільної праці.

Основні напрями економічного аналізу, пропорцій і закономірностей відтворення виробництва, динаміки і факторів його зростання подані в визначеній системі показників економічної статистики. Економічна статистика допомагає використати відповідні методи і способи розробки планів, які б повністю задовольняли потреби розвитку народного господарства. Завдання статистики в цьому випадку полягає в тому, щоб на конкретних прикладах розкрити економічні можливості в розвитку продуктивних сил країни, знайти оптимальне їх розміщення, ефективно використовуючи весь наявний економічний і природно-ресурсний потенціал.

3. В результаті вивчення методологічних основ курсу «Регіональна економіка» варто навчитися оперувати поняттям «метод».

Метод – це засіб побудови і обґрунтування систем суспільних знань, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Метод курсу побудований на матеріалістичній діалектиці.

Діалектика як метод – реальна логіка змістовного творчого мислення, яке відображає об’єктивну діалектику самої дійсності. Одночасно діалектика зорієнтована на розкриття і спроби вирішення суперечностей як в пізнанні, так і в самій дійсності.

Системний підхід – це напрям методології спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об’єктів як відповідних систем. Завдання системного підходу до розвитку продуктивних сил полягає в тому, що послідовно вивчають і визначають всі основні фактори розвитку території і можливої її перспективи.

Серед економічних методів провідним є системний аналіз, за допомогою якого можна порівнювати різні варіанти розв'язання проблем удосконалення розміщення виробництва і вибрати для практичного використання кращі з погляду інте­ресів регіонів і держави в цілому. Для обґрунтування розміщення продуктивних сил у проектних використовують систему спеціаль­них методів.

Методи науки – це способи пізнання дійсності і послідовний планомірний шлях встановлення істини. Сукупність методів, що застосовуються у проведенні наукових досліджень, називається методологією, яка передбачає певну послідовність проведення досліджень і охоплює етапи:

Модель забезпечення сталого розвитку економічної політики в контексті теорії регіоналізації передбачає ефективне відтворення ресурсної бази виробництва; раціональне використання трудового, виробничого і соціального потенціалів; здійснення структуризації господарських комплексів відповідно до нових умов соціально-економічного розвитку території; формування ефективної моделі ринкового господарювання, здатної до підвищення конкурентоспроможності національних товаровиробників.

4. Головне завдання навчального курсу полягає в наданні необхідних системних знань з теоретичних і прикладних питань регіональної економіки і регіонального розвитку; обґрунтування практичного значення регіонального підходу до управління розвитком територій; поглиблення знань про об'єктивну необхідність раціонального й ефективного використання природних науково-виробничих та людських ресурсів регіонів країни; засвоєння принципів раціонального природокористування; екологічних норм та стандартів.

У структурі курсу значна увага приділена методологічним засадам розміщення продуктивних сил, проблемам економічного районування, сучасним методам аналізу та оцінки розміщення продуктивних сил.