Тема 17. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності

План (логіка) викладу матеріалу

1. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва

2. Державна програма охорони навколишнього природного середовища

3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу

4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища

5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів

Короткий зміст та методичні рекомендації до питання:

Під ресурсозбереженням розуміють систему засобів, спрямованих на виробництво і реалізацію кінцевих продуктів із мінімальною витра­тою сировини і матеріалів та енергії на усіх стадіях технологічного процесу.

Ресурсозбереження в широкому розумінні - це витрати усіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції. Воно визначає питому вагу використання сировини і матеріалів в собівартості одиниці про­дукції.

Вирішення проблеми ресурсозбереження означає:

• збільшення випуску продукції при незмінній або меншій витраті матеріальних ресурсів;

• зниження собівартості виробленої продукції;

• зростання чистого прибутку;

• більш повне використання виробничих потужностей і підвищення продуктивності праці;

• зменшення капітальних вкладень у видобувній галузі;

• поліпшення екологічної ситуації навколишнього середовища.

Відходи виробництва, або вторинні ресурси - одне з основних дже­рел ресурсозбереження. Економічний ефект від використання вторин­них ресурсів визначається за формулою:

E = U- СN-KE, де

Е - економічний ефект від використання вторинних ресурсів;

Ц- ціна реалізації продукції, виробленої з вторинної сировини;

С - собівартість одиниці продукції з вторинної сировини;

N - обсяг виробленої продукції з вторинної сировини;

К - капітальні вкладення в устаткування для переробки вторсировини;

Е_н- нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкла­день (він може дорівнювати 0,1-0,15).

У нинішніх умовах господарювання для найбільш ефективного ресурсовикористання та його збереження є комплексний підхід до пе­реробки сировини. Цьому має сприяти створення територіально-ви­робничих комплексів (ТВК) із замкненою структурою матеріальних потоків сировини і відходів усередині комплексу, включаючи комп­лексну переробку сировини.

2. Верховною Ра­дою України прийнята постанова «Про основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, ви­користання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпе­ки». Ця постанова розглядається як Державна програма охорони дов­кілля в Україні. В ній сформульовані основні пріоритети та завдання охорони навколишнього природного середовища і раціонального ви­користання природних ресурсів:

• формування збалансованої системи природокористування і адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу еконо­міки;

• екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будів­ництві, сільському господарстві, на транспорті тощо;

• поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню р. Дніпро та інших річок, Чорного та Азовського морів;

• будівництво нових та реконструкція діючих потужностей ко­мунальних очисних каналізаційних споруд;

• забезпечення населення якісною питною водою;

• стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і про­мислових центрах Донецько-ІІридніпровського та інших регіонів;

• гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

• збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідного фонду.

3. Стратегією розвитку галузей народно­го господарства на найближчу перспективу є недопущення збільшення рівня забруднення при­родних та природно-антропогенних екосистем Вирішення проблем техногенно-екологічної безпеки здійснюватиметься шляхом:

• технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень;

• енерго- і ресурсозберігаючих технологій та екологічно безпеч­них технологічних процесів;

• застосування відновних і нетрадиційних джерел енергії;

• використання та знешкодження всіх вдів відходів;

• раціонального розміщення продуктивних сил та використання природних ресурсів.

4. Природоохоронні заходи мають на меті поліпшення стану навколишнього середовища та створення відповідних умов для цього. Основними ознаками природоохоронних заходів є:

• підвищення екологічності продукції, що випускається підприємствами для суспільного і особистого споживання;

• зниження споживання природних ресурсів на одиницю продукції, що випускається та здійснення ефективної господарської діяльності;

• зменшення забруднення природних комплексів викидами, стоками, відходами, фізичними випромінюваннями;

• поліпшення стану середовища існування людей.

Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними, економічними та еколого – економічними результатами.

Соціальні результати природоохоронних заходів полягає:

• поліпшенні фізичного розвитку населення;

• скороченні захворювання людей;

• зростанні тривалості життя і періоду активної діяльності;

• поліпшенні умов праці і відпочинку;

• підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження генетичного фонду;

• збереженні естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів,пам’яток природи, заповідних зон і інших охоронних територій

Економічні результати природоохоронних заходів передбачають:

• скорочення збитків, що завдаються природі;

• економію витрат природних ресурсів;

• зниження забруднення навколишнього середовища;

• зростання продуктивності фауни;

• підвищення працездатності людей і їх життя.

Еколого-економічні результати передбачаюсь:

• зниження негативних впливів на природу та покращення стану флори і фауни;

• зниження витрачання природних ресурсів;

• зменшення збитків, що завдаються навколишньому середовищу забрудненнями.

5. Основною цілеспрямовастью Державної програми раціонального використання природних ресурсів є принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на об’єкти навколишнього природного середовища та їх здатністю до самозбереження самовідновлення.

Державна політика охорони і раціонального використання природних ресурсів визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер.