Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці

План (логіка) викладу матеріалу

1. Територіальний поділ праці – основа формування економічних районів.

2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки.

Короткий зміст та методичні рекомендації до питання

1. Починаючи вивчати тему необхідно зосередити увагу на територіальному поділі праці. Існує тісний взаємозв'язок між спеціалізацією та обміном товарів.

Спеціалізація районів – передбачає у кожному з них розвиток тих видів діяльності, які найбільш характерні для даного району і найбільш ефективні порівняно з іншими районами, тобто характеризуються нижчими витратами на виробництво одиниці продукції та нижчими затратами праці. Розвиток і поглиблення територіальної спеціалізації диференціює господарство районів країни, що є необхідною умовою взаєморозвитку і обміну між ними.

Найбільш важливими факторами, що впливають на територіальний поділ праці і спеціалізацію економічних районів, є природні і економічні.

Природні умови і ресурси – це об'єктивно існуючі передумови для виникнення і розвитку територіальних відмінностей у господарстві. Їх реалізація обумовлена відповідними суспільними умовами виробництва та обміну товарними ресурсами, які визначають можливі напрями територіальної спеціалізації. За науково-технічного прогресу територіальний поділ праці набуває низки специфічних рис:

- ускладнюється територіальна спеціалізація господарства, а також галузева, функціональна, розселенська та техногенна структури;

- прискорюється територіальна концентрація господарської діяльності;

- розвиваються нові форми територіальної організації виробництва.

2. Основою спеціалізації господарської діяльності району виступає об'єктивний процес територіального поділу праці, який проявляється в закріпленні певних галузей виробництва за територіями.

Практика доводить, що процес територіального поділу праці і спеціалізації економічних районів необхідно чітко розмежувати на поняття: «територіальна спеціалізація» і «внутрігалузева спеціалізація».

Територіальна спеціалізація вказує на виробничий напрямок господарської діяльності різних економічних районів країни, який формується залежно від масштабів територіального поділу праці та факторів, що впливають на розміщення окремих галузей.

Внутрігалузева спеціалізація пов'язана з деталізацією виробничого процесу (виділення самостійних виробництв всередині галузі, підвищення рівня детальної і технологічної спеціалізації виробництва), що створює певний економічний ефект у розвитку самої галузі. Для визначення рівня спеціалізації виробництва в районі використовують такі показники:

- коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі;

- коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення;

- коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі.

В процесі аналізу і розрахунків ефективності спеціалізації районів використовують систему додаткових показників, до яких належать:

- собівартість виробленої продукції;

- питомі капіталовкладення на одиницю приросту продукції.

- використання наявних трудових ресурсів і ступінь зайнятості працездатного населення.

- транспортні витрати на доставку продукції в райони її споживання.