logo search
підручник екологія

Лісорослинні лікарські ресурси.

Людству ще досконало не відомі корисні властивості пере­важної більшості видів світової флори. Вчені вважають, що з 0,5 млн видів рослин, які ростуть на планеті, використо­вуються людиною тільки близько 10 %. В Україні майже 65 % видів флори є в тій чи іншій мірі цінними в практич­ному відношенні. До них належать понад 800 видів, що ви­користовуються в медицині, понад 200 — вітамінізованих рослин, близько 150 — дикорослих плодових, ягідних, горіхоплідних, салатних, пряних та інших харчових рос­лин; близько 400 — олійних і ефіроолійних рослин, при­близно 100 — дубильних, 150 — фарбувальних, 50 — во­локнистих, понад 1000 — кормових, 500 — медоносних рослин, трохи менше — декоративних, майже 80 — дере­винних. Переважна частина дикорослих рослин, що мають велике народногосподарське значення як сировина для харчової, деревообробної, меблевої, жиро-олійної, ефір­ної, дубильної, фарбувальної, хімічної та інших галузей промисловості, росте у лісах. Використання дикорослих плодово-ягідних рослин. В Україні площа дикорослих плодових рослин становить близько 45 тис. га. У ресурсознавчому плані це 10— 17 тис. т сировини, з якої 6 тис. т припадає на плоди яб­лунь і груш, 5,5 тис. т — на малину, по 1,5 тне. т — на ожи­ну, черешню, кизил, терен. Найбільш багаті на плодово-ягідну продукцію лісові масиви Західного Полісся і гірсь­ких районів Карпат.

З переходом ведення лісового господарства на принципи безперервного і раціонального лісокористування збіль­шиться заготівля дикорослих плодів. Наприклад, у Во­линській області всі одинадцять лісгоспів мають консервні цехи, в яких переробляється заготовлена плодово-ягідна сировина.

Важливим завданням щодо раціонального використан­ня природних запасів плодових і ягідних рослин є збере­ження найсприятливіших для їх росту місць — ресурсних заказників та утворення штучних промислових плантацій, площа яких в Україні понад 4 тис. га.

Дикорослі плоди і ягоди є багатим джерелом вітамінів, вуглеводів, жирів, білків, органічних кислот та інших речо­вин, в яких організм людини відчуває природну потребу. Ряд цих речовин володіє капілярозміцнюючою, антиатеросклеротичною. гіпотензивною, протизапальною, антирадіаційною, гормональною дією. Плоди багатьох дикорослих видів мають прекрасні харчові якості.

В Україні першочергового вивчення й охорони потребують рослини глоду, суниці, горобини, черемхи, барбарису, маслинки, аґрусу, мушмули, кизилу та ін.

Лікарські рослини — одне з головних джерел одержання лікувальних і профі­лактичних засобів сучасної медицини. Для заготівлі 6— 7,6 тис. т лікарської рослинної сировини в Україні викори­стовують близько 110 видів рослий, Із них понад 40 видів введені або вводяться у промислову культуру.

Головне джерело заготівлі дикорослих лікарських рос­лин — земельні угіддя із збереженою природною, напівприродною і похідною від них рослинністю, а також ділянки культивованої рослинності.

При заготівлі як плодово-ягідної, так і лікарської сиро­вини потрібно суворо дотримуватися науково обгрунтованого режиму експлуатації природних запасів та контролю над використанням заростей.

У зв’язку з постійним рекреаційним перевантаженням лісів, особливо тих, що знаходяться поблизу населених пунктів, інтенсифікацією лісового господарства, негатив­ним впливом господарської діяльності людини, необізна­ністю з правилами заготівлі приватних заготівельників за­паси плодово-ягідних і лікарських рослин останнім часом зменшуються. Якщо запасів листя кропиви і берези, трави чистотілу, споришу, грициків, деревію, гірчака, синяка, квітів бузини, липи, плодів горобини, глоду, суцвіть пижма цілком достатньо, то такої фітосировини, як коріння ва­леріани, трава алтеї, горицвіту, арніки, ромашки, кон­валії, купини, наперстянки, первоцвіту, печіночниці, ро­додендрону, цмину, чемериці дефіцит, тому вона потребує ощадливого використання та охорони.

Для збереження і відновлення запасів дикорослих ко­рисних рослин потрібно дотримуватися таких основних правил:

1. При масивному розміщенні корисних рослин заготовляти їх раз у три роки, вибираючи при цьому не більше 75 % запасу.

2. Зрізувати лише надземну частину трав, у яких підземні органи не є сировиною. Заготівля в цьому разі не повинна перевищувати 25—30 % біологічного врожаю.

  1. Залишати найбільш розвинуті екземпляри (маточни­ки) для природного обсіменіння ділянок.

  2. Залишати не менше ніж 25—30 % листків на паго­нах, якщо листки є лікарською сировиною.

  3. Бруньки і кору заготовляти переважно на деревах і кущах, зрубаних при рубках догляду і рубках головного ко­ристування.

  4. Кореневища, бульби, цибулини, корені збирати після достигання і осипання насіння, а для рослин, що розмножу­ються тільки вегетативно, залишати значну частину підземних органів.

  5. Підсівати і підсаджувати сировинні рослини у молод­никах штучного походження у відповідних лісорослинних умовах.

З метою збільшення обсягів заготівель лікарської сиро­вини і забезпечення стабільності її надходження доцільно проводити окультурення природних заростей і переведення їх у промислові плантації, як це робиться в західних обла­стях України.

Радикальним способом збереження багатьох видів лікарських рослин є введення їх у культуру, використову­ючи для цього узлісся, галявини, протипожежні смуги, землі під лініями електромереж, вивільнені розсадники та ін. В Україні, окрім ягідних чагарників обліпихи, шипшини, аронії, калини і журавлини, культивуються такі рослини, як валеріана, нагідки, скополія, синюха та деякі інші. Для збагачення запасів лікарської сировини ведуться роботи щодо впровадження інтродуктивних рослин — аралії, елеутерокока, лимонника.

Дійовим засобом у справі збереження і раціонального використання корисних рослин, особливо рідкісних видів, повинна стати природоохоронна пропаганда наукових знань про флору, і правильну організацію збору рослин, роз­селення цінних нидів, заміну дефіцитних видів на поши­рені, що мають схожі фармакологічні властивості, та ін. З цією метою слід використовувати засоби масової інформації, організовувати публічні лекції, бесіди тощо.