Тема 3. Регіон у системі територіального поділу праці.

Основні поняття та терміни до теми:

• територіальний поділ праці;

• масштаби ТПП;

• міжнародний ТПП;

• міжрайонний ТПП.

Категорія “територіального поділу праці” (в подальшому ТПП) є важливою умовою аналізу різних форм організації продуктивних сил в масштабі регіонів, окремих країн і в об’єднаннях держав світу.

На основі вивчення ТПП розкривається дія закономірностей розміщення продуктивних сил, спеціалізація господарства та комплексно-пропорційного розвитку регіонів.

ТПП – це об’єктивний процес розвитку продуктивних сил, при якому відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності. Ця просторова форма поділу праці означає закріплення певних видів виробництва за територіями (районами, країнами).

Регіони в системі ТПП стають все більш взаємопов’язаними і взаємозалежними в процесі розвитку їх продуктивних сил. Господарська спеціалізація і товарний обмін виконують в ТПП різні і протилежні функції. Господарська спеціалізація диференціює господарство регіонів країни на виробництві певних видів продукції і перетворює їх у взаємозалежні. Товарний обмін об’єднує (інтегрує) ці регіони як взаємопов’язані частини єдиного цілого.

ТПП як об’єктивний процес за допомогою системного аналізу допомагає пізнати складні суспільно-територіальні системи в процесі їх розвитку і взаємозв’язку. Чим глибший рівень поділу праці між окремими районами, галузями, містами, тим вищий рівень розвитку продуктивних сил країни.

Серед передумов розвитку ТПП слід розрізняти природні та економічні (соціально-економічні).

Природні умови і ресурси – це об’єктивно існуючі передумови виникнення ТПП в регіоні. Реалізація їх визначається суспільними умовами виробництва і обміну, так як в одних і тих же природних умовах можливий різний ТПП та різні напрями територіального обміну. Перевагу при визначенні виробничої спеціалізації надають тим виробництвам, в яких витрати на одиницю продукції є найнижчими.

ТПП формується лише за умови розвитку взаємозв’язків місцевостей з різною спеціалізацією господарства на основі розвиненого обміну. Головною причиною розвитку цього процесу є рівень розвитку НТП, спеціалізація людей в певних економічних регіонах, економічний ефект виробництва. Показником економічної ефективності ТПП є різниця вартостей продукції на місці її виробництва і на місці збуту.

М.М. Баранський запропонував формулу

С_v > C_P + t, де

С_v – ціна товару на місці продажу;

C_P – ціна товару на місці його виробництва;

t – транспортні витрати.

Чим більша різниця між лівою і правою частинами нерівності, тим ефективніший ТПП.

ТПП проявляється в різних масштабах. Тому й спеціалізація господарства окремих територій розглядається за масштабами просторового охоплення. Ю.Г. Саушкін виділив такі рівні ТПП за масштабом:

1. світовий поділ праці, що охоплює всі держави світу;

2. міжнародний поділ праці в межах певного об’єднання держав;

3. міжрайонний, внутрішній поділ праці – між економічними районами країни;

4. внутрірайонний поділ праці – між спеціалізованими господарськими частинами району;

5. внутріобласний поділ праці – між спеціальними господарськими частинами адміністративних областей;

6. локальний поділ праці – всередині окремих господарських частин області, між містами і приміськими зонами.

ТПП в межах країни і між країнами передбачає обов’язкову наявність просторових відмінностей у господарстві, розірваність між окремими стадіями виробництва, між виробництвом і споживанням. Враховуючи відмінності Ю.Г. Саушкін розрізняв шість видів ТПП:

1. міжнародний ТПП;

2. ТПП між окремими центрами;

3. ТПП навколо одного економічного центру;

4. постадійний ТПП;

5. фазовий ТПП;

6. епізодичний ТПП (міжнародний).

Завдяки науковому аналізу категорії “ТПП” відкриваються широкі можливості для виявлення конкретних форм територіального зосередження продуктивних сил і територіально-виробничих комплексів районів.