60. Мова як засіб комунікації та пізнання.

Особливим, всепроникаючим і фундаментальним компонентом наукового знання є мова. Реалізуючи думкооформляючу й комунікативну функції, мова, як природна, так і штучна, сама, власне кажучи, виступає передумовою становлення й функціонування наукового знання. Будучи соціальною за своєю природою й генезисом, мова в опосередкованій, часто неявній, формі здійснює соціальну детермінацію всієї науково-пізнавальної діяльності, а також форми й змісти самого знання. Мова, опосередковуючи відношення суб'єкта до предметного миру, проявляє себе в цій якості як особлива, фундаментальна основа спілкування, а також як вираження специфічного «язикового світогляду» (по В.Гумбольдту). У цій якості природна мова здійснює первинні загальні акти категоризації й інтерпретації, у результаті чого суб'єкт включається в єдиний соціально-історичний процес збагнення реального миру.

Очевидно, що цей фундаментальний і не лежачий у фокусі свідомості процес не зводиться до засвоєння термінології, але припускає також «освоєння» культурно-історичного «тексту» (і підтексту) мови, підкріплюваного досвідом життєдіяльності самої особистості. Через систему мови суб'єкт підключається до досвіду, який виражає язиковий колектив, до соціальної пам'яті суспільства в цілому. Це здійснюється не тільки й не стільки у формі оволодіння словником, синтаксисом і граматикою, скільки саме через неусвідомлюване прилучення до фонду культури й історичного буття, що стає неявним знанням кожного індивіда.

Таким чином, оскільки мова в остаточному підсумку виражає об'єктивні відносини й форми реальності, а також сама історично обумовлена, то вплив, надаваний їй на пізнання в цілому, на мислення зокрема, не може бути зведене до довільно-суб'єктивних і конвенціональних моментів. Вплив мови на мислення й пізнання не повинний ні абсолютизуватися, не трактуватися спрощено. Уже в природній мові досить відчутна «сила слова» - мовне регулювання й нормування. У якості таких відносних регулятивів виступають, зокрема, різного роду мовні стереотипи у формі нормованих зворотів мовлення. Вони виникають у процесі формування розумових стереотипів, але здобувають певну самостійність і впливають у свою чергу на мислення. Стандартизація мислення і його мовних форм являє певну цінність, оскільки є у відомій мірі «акумульованою розумовою працею» (Г.Клаус), але може привести до догматизації мислення й навіть маніпулюванню ній.