67.Поняття суспільного і соціального у філософії

Суспільство-це форма життєдіяльності людей,спобіб їх соціальної організації. Це система що розвивається на основі обєктивних соціальних законів. Як тотожне використовуеться поняття“соціум”.

Соціум-це система суспільного співжиття людей.Соціум походить від латинського слова

“соціо”,що означає зєднати,поєднати,розпочинати спільну працю.Звідси первинне

значення поняття“суспільство”,що означає спільність,союх,співпраця.Суспільство як сукупність всіх соціальних процесів вивчаеться багатьма суспільними дисциплінами;соціологією,антропологією,психологією,етнографією,мовознавством тощо.

Соціальна філософія що базується на принципі антропоцентризму,досліджує стан суспільства як цілісної системи,всезагальні закони та рушійні сили його функціонування та розвитку,його взаємозвязок з природнім середовищем,навколишнім світом в цілому. Суспільство як соціальна реальність є вищою формою руху матеріального світу.Суспільство виникло внаслідок еволюції природи і з самого почтаку мало характерні риси.

По-перше це специфічна системна організація,що відрізняеться від інших матеріальних систем особливою структурною базою,яка поєднує в собі матеріальне і духовне виробництво,різні форми суспільних відносин,соціальну структуру,політичні інститути тощо.

По-друге суспільство володіє особливим механізмом передачі інформації і способом

успадкування.

По-третє,головною відміністтю соціальної матерії від інших її форм руху є те,що вона

поєднує в собі не лише матеріальні,а й духовні процеси,свідомість.

68.Основні характеристики суспільства

Суспільство– це сукупність способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких

виражається їх всестороння залежність один від одного, що історично склалися.

Основні ознаки суспільства по Э. Шиллзу

1.Воно не є частиною якої-небудь крупнішої системи (автономність і самодостатність

суспільства).

2.Браки полягають між представниками даного об'єднання.

3.Воно поповнюється переважно за рахунок дітей тих людей, які вже є визнаними

представниками об'єднання(самовідтворювання).

4.Об'єднання має територію, яку вважає власною. 5.У нього власна назва і власна історія. 6.Воно володіє власною системою управління.

7.Об'єднання існує довше за середню тривалість життя окремого індивіда (цілісність і

стійкість).

8.Його об'єднує загальна система цінностей,звичаїв,традицій,вдач,яку

називають культурою.

Складовими елементами суспільства є:

1) соціальні зв'язки і відносини; 2) соціальні дії і взаємодії; 3) соціальні цінності і норми.

Основні рівні суспільства:

1)Мікрорівень (рівень окремо взятого індивіда); 2)Мезорівень (рівень соціальних груп і соціальних інститутів); 3)Макрорівень (рівень суспільства в цілому)..

69. Соціальна структура суспільства. Суспільство – це форма життєдіяльності людей, спосіб їх соціальної організації. Це система, яка розвивається на основі обєктивних соціальних законів. Як соціальна реальність є вищою формою руху матеріального світу.

Характеристика структури суспільства передбачає не лише виявлення його елементів, а й визначення місця і ролі кожного з цих елементів у його функціонуванні і розвиткові. Так, основними факторами у життєдіяльності суспільства є матеріально-виробничий, соціальний, політико-управлінський і духовний.

Будь-яке суспільство – це не просто група окремих індивідів, а певна система соціальних звязків, відносин, тенденцій та закономірностей розвитку.

Соціальна структура суспільства поєднує насамперед соціально-класові елементи (класи і суспільні прошарки). До неї належать також такі структури, як соціально-етнічна (рід, племя, народність, нація) та соціально-демографічна, яка повязана з розподілом людей на групи за віком, статтю та іншими демографічними ознаками (молодь, жінки, пенсіонери). До важливих елементівсоціальної структури суспільства належать також трудові колективи, населення міста і населення села, працівники фізичної праці і працівники розумової, родина.

Залежно від кількісного складу соціальні спільності поділяються на:

• великі (класи, нації, професійні та галузеві групи);

• середні (територіальні спільності, виробничі колективи тощо);

• малі (родина та ін.);

Визначальним елементом соціальної структури виступають класи. Це найбільш важливий елемент структури. Класове розмежування має вирішальний вплив на всі суспільні відносини та елементи соціальної структури.

Сьогодні існує множинність теоретичних моделей бачення класової структури. Найбільш відомими є такі:

• класово-статусна модель М. Вебер: клас власників, клас робітників, дрібна буржуазія, інтелігенція і білокомірцеві службовці. Причому,класами називаються групи, які мають доступ до ринку і пропонують ті чи інші послуги;

• дихтомна класова модель К. Маркса: буржуазія і пролетаріат, між якими розміщається дрібна буржуазія, виокремлюють ще селянство, інтелігенцію. Еволюція класової структури йде в напрямку посилення антагонізму між двома основними класами, що зумовлює соціалістичну революцію, яка знищує поділ суспільства на класи;

• класова модель Р. Дарендорфа: панівний клас, підлеглий клас, безкласові групи, диференційовані на основні ставлення до влади. Класові відносини постійно поєднують у собі конфліктуючі інтереси;

• класова модель Е. Гідденса: вищий клас, середній, нижчий, або робітничий. Критерій поділу – відмінності ринкових можливостей індивідів, що визначаються відносинами власності, освітньою та технічною кваліфікацією, становищем у владних структурах;

• класова модель Е. Райта: буржуазія, дрібна буржуазія, робітничий клас. Критерій поділу – власність, обмін та влада. Поряд з класами існують суперечливі соціальні утворення, що посідають проміжне становище в соціальній структурі, а саме: дрібні підприємці, напівсамостійні працівники, менеджери і контролюючі особи;

• класова модель Д. Девіса: вищий клас, середній клас, робітничий клас і нижчий клас. Критерій поділу – рівень освіти, професійний престиж, власність і прибуток;

• класова модель Дж. Голдорпа: клас послуг, що обєднує професіоналів, менеджерів і адміністративних працівників; робітничий клас; проміжний клас, що включає службовців, дрібних підприємців і самостійних працівників, а також технічний персонал;

В інформаційному суспільстві ХХ ст. в економічно розвинених країнах сформувалися такі основні класи: вищий, або правлячий клас, клас виробничих і невиробничих працівників (наймана робоча сила) і середній клас.

Вищий, або правлячий клас обєднує власників основних засобів виробництва і капіталу, а також осіб, що посідають важливе становище в управлінні фірмами, державними структурами і т. д.

Клас виробничих і невиробничих працівників, що обєднує осію найманої праці, які не мають власності на засоби виробництва або мають її в обмеженій кількості і зайнятих переважно виконавчою працею.

Середній клас – це насамперед дрібні підприємці. До нього належать також більша частина інтелігенції та середня група службовців.