60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
Особливим, всепроникаючим і фундаментальним компонентом наукового знання є мова. Реалізуючи думкооформляючу й комунікативну функції, мова, як природна, так і штучна, сама, власне кажучи, виступає передумовою становлення й функціонування наукового знання. Будучи соціальною за своєю природою й генезисом, мова в опосередкованій, часто неявній, формі здійснює соціальну детермінацію всієї науково-пізнавальної діяльності, а також форми й змісти самого знання. Мова, опосередковуючи відношення суб'єкта до предметного миру, проявляє себе в цій якості як особлива, фундаментальна основа спілкування, а також як вираження специфічного «язикового світогляду» (по В.Гумбольдту). У цій якості природна мова здійснює первинні загальні акти категоризації й інтерпретації, у результаті чого суб'єкт включається в єдиний соціально-історичний процес збагнення реального миру.
Очевидно, що цей фундаментальний і не лежачий у фокусі свідомості процес не зводиться до засвоєння термінології, але припускає також «освоєння» культурно-історичного «тексту» (і підтексту) мови, підкріплюваного досвідом життєдіяльності самої особистості. Через систему мови суб'єкт підключається до досвіду, який виражає язиковий колектив, до соціальної пам'яті суспільства в цілому. Це здійснюється не тільки й не стільки у формі оволодіння словником, синтаксисом і граматикою, скільки саме через неусвідомлюване прилучення до фонду культури й історичного буття, що стає неявним знанням кожного індивіда.
Таким чином, оскільки мова в остаточному підсумку виражає об'єктивні відносини й форми реальності, а також сама історично обумовлена, то вплив, надаваний їй на пізнання в цілому, на мислення зокрема, не може бути зведене до довільно-суб'єктивних і конвенціональних моментів. Вплив мови на мислення й пізнання не повинний ні абсолютизуватися, не трактуватися спрощено. Уже в природній мові досить відчутна «сила слова» - мовне регулювання й нормування. У якості таких відносних регулятивів виступають, зокрема, різного роду мовні стереотипи у формі нормованих зворотів мовлення. Вони виникають у процесі формування розумових стереотипів, але здобувають певну самостійність і впливають у свою чергу на мислення. Стандартизація мислення і його мовних форм являє певну цінність, оскільки є у відомій мірі «акумульованою розумовою працею» (Г.Клаус), але може привести до догматизації мислення й навіть маніпулюванню ній.
- 7. Діалектика та метафізика як філософські методи
- 9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- 21.„Філософія життя” – формування нової філософської парадигми.
- 23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- 33.Визначальні категоріальні характеристики світу.
- 34. Поняття природи
- 36. Поняття біосфери і ноосфери
- 38. Глобальні проблеми сучасності.
- 38. Екологічні проблеми та шляхи їхрозв’язання
- 40. Інтелект, почуття, пам'ять і воля як здатність людини.
- 41. Співвідношення понять «людина, «індивід», «особистість», «індивідуальність».
- 43. Проблема сенсу життя людини
- 44. Проблеми свободи і відповідальності.
- 46.Феноменологічна концепція свідомості.
- 50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- 54. Проблема істини в теорії пізнання
- 55. Абсолютність і відносність як властивості істини
- 56. Проблема критеріїв істини.
- 57.Істина і правда
- 58. Поняття методології
- 60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- 61. Функції мови
- 62. Поліструктурність мови.
- 63. Поняття соціокультурної комунікації.
- 64. Об’єкт і предмет філософії історії
- 67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- 70. Сім’я як соціальна ланка суспільства
- 73. Рушійні сили та суб’єкти соціального прогресу
- 75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- 77. Поняття філософії економіки
- 79. Поняття власності та її форм
- 80. Нтр: сутність, закономірність та соціальні наслідки
- 81. Поняття політики
- 85. Поняття культура
- 86. Масова культура, контркультура і антикультура
- 87. Поняття цивілізація