logo search
підручник екологія

Практичні аспекти екології

2.1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРИРОДИ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

План викладу та засвоєння матеріалу

2.1.1. Глобальні екологічні проблеми охорони природи, їх характеристика, шляхи і перспективи вирішення.

2.1.2. Забруднення природного середовища, як найважливіша екологічна проблема.

2.1.3. Основні можливі джерела забруднення природного середовища у сфері сільськогосподарського виробництва.

Ключові поняття та терміни

      1. Глобальні екологічні проблеми охорони природи, їх характеристика, шляхи і перспективи вирішення.

З удосконаленням засобів праці, з просторовим розширенням масштабів виробництва, діяльності людини, прискоренням темпів науково-технічної революції та всебічною інтенсифікацією виробництва, зростанням населення на планеті, збільшується тиск на природне середовище, виникають глобальні екологічні проблеми.

Спеціалісти Організації Об’єднаних націй (ООН), учені - екологи відомих міжнародних і національних природоохоронних організацій, члени славнозвісного Римського клубу на підставі наукового аналізу матеріалів про особливості й тенденції демографічного, соціально-економічного розвитку суспільства й наслідків науково-технічної революції, даних про стан і перспективи використання природних ресурсів, а також про стан і динаміку забруднень геосфери і стан біосфери зробили дуже невтішні висновки.

Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне виснаження грунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості поверхні Землі, гідросфери й атмосфери пов’язане з інтенсивним зростанням чисельності населення планети та розвитком науково-технічного прогресу протягом останніх 50 років. Саме необхідність задоволення дедалі більших потреб людського суспільства призвела до гігантського розширення масштабів господарської діяльності, змін у пропорціях світового господарства, у виробничих потужностях, техніці й технологіях, асортименті продукції, виробничому й особистому споживанні. Моделі виробництва і споживання, що склалася в світі, перестали відповідати умовам нормального співіснування людини й природи.

До розвитку глобальної екологічної й соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели два “вибухи” - демографічний , тобто різне зростання чисельності населення на Землі за останнє століття, і промислово-енергетичний, а також спричинені ними катастрофічні ресурсопоглинання й продукування відходів.

Отже, найважливішими проблемами є:

Демографічна проблема.

За даними американського експерта Р. Макнамари, понад мільйон років потрібно було, щоб до 1800 року кількість населення досягла 1 мільярда чоловік. Однак далі темпи почали різко зростати: наступний мільярд утворився за 13 років, третій-за 30, четвертий - за 15, п’ятий - усього за 12 років, шостий – 16 років!

За висновками експертів, некероване зростання населення планети – головна причина розвитку глобальної екологічної кризи, яка спричинила решту криз (виснаження ресурсів, забруднення геосфери, негативні кліматичні зміни та ін.)

У 1650 році чисельність населення на Землі становила близько 500 мільйонів чоловік; у 1975 році вона досягла 4 мільярди чоловік,у 1987 – 5 мільярдів чоловік, а в 2000 році перевищила 6 мільярдів чоловік.

Щохвилини населення нашої планети збільшується на 172 людини. Це означає: щотижня до населення Землі додається 1,7 млн. чол. Учені-демографи вважають, що до 2100 р. чисельність населення має стабілізуватись десь на рівні 9-13 млрд. чол. Спеціальні дослідження показують, що для підтримання нормального існування такої кількості людей природних ресурсів Землі й можливостей біосфери буде абсолютно недостатньо. Навіть якщо кількість населення становитиме 7-8 млрд. чол., на планеті відбуватимуться масові вимирання людей від голоду, поширюватимуться епідемії, хвороби, спалахуватимуть війни через нестачу прісної води.

Тому основним шляхом розв`язання цієї проблеми - проблеми народонаселення – є проведення демографічної політики, яка полягає в регулюванні народжуваності. При цьому здійснювати непрямий вплив на динаміку кількості населення (хоча в окремих випадках проведення політики раціонального територіального розміщення населення, його густоти в ряді регіонів планети є вкрай необхідним), а поєднання демографічної і соціально-економічної політики з активними природоохоронними заходами.

Промислово-енергетична проблема.

Учені підрахували, що сучасна біосфера Землі здатна підтримувати нормальне існування й розвиток не більш як 4-5 млрд. чол. Навіть за стабілізації енерговиробництва на рівні теплового бар’єру (100 млрд. кВт) чисельність населення має не перевищувати 10 млрд. чол.

Останніми десятиліттями цих умов не дотримують, що спричинює розвиток глобальної енергетичної і економічної кризи, появу нових страшних захворювань, почастішання епідемій різних захворювань, спалахування воєн, виникнення страшних аварій та ін. Дедалі більше регіонів планети стають зонами екологічного лиха: Україна ,Приазов’я, Урал, Арал, Перська, Мексиканська затока, Кузбас, Нова Земля, Ефіопія, Кувейт ін.

Саме нерегульований приріст населення призвів до розширення енерговиробництва, і як наслідок – до активного забруднення природи, випадання кислотних дощів, утворення озонових “дір.”, парникового ефекту, появи і поширення хвороб.

Мільярд найбідніших на планеті мають найбільшу кількість дітей і поповнюють легіони жебраків і хворих. І водночас мільярд найбагатших у світі споживає більшу частину природних ресурсів, грішить небаченим марнотратством і виробляє левову частку відходів. Так європейські екологи підрахували, що США випалили над собою практично весь кисень і підтримують енергетичні процеси за рахунок “підсмоктування” його з суміжних регіонів. При 6 % світового населення ця країна споживає близько 40 % природних ресурсів Землі і дає близько 60 % усіх забруднень на планеті.

Сьогодні енергетичні об’єкти, як промисловість і транспорт, споживають стільки кисню, скільки його вистачило б для дихання 43 млрд. людей.

Останніми десятиліттями використання енергоносіїв у світі невпинно зростало. У 1994 р. загальне енергоспоживання землян у притул наблизилося до 10 млрд. у нафтовому еквіваленті. Вивчення динаміки споживання людством мінеральних ресурсів показало, що десь через 200 -250 років на Землі скінчаться запаси нафти, вугілля, горючих сланців, торфу.

Виходячи з усього цього, шляхом розв’язання цієї енергетичної проблеми є впровадження енергозберігаючих технологій, застосування нетрадиційних джерел енергії, причому екологічно чистих – вітер, сонце, передусім в сільському господарстві.

Іншою глобальною екологічною проблемою є проблема сировинних ресурсів.

Для задоволення своїх потреб, що дедалі зростають, і підвищення комфортності існування людини до надзвичайно високого рівня розвинула енергетику, хімічну, нафтопереробну, гірничу, металургійну й легку промисловості, машинобудування, транспорту, засоби зв’язку. Щороку людство видобуває з надр Землі понад 3,5 млрд. т вугілля, щодня використовує приблизно 10 млн. т нафти та її продуктів. Водночас людство виробляє відходів у 2000 разів більше, ніж решта біосфери.

Світова промисловість нині виробляє у 7-100 разів більше товарів і видобуває у 3-4 рази (за масою) більше корисних копалин, ніж 25-30 років тому.

Сьогодні на всі живі істоти діє близько 50000 хімічних речовин, які використовує людина. 1,5 тисяч шкідливих речовин щороку отруюють атмосферу, близько 10000 – воду і грунт. Усі шкідливі речовини нагромаджуються і отруюють довкілля. І при такому забрудненні людство ще і максимально використовує природні ресурси.

Вчені стверджують, що протягом найближчих 20-30 років через зміни у навколишньому середовищі, через надмірне використання біологічних ресурсів світ може втратити більше, як 1 млрд. видів рослин і тварин.

Щодня на планеті зникає від одного до десяти видів тварин, щотижня – мінімум один вид рослин.

Зменшення біорізноманітності – це серйозна втрата біосфери, одна з екологічних проблем сьогодення. Шляхи розв’язання проблеми сировинних ресурсів заключаються в: економному використанні відомих родовищ, тобто зменшення обсягу розробок цих ресурсів, повне і раціональне використання родовищ, та охороні флори та фауни планети, тобто створення заповідників, заказників, ботанічних садів, а також занесення зникаючих видів до Червоної книги та Зеленої книги.

Для раціонального використання природних ресурсів існує правило – не брати від природи більше, ніж потрібно, а також відновлювати те, що піддається відновленню.

Проблема сировини, енергетики, продовольча проблема багато в чому залежить від наявності природних ресурсів кожної країни і світу в цілому.

Використання людиною природних ресурсів з кожним роком зростає. При цьому частина ресурсів самовідновлюється, а частина – на жаль ні. Тому потрібно проводити різні заходи по їх охороні і раціональному використанні, тобто потрібно економно використовувати відомі родовища.

Набрала великої ваги проблема відновних ресурсів, адже деякі з них починають абсолютно виснажуватись, що негативно позначається на забезпеченні продуктами харчування.

Глобальне розв’язання продовольчої проблеми ускладнюється ще й внаслідок значного зростання населення планети. При цьому розподіл і споживання продуктів харчування в розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, надзвичайно нерівномірне. Останнім часом голод є найгострішою проблемою.

Загальна стратегія розв’язання цієї проблеми полягає у відновленні виснажених ресурсів і нормальних екологічних умов їх природного відтворення, встановленні розумних пропорцій між обсягом використання ресурсів та обсягом їх природного приросту, дальшому освоєнні ресурсів тощо.

За даними ООН, за весь період свого існування людство втратило 80-85 млрд. т різних видів палива. Світова потреба в енергетиці безперервно зростає. Органічне паливо продовжує залишатись основним джерелом, а тому потенційні можливості традиційної енергетики обмежені. Висновки експертів такі, що до 2020 року органічне паливо зможе задовольнити тільки половину світової потреби в енергоресурсах.

Основними шляхами розв’язання цієї проблеми є: боротьба з втратами при добуванні, переробці, збагаченні і транспортуванні палива; економія при споживанні і вторгненні використання енергоресурсів; збільшення частини електроенергії в електробалансі; перехід до електрохімічних процесів; до прямого перетворення атомної енергії.