Тема 4. Природний та трудоресурсний потенціал України.

Основні поняття і терміни до теми:

• природно-ресурсний потенціал;

• природні умови;

• природні ресурси;

• оцінка природних ресурсів;

• ресурсозбереження;

• категорії корисних копалин;

• трудоресурсний потенціал;

• працездатне населення;

• депопуляція;

• міграція;

• ринок праці;

• зайнятість.

Природно-ресурсний потенціал – важливий фактор РПС, який включає природні ресурси і природні умови.

Природні ресурси – це всі тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил, використовуються у виробництві для задоволення потреб суспільства.

Природні умови – це умови природи, які сприяють розвитку виробництва, але не беруть прямої участі у виробництві.

До основних характеристик ПРП відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення матеріально-сировинних ресурсів.

Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну та організаційну структури природно-ресурсного потенціалу. Компонентна структура характеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельні, водні, лісові тощо). Територіальна – різні форми просторової дислокації природно-ресурсних компонентів. Організаційна – можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура ПРП відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації території та певних господарських комплексів.²

З точки зору економічної класифікації природних ресурсів їх поділяють на ресурси виробничої і невиробничої сфери, промислового і сільськогосподарського виробництва, галузевого і міжгалузевого.

Економічна оцінка природних ресурсів – необхідний етап для їх ефективного використання. Для економічної оцінки природних ресурсів застосовують методичні підходи засновані на категоріях ренти та ефективності. Рентні оцінки є найдоцільнішими, так як кращий ресурс отримує більший дохід за однакових затрат. Рентні оцінки беруть до уваги обмеженість природного ресурсу, а затрати на його освоєння є усередненими, тому й економічна оцінка об’єктивна.

За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяють на такі групи:

• балансові – використання яких економічно вигідне;

• забалансовані, які за наявних технологій використовувати економічно не

вигідно.

За геологічними дослідженнями запаси корисних копалин поділяють на категорії А, В, С₁ і С₂.

А – достатньо добре вивчені та розвідані;

В і С₁ – менш вивчені;

С₂ – оцінені попередньо і знаходяться на стадії вивчення.

Сума всіх категорій з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси країни, а категорії А, В і С₁ – промисловий запас країни, експлуатація якого на даний час забезпечує достатню рентабельність.

За структурою природно-ресурсний потенціал включає в себе: земельні ресурси, мінеральні, рекреаційні, водні, лісові, кліматичні.

Трудові ресурси являються головною продуктивною силою суспільства. Сукупність всього працездатного населення країни, яке задіяне у виробництві життєвих благ становить трудоресурсний потенціал країни.

Основними характеристиками трудоресурсного потенціалу являється вікова, статева структура та зайнятість. Тривалість працездатного віку для чоловіків становить – 44 роки (від 16 - 60), а для жінок – 39 років (від 16 - 55). Це основна частина трудових ресурсів, яка становить 95% всього трудоресурсного потенціалу, решта 5% - це трудовий ресурс, який складається з непрацюючої молоді, працюючих підлітків та працюючих пенсіонерів.

Чисельність трудових ресурсів – показник змінний і залежить від багатьох факторів: економічних, соціальних, демографічних. Кількісно–трудовий потенціал визначається перш за все природним приростом населення.

В Україні кількість працездатного населення становить більше 53% всього її населення. Структура зайнятості наводиться в балансі трудових ресурсів, який складається на кожен рік у середньому обчисленні.

Якість трудового потенціалу характеризується продуктивністю праці трудових ресурсів. На продуктивність праці впливають медико-біологічні, професійно-кваліфікаційні, психофізичні, соціальні, моральні фактори. Аналізуючи демографічну ситуацію в країні, а саме: постійне зменшення чисельності населення через процес депопуляції; його механічну рухомість та інтенсивність від’їзду осіб молодого віку за кордон. Очікується зниження приросту трудових ресурсів в Україні, що відобразиться на розширеному їх відтворенні та призведе до необхідності впровадження трудозберігаючих технологій.