Фізико географічне районування та ландшафтна структура регіонів. Принципи районування.
Поняття фізико-географічного районування. Між географічною оболонкою як планетарним природним комплексом і географічними ландшафтами як її найменшими частинами існує система регіональних природно-територіальних комплексів. Вони займають різні за величиною території. Одним із завдань фізичної географії є їх виявлення, визначення меж, вивчення і картографування, тобто здійснення фізико-географічного (або природного) районування.
Територія України характеризується складною просторовою диференціацією фізико-географічних умов. Геологічна будова і рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ, перебуваючи в складному взаємозв'язку і взаємодії, утворюють природно-територіальні комплекси різного рангу. В основу фізико-географічного районування покладено ландшафтно-генетичний принцип, суть якого полягає в тому, що природно - територіальні комплекси та їх межі виявляють всебічним аналізом взаємозв'язку і взаємодії основних ландшафтостворюючих факторів - сонячної радіації і внутрішньої енергії Землі, процесів, що відбуваються в літосфері, гідросфері, атмосфері та біосфері, а також природних компонентів - літогенної основи, земної поверхні, повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів і біоти (рослинність і тваринний світ).
В межах України по спільності морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтів: рівнинні і гірські.
Основні риси ландшафтної структури території України визначаються її розташуванням переважно в помірному поясі. Лише для південного берега Криму характерні риси субтропічного пояса. Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни, частини Карпатської і Кримську гірські фізико-геогр. країни. У межах Східноєвропейської фізико-географічної країни на тер. республіки по переважанню певних типів і підтипів ландшафтів виділяють три фізико-геогр. зони. За ступенем континентальності клімату, загальним характером рельєфу і історії формування геолого-геоморфологічної основи природних комплексів зони ділять на провінції. У провінціях виділяють фізико-географічні області (по положенню в межах значних оротектонічних елементів); області - у зв'язку з місцевими відмінностями в характері прояву інтенсивності і спрямованості сучасних природних процесів - ділять на фізико-геогр. райони.
- Методологічні основи ландшафтної екології.
- Теоритичні положення:
- Системно-синергетична парадигма як основа сучасної ландшафтної науки.
- 5 Основних властивостей цілісності:
- Синергетичні властивості систем: самоорганізація, не лінійність, диспативність.
- Поняття «геосистема» та «геоекосистема».
- Системоутворюючі зв’язки: речовинні, енергетичні, інформаційні; прямі та зворотні, негативні та позитивні; безпосередні та опосередковані.
- Ієрархія геосистем та морфологічна структура ландшафту
- Існуючі класифікації морфологічних одиниць.
- Загальне та регіональне розуміння терміну «ландшафт»
- Співвідношення індивідуальних та типологічних ландшафтних одиниць.
- Вертикальні та горизонтальні межі ландшафтних систем.
- Ландшафтне картографування.
- Ландшафтне профілювання
- Закономірності диференціації ландшафтної сфери
- Фізико географічне районування та ландшафтна структура регіонів. Принципи районування.
- Функціонування та динаміка геосистем.
- Біогеохімічний коло обіг. Біопродуктивність ландшафтів
- Геофізичні та геохімічні особливості ландшафту
- Проблема саморегуляції та стійкості геосистем
- Вчення про антропогенні ландшафти. Класифікація антропогенніх ландшафтів, їх характеристика.
- Водні антропогенні ландшафти.
- Промислові (гірничопромислові) ландшафти.
- Концепція Природно-господарських територіальних систем. Зародження вчення про пгтс.
- Екологічна оцінка ландшафту. Поняття «ландшафтно-екологічній потенціал»
- Поняття «Потенціал ландшафту» та « екологічний потенціал»
- Ландшафтне планування та моделювання.