Синергетичні властивості систем: самоорганізація, не лінійність, диспативність.
Самоорганизация геосистем формируется, сохраняется и преобразовывается под воздействием взаимосвязанной системы механизмов, которые являются ее движущей силой и определяют характерные особенности в пространстве и времени.
Основними факторами, що визначають просторово - тимчасову самоорганізацію геосистем, є речовинно-енергетичний обмін, зовнішні та внутрішні зв'язки, спрямованість і незворотність трансформацій, резонанс коливань, що протікають в геосистеме процесів та ін.
Принцип не лінійності - сучасні об'єкти – складні, відкриті системи які розвиваються нелінійно проходячи стійкі стадії.
Дисипативна система –ц е така система, у якій протікають незворотні
процеси, викликані зростанням ентропії, перетворенням механічної енергії у
теплов у та інші форми (дифузія).
Становлення та розвиток синергетичної концепції Термін«синергетики», введений Г.Хакеном для обґрунтування міждисциплінарного напряму, у якому результати його досліджень по теорії лазерів і нерівноважним фазовим переходам повинні дати світоглядну основу для взаємного співробітництва із різних сфер знання. Очевидно, що методології різних сфер є неоднаковими і можуть бути реалізовані на кон цептуальній основі. Сьогодні, в умовах, коли синергетика набула значення рушійного чинника, вченим слід похвилюватися, щоб синергетика не втратила науковий статус дисципліни як міждисциплінарного напрямку. Найбільш бажаною альтернативою уявляється вироблен ня структурованого категоріального базису синергетики та інших атрибутів, властивих теоретичному знанню, які дозволили б доповнити існуючі уявлення більш суровим викладом. Слід констатувати, що синергетика має проблемний і міждисциплінарний характер. Одна з задач, перед якою стоять вчені, виробити категоріальний каркас, які визначаються поняттями: синергетика, самоорганізація, система, еволюція, розвиток. Говорячи про синергетику, слід мати на увазі: а) термінологічний аспект – походження і смисл терміну; б) фізичну реальність (аспект і зміст), що вкладаються у термін; в) зміст наукового знання синергетики, включаючи і методи дослідження. Шлях становлення синергетики є суперечливим, протее саме суперечливість і навіть парадоксальність є рушійним началом як для змісту, досліджуваного синергетикою, так і для самої синергетики Синергетика розглядає механізми вільної кооперації взаємодії елементів систем у нестійких станах.
- Методологічні основи ландшафтної екології.
- Теоритичні положення:
- Системно-синергетична парадигма як основа сучасної ландшафтної науки.
- 5 Основних властивостей цілісності:
- Синергетичні властивості систем: самоорганізація, не лінійність, диспативність.
- Поняття «геосистема» та «геоекосистема».
- Системоутворюючі зв’язки: речовинні, енергетичні, інформаційні; прямі та зворотні, негативні та позитивні; безпосередні та опосередковані.
- Ієрархія геосистем та морфологічна структура ландшафту
- Існуючі класифікації морфологічних одиниць.
- Загальне та регіональне розуміння терміну «ландшафт»
- Співвідношення індивідуальних та типологічних ландшафтних одиниць.
- Вертикальні та горизонтальні межі ландшафтних систем.
- Ландшафтне картографування.
- Ландшафтне профілювання
- Закономірності диференціації ландшафтної сфери
- Фізико географічне районування та ландшафтна структура регіонів. Принципи районування.
- Функціонування та динаміка геосистем.
- Біогеохімічний коло обіг. Біопродуктивність ландшафтів
- Геофізичні та геохімічні особливості ландшафту
- Проблема саморегуляції та стійкості геосистем
- Вчення про антропогенні ландшафти. Класифікація антропогенніх ландшафтів, їх характеристика.
- Водні антропогенні ландшафти.
- Промислові (гірничопромислові) ландшафти.
- Концепція Природно-господарських територіальних систем. Зародження вчення про пгтс.
- Екологічна оцінка ландшафту. Поняття «ландшафтно-екологічній потенціал»
- Поняття «Потенціал ландшафту» та « екологічний потенціал»
- Ландшафтне планування та моделювання.