Концепція Природно-господарських територіальних систем. Зародження вчення про пгтс.
Природно-господарські територіальні системи – такий вид геосистем, в яких природна і господарська складові, накладаючись, інтенсивно впливають одна на одну, утворюючи якісно нову геосистему цілісність
Природно-господарські територіальні системи включають у якості підсистем елементи природи, технічні об’єкти і комплекси технологічних процесів, розвиток яких підчиняється двом різним закономірностям – природним і соціально-економічним. Технічна підсистема включає різні об’єкти промисловості, сільського господарства і транспорту, гідротехнічні споруди, житлові споруди та ін.
Природно-господарські територіальні системи не мають властивостей саморегуляції, що робить необхідним здійснення управління ними. Перша стаття з даної теми написана у 1987 році.
У ній Г. І. Швебс дає визначення природно-господарським територіальним системам(ПГТС). «ПГТС – форма существования и развития географической среды (антропосферы) в ее целостности
конкретности, которая представлена специфическим составом, территориальной организацией испособом обмена веществ» також наводить один з можливих прикладів районування ПГТС, що
базується на виявленні центрального господарського ядра з причленуванням відповідної йому території. У 1990 році на VI з’їзді Географічного товариства УРСР Г. І. Швебс разом із співавторами
зробив доповідь де коротко виклав основні змістові частини концепції ПГТС, її обґрунтування, а також запропонував типологію ПГТС за формою простягання. Теоретико-методологічні підходи до природокористування
Розвиток ідей Г. І. Швебса продовжує К. Кілінська. У статті «Дефініції прогнозування природно-господарських територіальних систем» висвітлюються теоретико-методологічні основи прогнозування природно-господарських комплексів, уточнюється термінологічний апарат. О. І. Цуркан у статті «Сумісність господарської підсистеми з природною в межах об’єкта природно-господарської територіальної системи» [6] вказує на основні труднощі, які можуть виникнути при оцінці сумісності природної і господарської складових, а також на те, що кожен клас ПГТС, в залежності від їх спеціалізації, вимагає природної основи різної якості і властивостей.
- Методологічні основи ландшафтної екології.
- Теоритичні положення:
- Системно-синергетична парадигма як основа сучасної ландшафтної науки.
- 5 Основних властивостей цілісності:
- Синергетичні властивості систем: самоорганізація, не лінійність, диспативність.
- Поняття «геосистема» та «геоекосистема».
- Системоутворюючі зв’язки: речовинні, енергетичні, інформаційні; прямі та зворотні, негативні та позитивні; безпосередні та опосередковані.
- Ієрархія геосистем та морфологічна структура ландшафту
- Існуючі класифікації морфологічних одиниць.
- Загальне та регіональне розуміння терміну «ландшафт»
- Співвідношення індивідуальних та типологічних ландшафтних одиниць.
- Вертикальні та горизонтальні межі ландшафтних систем.
- Ландшафтне картографування.
- Ландшафтне профілювання
- Закономірності диференціації ландшафтної сфери
- Фізико географічне районування та ландшафтна структура регіонів. Принципи районування.
- Функціонування та динаміка геосистем.
- Біогеохімічний коло обіг. Біопродуктивність ландшафтів
- Геофізичні та геохімічні особливості ландшафту
- Проблема саморегуляції та стійкості геосистем
- Вчення про антропогенні ландшафти. Класифікація антропогенніх ландшафтів, їх характеристика.
- Водні антропогенні ландшафти.
- Промислові (гірничопромислові) ландшафти.
- Концепція Природно-господарських територіальних систем. Зародження вчення про пгтс.
- Екологічна оцінка ландшафту. Поняття «ландшафтно-екологічній потенціал»
- Поняття «Потенціал ландшафту» та « екологічний потенціал»
- Ландшафтне планування та моделювання.