5.4.3. Історико-культурна спадщина
Історико-культурна спадщина Одеської області є однією з самих значних в Україні. На території області розташовані видатні споруди, комплекси історичної забудови, археологічні об’єкти IV-V ст. до н.е., а також етнографічні і культурні об’єкти, що входять до національної скарбниці культурної спадщини.
В Одеській області, одній з найбагатших областей України на об’єкти культурної спадщини, зосереджені усі види та категорії пам’яток.
Територія Одеської області заселялася з давніх часів. Вона одна з областей України, де зосереджені пам’ятки епох палеоліту та неоліту, античної культури, культури скіфів та сарматів, інших древніх народів.
У 7-5 століттях до нашої ери на Дунаї та Дністрі були закладені та відбудовувались античні древньогрецькі міста Лікостомон (у районі сучасного міста Кілії) та Тіра на території сучасного міста Білгород-Дністровського. Залишки Тіри сьогодні включені до видатних пам’яток археології України.
Найбільш значними пам’ятками 15-18 ст. є саме фортифікаційні споруди, які будувалися на Дунаї, лиманах та березі Чорного моря. Найбільш видатними пам’ятками цього періоду є Білгород-Дністровська фортеця, окремі культові споруди у місті Білгород-Дністровський, Ізмаїльска та Кілійська фортеці, Миколаївська церква у місті Кілія, фортеця Качубей (Ені-Дунья) на території сучасного міста Одеса.
Здобутки культурної спадщини у регіоні 19 століття, які зосереджені в містах Одеської області та м. Одесі є найбільш чисельними. Серед них планувальні системи міст Одеси, Болграду, Білгород-Дністровського, Ізмаїлу, визнані яскравими прикладами вітчизняної містобудівної культури, комплекси будівель і споруд центральної частини м. Одеси, які включені до пам'яток містобудування і архітектури національного значення.
Крім таких відомих будівель, як Одеський оперний театр, Стара біржа, Міська дума, палаци Воронцова, Толстого, Гагаріні, Маразлі, ансамбль Приморського бульвару особливу цінність має сама історична забудова центральної частини м. Одеси з прибутковими будинками, готелями садами, портовими та інженерними спорудами.
На території Одеської області (с. Стара Некрасівка, Ізмаїльський р-н) знаходиться обеліск, що засвідчує пам’ять про вагоме наукове дослідження в галузі геодезії і астрономії, що проводилося групою норвезьких і російських вчених під загальним керівництвом всесвітньовідомого вченого Струве. В результаті проведених вимірів науковцям вдалося точно визначити форму і габарити Землі. Дослідження російсько-норвезьких географів дали значно збагатили уявлення про людей про оточуючий світ і його природу. Обеліск – є одним з небагатьох об’єктів культурної спадщини України, що входять до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Слід відзначити, що як об'єкти культурної спадщини, які пов'язані з природнім ландшафтом, велику цінність мають система каналів м. Вилкове, парки м. Ананьїв, м. Одеса, Одеський ботанічний сад та інші.
Величезна кількість нерухомих пам’яток, які побудовані визначними вітчизняними архітекторами у м. Одесі, визначає особливу роль обласного центру в системі культурної спадщини регіону та України в цілому.
На державному обліку і під охороною знаходиться 4502 об’єкта культурної спадщини, з них 1355 пам’ятка історії, 1682 – археології, 1306 – містобудування та архітектури, 155 – монументального мистецтва, з – науки і техніки та 1 – садово-паркового мистецтва. 12 населених міст області включені у список історичних населених місць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878.
Основні засади державної політики в сфері охорони культурної спадщини, роль регіонів та місцевого самоврядування в здійсненні цієї політики визначає Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. (зі змінами та доповненнями).
Охорона культурної спадщини включає облік (виявлення, наукове вивчення, класифікацію, державну реєстрацію), захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію та реабілітацію об’єктів культурної спадщини, а також захист традиційного характеру архітектурного середовища історичних міст.
На цей час відповідно до діючого законодавства діє регіональний спеціально уповноважений державний орган охорони культурної спадщини – управління охорони нерухомих об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації.
Сфера культурної спадщини потребує значних капіталовкладень. Близько 80 % пам’яток містобудування та архітектури знаходяться в незадовільному технічному стані та потребують проведення ремонтно-реставраційних робіт.
Найбільш складна ситуація виникає з найбільш цінними пам’ятками, які є державною власністю, або є об’єктами соціальної сфери комунальної та спільної власності. До таких об’єктів слід віднести Одеський оперний театр, де основним джерелом фінансування реставрації є державний бюджет, будівлі Одеської філармонії, Музею західного та східного мистецтва, Музею морського флоту, Археологічного музею, палаців Воронцова, Толстого в м. Одесі, Білгород-Дністровська фортеця, Ізмаїльська фортеця. Зазначені об’єкти – пам’ятки національного значення і входять до національної скарбниці об’єктів культурної спадщини.
Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації була розроблена «Регіональна програма розбудови сфери охорони культурної спадщини Одеської області на 2003-2010 роки», яка затверджена рішенням обласної ради від 01.11.2003 р. № 248-ХХІУ. Зазначена програма спрямована на забезпечення сприятливих умов щодо реалізації нормативно-правових актів України в галузі охорони культурної спадщини з урахуванням регіональних особливостей, збільшення та ефективного залучення в сферу охорони культурної спадщини ресурсного інтелектуального та економічного потенціалу регіону в цілому та окремих історичних населених місць.
Головною метою регіональної програми розбудови сфери охорони культурної спадщини є створення умов для організаційно-правового, фінансово-економічного та науково-виробничого забезпечення охорони культурної спадщини в інтересах динамічного соціально-економічного, культурного та духовного розвитку регіону.
Також управлінням охорони об’єктів культурної спадщини розроблено «Комплексну програму реставрації та використання Акерманської фортеці у місті Білгород-Дністровський» яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 р. № 57.
Метою комплексної програми є забезпечення збереження, популяризація унікального історико - архітектурного середовища комплексу пам'яток фортеці, його регенерація, реабілітація та створення умов для раціонального та ефективного використання фортеці і прилеглої до неї території як сучасного культурно-туристичного центру. Реалізація заходів Програми здійснюватиметься у два етапи - з 2004 до 2007 року та з 2008 до 2011 року.
Комплекс пам’яток Акерманської фортеці у місті Білгород-Дністровський Одеської області, що займає площу майже 20 га, є унікальним об’єктом національного культурного надбання, однією з найбільших архітектурно-археологічних пам'яток на території держави та єдиним зразком середньовічної фортифікаційної архітектури, який зберігся в південно-західній Україні.
Враховуючи виключне історико-культурне і наукове значення комплексу пам’яток Акерманської фортеці та незадовільний стан їх збереження, за поданням облдержадміністрації, у 2003 році Всесвітнім фондом пам'яток його було включено до списку 100 світових пам'яток, які перебувають у загрозливому стані.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2002 р. № 1130 «Про затвердження комплексної програми паспортизації об’єктів культурної спадщини на 2003-2010 роки» управлінням підготовлено проект «Регіональної програми паспортизації об’єктів культурної спадщини Одеської області на 2004-2010 роки», яка затверджена рішенням Одеської обласної ради від 04.06.2004 р. № 457-ХХІУ.
Рішенням Одеської обласної ради від 28.01.2009 р. № 742-У «Про обласний бюджет Одеської області на 2009 рік» з подальшими змінами та доповненнями управління охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації визначено головним розпорядником коштів на 3-х об’єктах культурної спадщини на загальну суму 2942,2 тис. грн.
У 2009 році здійснено фінансування робіт на наступних об’єктах культурної спадщини:
- будівля Одеського музею Західного та Східного мистецтва по вул. Пушкінській, 9 в м. Одеса на загальну суму 2800 тис. грн.;
- будівля по вул. Канатній, 23 в м. Одеса на загальну суму 110 тис. грн.;
- церква у с. Дмитрівка Кілійського району на суму 32,2 тис. грн.
У 2009 році Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації проводився детальний облік, інвентаризація і дослідження культурної спадщини міста Одеси.
Інвентаризація здійснювалась по наступним напрямкам:
- уточнення іконографічних даних;
- опис архітектурних, об’ємно-планувальних та технічних параметрів;
- інформація щодо сучасного використання об’єктів.
- Вступне слово
- 1.Загальні відомості
- 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Одеської області
- 1.2. Соціальний та економічний розвиток Одеської області
- 2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. Т.
- 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області
- 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря
- 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах
- 2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- 4. Стан водних ресурсів
- 4.1. Водні ресурси та їх використання
- 4.2. Забруднення поверхневих вод
- 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- 4.3. Якість поверхневих вод
- 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- 4.3.4.Радіаційний стан поверхневих вод
- 4.4. Екологічний стан Чорного моря
- 4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
- 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- 5. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду
- 5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі
- 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових
- 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- 5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів
- 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- 5.2.1. Лісові ресурси
- 5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів
- Динаміка заготівлі лікарської сировини, т
- 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.2.4. Адвентивні види рослин
- 5.2.5. Стан зелених насаджень України
- 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- 5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі
- 5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні
- 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
- 5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- 5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України
- 5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- 5.4.3. Історико-культурна спадщина
- 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
- 6. Стан земельних ресурсів та грунтів
- 6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- 6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь
- 6.1.2. Деградація земель
- 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- 6.3. Якість грунтів
- 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- 6.3.2. Забруднення ґрунтів
- 6.4. Охорона земель
- 6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- 7. Надра
- 7.1. Мінерально-сировинна база
- 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- Використання надр (за даними днвп «Геоінформ України»)
- 7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- 8. Відходи
- 8.1. Структура утворення та накопичення відходів
- 8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- 8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- 8.4. Транскордонні перевезення відходів
- 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- 9.Екологічна безпека
- 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- 9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- Небезпечні об’єкти (території), становище на яких потребує вирішення екологічних проблем, пов`язаних з небезпекою для населення
- 9.3.2. Радіоактивні відходи
- 10.Сільське господарство та його вплив на довкілля
- 10.1. Ведення сільського господарства в Одеській області
- Посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2009р. В усіх категоріях господарств склала 1257,1 тис. Га, що на 54,2 тис. Га менше (на 4,2%), ніж у 2008 році.
- 10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження
- 10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві
- 11. Вплив енергетики на довкілля
- 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави
- 11.2. Ефективність енергоспоживання
- 11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
- 11.4. Використання альтернативних джерел енергії
- 12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище
- 12.1. Транспортна система Одеської області
- 12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- 12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- 12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- 12.3. Використання альтернативних видів палива
- 13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- 13.1. Екологічна політика регіону
- 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- Український науковий центр екології моря
- Державна санітарно-епідеміологічна служба Одеської області
- Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство
- 13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації
- 13.5. Економічні засади природокористування
- 13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності
- 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- 13.6. Удосконалення системи управління та нормативно –правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- 13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- 13.8. Екологічний аудит
- 13.9. Екологічне страхування
- 13.10.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- Регулярні гідрологічні і гідрохімічні спостереження на мережі стаціонарних пунктів. Комплексні сезонні обстеження. Спеціальні дослідження за різними напрямками:
- 13.11.2. Громадські рухи
- Виконання державних екологічних програм
- Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- 13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом
- 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги
- 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво
- Висновки і пропозиції
- Додатки