3.4. Промислові вузли і райони міста

Промислові підприємства є одним з основних місць прикладання праці, що потребують часто значних територій для свого розміщення і під’їзних залізничних колій, значно впливають на планувальну структуру міста; взаємне розміщення промислових і житлових районів, напрямки основних магістральних вулиць, розташування міських парків, стадіонів, пристроїв залізничного і водного транспорту.

Розміщення в місті значних промислових підприємств, як правило, викликає розвиток існуючих і створення нових житлових районів, міського транспорту, всіх мереж інженерного обладнання міста - водопостачання, каналізації, теплофікації, газифікації, електромереж тощо, будівництва нових і поліпшення існуючих міських доріг, проведення у великих масштабах благоустрою і озеленення міста.

Промислові підприємства можуть створювати для житлових районів несприятливі санітарно-гігієнічні умови: забруднення повітряного басейну міста димом, газами, аерозолями; шум, вібрацію, тощо. В той же час виведення вже існуючих, але невдало розташованих за санітарними або планувальними умовами промислові підприємства на інше місце є справою дуже складною і важкою, головним чином, з економічної точки зору: промислові підприємства – це ті елементи міста, що найбільше коштують; вони випускають продукцію відповідно до замовлень і є місцями прикладання праці міського населення, тобто при цьому виникають і великі соціальні проблеми. Тому при вирішенні питання щодо доцільності ліквідації таких підприємств або щодо перенесення їх на інше місце, чи щодо обмеження будівництва на цій території нових будівель, чи щодо переведення підприємств на інший вид палива, чи про проведення заходів щодо зниження його шкідливості для мешканців прилеглого району, необхідно ретельно вивчити питання з усіх точок зору: санітарної, планувальної, економічної з урахуванням народногосподарського значення даного підприємства, стану його будівель і обладнання, можливості використання будівель по іншому призначенню, передбачуваних капіталовкладень в його реконструкцію та інше.

Розміщення промислових підприємств в місті повинно задовольняти загальним містобудівним інтересам міста і вимогам, що висуваються підприємством до ділянки, призначеної для його розміщення. Основними вимогами при цьому є санітарно-гігієнічні. Будівельними нормами і правилами, зокрема СН 245-71 /30/, промислові підприємства за своїми санітарними характеристиками поділяються на 5 класів з різною шириною захисних зон:

1 клас з захисною зоною шириною 1000м,

2 клас – 500м,

3 клас –300м,

4 клас – 100м,

5 клас – 50м.

До 1 і 2 класів належать головним чином хімічні виробництва, металургійні, машинобудівні і металообробні підприємств, видобуток рудних і нерудних копалин, великі виробництва цементу, вапна та інших будівельних матеріалів, що пов’язані з випалюванням у печах, великі теплові електроцентралі, які працюють на твердому і рідкому паливі.

До 3 класу належать головним чином текстильні виробництва, заводи по переробці тваринних продуктів, а також по переробці деревини.

До 4 і 5 класів належать головним чином виробництва по обробці харчових продуктів.

В даний час неможливо відмовитися від створення санітарно-захисних зон (СЗЗ), тому що не всі підприємства оснащені очисними та вловлюючими пристроями, що дозволяють припинити шкідливі викиди або скоротити їх до мінімуму, хоча створення СЗЗ призводить до непродуктивного використання міської території, викликає особливі труднощі в реконструкції міст, де доводиться йти на ліквідацію забудови, що вже є в тих зонах. СЗЗ – складна інженерна споруда зі своїм власним функціональним зонуванням.

Промисловий район - це уособлена частина міської території, що призначена для розміщення промислових підприємств, складів, об’єктів комунального призначення та зовнішнього вантажного транспорту. На території промислового району, як правило, розміщується група підприємств та об’єктів, але може розміщуватися і одне значне промислове підприємство.

Промислові підприємства розміщуються групами спорідненого виробничого профілю з кооперуванням підприємств на основі комплексного використання сировини і відходів, а також енергетичного і транспортного господарств і інженерного обладнання (водопостачання, каналізації, теплопостачання, тощо). Групове розміщення промислових підприємств здійснюється шляхом створення планувально організованого промислового району, що є важливим, повноправним в планувальному відношенні елементом міста. В промисловому районі крім ділянок підприємств повинні передбачатися: система вулиць і площ, громадські центри, науково-дослідні комплекси, мережа обслуговуючих населення закладів і підприємств, озеленені території загального користування (сади, сквери, бульвари), а також мережа залізничних під’їзних колій і автомобільних під’їздів до підприємств, відвали і відходи виробництва, резервні території для розвитку.

Промислові райони повинні бути розміщені відносно до пов’язаних з ними житлових районів так, щоб час, який потрібен трудящим на пересування до місця роботи не перевищував нормативного (30 хвилин для великого міста і 45 хвилин для значного і найзначнішого). Якщо це не виходить, то транспортна система міста повинна забезпечити пересування до місць роботи з нормативними витратами часу.

Загальна чисельність трудящих, що працюють в промисловому районі, не повинна перевищувати 15 – 20 тисяч чоловік в максимальну зміну (разом до 30 тис. чол.). Ця кількість людей може бути підвезена звичайними видами вуличного транспорту (трамваєм, тролейбусом, автобусом).Більша концентрація трудових пасажирських потоків вимагатиме більш потужних за своєю провозною здатністю позавуличних видів громадського транспорту –швидкісного трамваю, метрополітену та інших. Більш рівномірне завантаження транспортом вуличної мережі міста може бути досягнуто при розміщенні промислових районів з протилежних боків сельбищної території.

Промисловий район повинен бути добре з’єднаним з усім містом системою магістральних вулиць. Їх слід розміщувати таким чином, щоб прохід трудящих через прохідні підприємств і розподіл за місцем роботи здійснювався без перетинів автомобільних і залізничних шляхів, по яких підвозять сировину і паливо, вивозять готову продукцію. Це може бути досягнуто при комплексній розробці генеральних планів промислових підприємств і проекту планування і забудови всього промислового району з прилеглими до нього житловими районами.

Загальна площа промислових майданчиків і ділянок, пов’язаних з промисловими підприємствами і закладами, підприємств і споруд, а також і резервних промислових ділянок не повинна перевищувати 50 – 60% всієї території промислового району. Середні показники балансу території промислового району в % від загальної площі району такі:

промислові підприємства і пов’язані з ними об’єкти – 50 – 60,

резервні і невикористані ділянки – 15 – 30,

дороги і транспортні комунікації – 5 – 10

громадські центри і науково-дослідні комплекси – 2 – 5,

зелені насадження – 10 – 20.

Промислові райони повинні розміщуватися з підвітряного боку відносно житлових районів при домінуючих напрямках вітрів в жаркий період року, а при розміщенні промислових підприємств по берегах річок - нижче житлових районів за течією річки.

При розміщенні промислових районів в місті слід передбачати можливості подальшого його розвитку без створення при цьому черезсмужжя з промислових і житлових районів.(рис. 3.5, 3.6)

Окрім цього при виборі ділянок для промислових підприємств необхідно врахувати вимоги, що забезпечують нормальну роботу самих промислових підприємств.

Розміри і конфігурація промислового майданчика повинні відповідати генеральному плану промислового підприємства. Майданчики промислових підприємств, яким потрібні під’їзні залізничні колії, повинні розміщуватися таким чином, щоб було зручно прокласти залізничні колії від промислового майданчика до станції примикання (сортувальної або вантажної станції) загальної мережі залізних доріг без перетинання житлових районів і міських вулиць. При цьому слід враховувати, що примикання під’їзних залізничних колій до головних колій залізниць на перегоні не дозволяється технічними умовами спорудження залізниць.

Питання про необхідність під’їзного залізничного шляху вирішується в кожному окремому вузлі залежно від обсягу вантажоперевезень підприємств і характеру його продукції.

Рельєф промислових майданчиків повинен бути зручним для розміщення виробничих корпусів без проведення великих земляних робіт і забезпечити нормальне відведення поверхневих вод і самопливний рух у каналізаційній мережі. Цим вимогам відповідає рельєф з уклонами від 0,003 до 0,03. Такі ж величини уклонів задовольняють вимоги залізничного транспорту для організації під'їзних колій.

Рис.3.5. Схема доцільного розміщення промислових підприємств, при якому зберігається можливість вільного розвитку міста

Рис.3.6. Схема недоцільного розміщення промислових підприємств, що створює черезсмужжя з промислових і житлових районів

Геологічні і гідрогеологічні умови промислового майданчика повинні допускати будівництво промислових будівель і споруд без використання складних фундаментів, що дорого коштують, та без водовідливу. Перевагу віддають ґрунтам однорідної геологічної будови, що мають достатній розрахунковий опір, а рівень стояння ґрунтових вод повинен бути нижче підлоги підвалів, тунелів, тощо.

Підприємства великого народногосподарського значення, що тільки-но споруджуються, не слід розміщувати в нижньому б’єфі водойм, на територіях, які можуть бути затопленими при зруйнуванні греблі або дамби. При розміщенні підприємств біля річок або водойм відмітки території, на якій розміщуються виробничі будівлі, споруди або залізничні колії і автомобільні дороги повинні прийматися не менше, ніж на 0,5м вище розрахункового горизонту високих вод з урахуванням напору і уклону водотоку, а також висоти хвилі та її набігу.

Промислові підприємства слід розміщувати таким чином, щоб забезпечити економічне постачання їм господарсько-питної та технічної води. На підприємствах необхідно передбачати використання систем оборотного і повторного використання води.

Промислові райони залежно від їхнього характеру і умов розміщення в місті можна поділити на 3 основні категорії:

1. Промислові райони, призначені для розміщення підприємств шкідливого виробничого профілю (1 і 2 класів), що потребують спорудження під’їзних залізничних колій, а також для розміщення підприємств, що мають особливі умови виробництва (вибухо- і пожежонебезпечне, радіоактивне виробництво). До цієї категорії належать великі металургійні, хімічні, нафтопереробні заводи, а також підприємства, що пов’язані з розробкою земних надр, і підприємства спеціального призначення. Промислові райони цієї категорії розміщуються за межами міста і, як правило, на значних (в окремих випадках до 15 – 20км) відстанях від сельбищної території.

2. Промислові райони, призначені для розміщення підприємств середньої виробничої шкідливості (3 і 4 класів), але такі, що за обсягом вантажоперевезень потребують під’їзних залізничних колій. До таких підприємств належать машинобудівні і металообробні, великі текстильні та харчові підприємства. Такого роду промислові райони можуть бути розміщені на периферії сельбищної території міста зі створенням необхідних СЗЗ.

3. Промислові райони, призначені для розміщення підприємств малої виробничої шкідливості або нешкідливих (5 класу), що мають при цьому невеликий обсяг вантажоперевезень, не потребують залізничних під’їзних колій. До таких підприємств належать типографії, годинникові заводи, заводи точної механіки, приладобудування, оптики, міської харчової промисловості та інші. Такого роду промислові райони можуть розміщуватися в межах сельбищної території. Роль СЗЗ при цьому може відігравати добре озеленена вулиця, що проходить між промисловим майданчиком і житловими мікрорайонами.