6.1. Залізничний транспорт

Здійснює основну частку міжміських перевезень – перевозить близько 60% всіх пасажирів і близько 50% всіх вантажів у міжміському і приміському сполученні.

Основні особливості залізничного транспорту:

• здатність обслуговувати масові вантажні та пасажирські перевезення – велика пропускна й провізна здатність;

• рух великих поїзних одиниць, які при великих швидкостях руху потребують значної довжини гальмового шляху;

• важкий рухомий склад при жорсткому його габариті;

• дорогий шлях і основні пристрої;

• підкорення на пересіканнях в одному рівні міських вулиць із залізничними коліями всіх видів міського вуличного руху залізничному рухові;

• санітарно-несприятливий вплив на прилеглі житлові райони (шум, вібрація тощо).

Залізні дороги поділяються на магістральні І і ІІ категорії і місцевого значення ІІІ категорії. Категорії встановлюються Міністерством шляхів сполучення з урахуванням державного значення лінії, розмірів роботи по перевезенням і перспектив її зросту.

Залізничні лінії складаються з перегонів і розділювальних пунктів, що відокремлюють перегони один від одного.

Розділювальні пункти:

• шляхові пости, роз’їзди, обгонні пункти;

• малі (проміжні) станції;

• дільничні (розпоряджувальні) станції;

• спеціалізовані станції: пасажирські, технічні пасажирські, сортувальні, вантажні (рис. 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6).

Примикання та розгалуження залізничних ліній можуть здійснюватися лише на розділювальних пунктах.

Рис. 6.2. Схеми малих розділювальних пунктів

а; б – пости; в – обгонний пункт; г – роз’їзд; д – мала станція: 1 – пасажирська будівля; 2 – пасажирські платформи; 3 – пакгауз; 4 – відкрита вантажна платформа

Рис.6.3. Розміри смуг відведення для різних залізничних пристроїв

І – пасажирські станції: а – тупикова; б – прохідна; ІІ – технічна пасажирська станція; ІІІ – вантажна (товарна) станція; IV – сортувальна станція: а – з послідовним розташуванням парків; V – дільничні станції: а – з послідовним розташуванням тягового господарства; б – з паралельним розташуванням тягового господарства; VI – мала станція

Рис. 6.5. Схема технічної пасажирської станції

А – парк для поїздів приміських потягів; Б – парк для поїздів, що підлягають очищенню; В – парк для поїздів, що готові під посадку; Г – парк для резервних вагонів; 1 – паливний склад; 2 – локомо- тивне депо; 3 – тягові майстерні; 4 – поворотні круги; 5 – приміщення для миття вагонів; 6 – екіпіро- вочне приміщення; 7 – вагонні майстерні; 8 – пральня; 9 – пункт технічного огляду; 10 – контора

На шляхових постах, роз’їздах та обгонних пунктахвиконують технічні операції щодо руху поїздів. На роз’їздах, крім того, часто здійснюється посадка та висадка пасажирів (головним чином, місцевих та приміських поїздів).

Малі станції влаштовують як на одноколійних, так і на двоколійних лініях. На них провадяться технічні операції щодо розгалуження напрямків руху на одноколійних лініях, обгону поїздів, причеплення та відчеплення окремих вагонів, а також комерційні операції з обслуговування пасажирів, вантажовідправників та вантажоодержувачів. Обслуговуючи малі міста та поселення, розташовуються або безпосередньо на їхній периферії, або поблизу до них.

Дільничні (розпоряджувальні) станціївідокремлюють тягові ділянки одна від одної. Характеризуються наявністю деповських пристроїв, що обслуговують локомотиви, які обертаються на прилеглих до даної станції тягових ділянках. На них виконують технічні операції щодо руху поїздів, сортуванню та формуванню збірних поїздів, що обертаються на прилеглих до станції ділянках. Крім того, виконують усі операції з обслуговування пасажирів, вантажовідправників та вантажоодержувачів. Мають значний шляховий розвиток, вокзал та декілька будівель складського та технічного призначення. Виконуючи всі види операцій з обслуговування пасажирського та вантажного руху, дільничні станції належать до категорії об’єднаних станцій і обслуговують міста середньої величини.

Спеціалізовані станції влаштовують у великих містах, де обсяги роботи з обслуговування пасажирського та вантажного руху такі великі, що виконання всіх операцій технічного та комерційного характеру на одній станції, стає складним. Залежно від призначення станції поділяються на пасажирські, технічні пасажирські, сортувальні, вантажні (товарні).

Пасажирські станціїспеціалізуються лише на операціях щодо пасажирського руху, обслуговуючи пасажирів і виконуючи операції з технічного обслуговування пасажирських поїздів і їхніх локомотивів. Пасажирські станції й вокзали бувають кількох типів: тупикові, прохідні, комбіновані тупиково-прохідні.

Тупикові станції зустрічаються зазвичай у великих містах. Переваги: зручно пасажирам при об’єднанні з основною платформою всіх перегонних платформ – більш легке орієнтування при виході на перонні платформи та відсутність необхідності користуватися переходами через залізничні колії в різних рівнях (пішохідними містками, тунелями); більш легке втручання в місто: при тупиковій станції не виникає повного розділювання території міста залізницею. Недоліки: менша пропускна здатність станції в зв’язку з виконанням всіх операцій з поїздами крізь одну горловину колій, що призводить до необхідності збільшення кількості перегонних колій; складність маневрів при зміні голови поїзда для транзитних потягів; непродуктивна вимушена стоянка поїзних локомотивів прибулих потягів на перегонних коліях. У Москві з дев’яти існуючих вокзалів – 8 тупикових. Є вони також у Парижі, Лондоні, Мілані (рис. 6.7.).

Рис. 6.7. Схема тупикової пасажирської стації

1 – вокзал; 2 – будівля відділення перевезення пошти; 3 – багажний склад; 4 – парк відстою моторвагонних поїздів; 5 – локомотивне господарство; 6 – технічний парк

Прохідні станції властиві містам, що розташовані на транзитних залізничних лініях (Орел, Харків, Ростов-на-Дону, Єкатеринбург, Новосибірськ). За розміщенням вокзалу прохідні станції бувають трьох типів:

1) з бічним розташуванням вокзалу (рис. 6.8.);

2) з острівним розташуванням вокзалу;

3) з розташуванням всієї будівлі вокзалу або його частини (конкорсу – розділювального залу) над коліями.

Перший тип – найпростіший і може використовуватися при будь-якому взаємному висотному розташуванні залізничних колій та вокзальної площі. Основною перевагою є можливість створення вокзальної площі, безпосередньо зв’язаної з усією системою магістральних вулиць міста (рис. 6.9.).

Рис. 6.8. Схема прохідної пасажирської станції з бічним розташуванням вокзалу

Другий тип – острівне розташування вокзалу, незручне стосовно організації вокзальної площі та її зв’язків із містом, виникають складнощі у пасажирів при орієнтуванні й користуванні пішохідними переходами через залізничні колії в різних рівнях (містками, тунелями). Такі вокзали є у Бресті, Фастові. Нові острівні вокзали не будуються. Вони утворюються під час розвитку залізничних колій на існуючих вокзалах.

Третій тип вокзалу використовується тільки у великих містах (Київ), де розміри руху виправдовують будівництво такої дорогої споруди. Найзручнішим є розташування залізничних колій у виїмці з різницею відміток колій і вокзальної площі, що дорівнює або близька по висоті до залізничного габариту. При розміщенні будівлі вокзалу над коліями виникає можливість влаштування двох вокзальних площ, що розташовуються біля вокзалу з обох боків пасажирської станції. При звичайному розміщенні міста з обох боків залізниці це сприяє більшим зручностям для міського населення.

Сполучення пасажирського вокзалу з проміжними платформами для розділення потоків можуть бути:

• найпростіший і найдешевший спосіб – пішохідні мости – будуються лише при невеликих потоках пасажирів або при неможливості спорудження тунелів;

• найпрогресивніше рішення – спорудження тунелів під будівлею вокзалу з виходом на привокзальну площу з зупинками міського транспорту;

• спорудження вокзалів із розміщенням колій на естакаді або насипу (Софія, Прага, Берлін, Рига, Калінінград, Гагра) – пасажири піднімаються на пасажирські платформи.

При дефіциті вільних територій найбільш доцільно влаштування підземних вокзалів (Нью-Йорк, Варшава) – рух пасажирів здійснюється в першому підземному рівні, а пасажирські платформи розміщуються під ними.

Основна перевага пасажирських станцій прохідного типу – її більша пропускна здатність та зручність маневрової роботи з пасажирськими поїздами. Недолік – необхідність для пасажирів користуватися перехідними містками та тунелями, а також більш важке втручання її в місто. Зі зростанням розмірів пасажирського руху саме їм віддається перевага.

Комбіновані тупиково-прохідні станції мають тупикові колії, що використовуються для прийому та відправлення поїздів, які закінчують або починають свій рух на даній станції, та прохідні перонні колії для прийому потягів, що проходять станцію транзитом (рис. 6.10.).

Рис. 6.10. Схема комбінованої тупиково-прохідної пасажирської станції

Технічні пасажирські станції виконують лише операції з технічного обслуговування пасажирського руху: чистку, екіпіровку, ремонт та відстій пасажирських поїздів та обслуговування локомотивів цих поїздів.

Сортувальні станції виконують операції з розформування та формування вантажних поїздів. За своїми розмірами вони є найзначнішими технічними пристроями залізничного транспорту. Одночасно сортувальні станції є деповськими станціями для вантажного руху. Мають парки колій для прийому, сортування, відправлення. Сортування виконується гіркою. Сортувальні станції бувають двобічними – з двома системами парків і двома гірками, що працюють в протилежних напрямках, і однобічними з одним парком і однією гіркою. За взаємним розміщенням приймальних, сортувальних та відправних парків сортувальні станції поділяються на станції з послідовним, паралельним і комбінованим розташуванням парків.

Вантажні (товарні) станції, як правило, бувають тупикового типу. Їх здебільшого влаштовують для обслуговування значних і найзначніших міст при великому обсязі вантажної роботи. На вантажних станціях здійснюється підсортування вагонів місцевого навантаження і розвантаження, розформування і формування поїздів, що передаються маневровим способом на під’їзні колії.

Вантажні двори призначені для великих навантажувально-розвантажувальних операцій. В комплекс вантажного двору входять під’їзні залізничні колії, прирейкові склади та пакгаузи з двобічними розвантажувальними платформами (з одного боку для розвантаження і навантаження залізничних вагонів, з іншого – для навантаження і розвантаження автомобільного транспорту), автомобільні проїзди і місця для стоянки вантажних автомобілів і напівпричепів.

Технічні станції влаштовують при необхідності обробки понад п’яти поїздів кінцевого далекого сполучення. Їх розміщують послідовно відносно пасажирських станцій так, щоб поїзди могли б слідувати по них відразу ж після розвантаження. Технічні станції необхідно розташовувати по можливості ближче до пасажирських станцій для того, щоб скоротити пробіги потягів без пасажирів.

Території, які зайняті пристроями залізничного транспорту, а також усі території, що закріплені в установленому законом порядку за Міністерством шляхів сполучення, називаються залізничною смугою відведення.

У міських умовах при проходженні залізничних ліній на насипу або в виїмці їх рекомендується обмежувати підпірними стінками або прокладати лінії на естакадах.

При вирішенні питання щодо розміщення залізничних пристроїв в місті всі залізничні пристрої поділяються на дві різні в містобудівному розумінні групи.

1. Залізничні пристрої, що безпосередньо обслуговують населення міста: пасажирські станції, вантажні (товарні) станції, дільничні й малі станції. Ці пристрої розміщуються в межах міста зі створенням найбільших зручностей для населення і з додержанням вимоги, щоб пробіги внутрішньоміського транспорту при перевезеннях, пов’язаних із зовнішнім транспортом, були можливо меншими.

2. Пристрої для технічного обслуговування залізничного транспорту: технічні пасажирські станції, сортувальні станції, перевалочні пункти для передавання вантажів із залізничного транспорту на інші види зовнішнього транспорту, обгонні пункти, технічні роз’їзди.

Пасажирські станції розміщують в сельбищній території міста з тенденцією проникнення можливо ближче до центральної частини міста (особливо у великих містах при сильно розвиненому приміському залізничному сполученні).

Вантажні (товарні) станції, що виконують операції з вантажами, які надходять на адресу даного міста або відправляються з нього, доцільно розміщувати в периферійних частинах сельбищної території міста з радіусом обслуговування не більше 5км. Вони повинні бути з’єднані магістральними вулицями з житловими і промисловими районами, що обслуговуються даною станцією. Кількість і потужність вантажних станцій залежать від вантажообороту промислових підприємств, баз, складів, вантажних дворів. Розміщення вантажних станцій необхідно виконувати в промислових і комунальних зонах. Технологічно вантажні станції розміщують між сортувальними станціями і промисловими районами.

Вантажні двори в невеликих містах можуть розміщуватися на одній території з проміжними і дільничними станціями. В найзначніших містах вантажні двори влаштовують на самостійних територіях. При обсязі вантажної роботи понад 1 млн. т на рік у місті доцільно мати декілька вантажних дворів. Їх необхідно розміщувати поблизу основних вантажовідправників і вантажоодержувачів, щоб скоротити пробіги вантажних автомобілів територією міста.

Дільничні станції розміщують на околиці міста, бо крім пасажирських і вантажних пристроїв, що безпосередньо обслуговують населення, вони мають пристрої для обслуговування самого залізничного руху. Території, що потрібні для розміщення дільничних станцій, як правило, досить великі, і це робить недоцільним втручання їх в забудову.

Пристрої, робота яких пов’язана лише з технічним обслуговуванням залізничного транспорту, слід розміщувати за межами міської території. Залізничні підходи до цих пристроїв трасуються в обхід міста, що дає можливість пропускати вантажний рух поза його межами.

Між залізничними лініями, станціями та житловою забудовою міст та інших населених пунктів необхідно влаштовувати санітарно-захисні зони шириною 100м (не менше 50 % їх повинно бути озеленено), що сприяє зниженню рівню шуму. При розміщенні залізничної лінії у виїмці або оточенні її шумозахисними екранами СЗЗ може бути зменшена. У СЗЗ можуть прокладатися автомобільні дороги, міські вулиці й дороги, транспортні споруди і пристрої.

Сукупність станцій, підходів залізничних ліній та гілок, що влаштовуються в місці з’єднання 3-х залізничних напрямів магістрального значення, називається залізничним вузлом.

Залізничні вузли поділяються за своїми загальними розмірами на: вузлові станції, коли в місці з’єднання залізничних магістралей є тільки одна неспеціалізована станція; прості вузли – коли є один комплекс спеціалізованих станцій (пасажирська, вантажна, сортувальна); складні вузли – з кількома комплектами спеціалізованих станцій.