2.1. Визначення чисельності населення нового міста

Виникнення й розвиток населених місць безпосередньо пов’язані з розвитком продуктивних сил країни, що створюють місця працевлаштування. Населені пункти також можуть виникати в районах з особливо сприятливими природними мовами для організації курортів і туристичних баз. Так, наприклад, в результаті геологорозвідувальних робіт відкривається нове родовище корисних копалин (залізної руди, кам’яного вугілля, нафти, хімічної сировини), запаси яких достатні для промислового використання. Виникає ряд промислових підприємств, транспортних споруд і пристроїв із супутніми їм поселеннями. При подальшому розвиткові здобичі промислової сировини зростає і промисловість, що базується в ньому, збільшується потреба в промислових кадрах, поселення перетворюються в міста. Дуже часто при виявленні нових потужних джерел промислової сировини пов’язані з ним населені пункти будуються зразу як великі міста (Магнітогорськ, Новокузнецьк).

Природні фактори – сприятливе поєднання кліматичних і рельєфних умов, наявність моря, озера або річки, багата рослинність, природні лікувальні мінеральні джерела і грязі – широко використовуються для лікувальних і туристичних цілей. Створюються курорти з чисельними санаторіями, будинками відпочинку та туристичними базами. При курортах залежно від їхнього значення і розмірів створюються міста або поселення для розселення людей, пов’язаних з роботою курорту.

Фактори, що безпосередньо викликають створення нового населеного місця або розвиток існуючого міста чи поселення, звуться містоутворюючими.

Відповідно до цього містоутворюючими є такі підприємства і заклади, значення яких виходить за межі даного населеного місця і які служать безпосередньою причиною виникнення нового або розвитку існуючого населеного місця. Таким чином, до містоутворюючих факторів належать:

А) промислові підприємства, продукція яких поширюється не тільки в даному населеному місці, а й за його межами (наприклад, фабрики і заводи державного значення);

Б) пристрої зовнішнього транспорту: залізничного, водного, повітряного, автодорожнього (залізничні станції і вузли, морські і річкові порти, аеропорти, автовокзали і автостанції та ін.);

В) адміністративно-політичні, громадські і культурно-просвітницькі заклади, значення яких виходить за межі даного населеного місця (урядові установи, обласні і районні Ради депутатів, центральні, обласні і районні партійні організації, музеї, бібліотеки, театри та інше);

Г) вищі учбові заклади і науково-дослідні установи;

Д) будівельні організації, що здійснюють нове будівництво в даному населеному пункті (але не ремонтні організації, пов’язані з експлуатацією існуючих будівель і споруд);

Е) колективні сільськогосподарські підприємства ( раніше – колгоспні і радгоспні господарства);

Ж) лікувальні і оздоровчі установи (санаторії, будинки відпочинку, туристичні база та ін.), значення яких виходить за межі даного населеного пункту (наприклад, санаторії і будинки відпочинку Криму).

Крім містоутворюючої групи підприємств і закладів в кожному місті і поселенні є заклади, організації і підприємства, призначенням яких є обслуговування населення даного населеного пункту. Вони не належать до містоутворюючих факторів, а складають особливу групу обслуговуючих закладів і підприємств. Обслуговуючі заклади і підприємства є не причиною, а наслідком виникнення і розвитку населеного місця. До обслуговуючої групи підприємств і закладів належать:

А) міські адміністративні, партійні та громадські заклади і організації (наприклад, міські і селищні Ради депутатів, міські профспілкові організації та ін.);

Б) культурно-просвітницькі заклади місцевого значення (школи, бібліотеки, музеї, клуби, театри, кінотеатри та ін.);

В) міські лікувальні і оздоровчі заклади (лікарні, пологові будинки, поліклініки, амбулаторії, нічні санаторії, одноденні будинки відпочинку та ін.);

Г) господарсько-побутові майстерні, підприємства і заклади місцевого значення (хлібозаводи, м’ясокомбінати, їдальні і ресторани, пошивочні і ремонтні майстерні побутового обслуговування та ін.);

Д) міські комунальні заклади і підприємства (наприклад, управління міського трамваю з усіма його виробничими підприємствами, управління і підприємства міських мереж водопроводу, каналізації, електропостачання та ін.).

Трудящі, що зайняті на підприємствах і в закладах містоутворюючого значення, складають містоутворюючу групу міського населення. Трудящі, що зайняті на підприємствах і в закладах обслуговуючого значення, відповідно складають обслуговуючу групу населення.

Все населення міста поділяється на 3 групи:

1. містоутворююча;

2. обслуговуюча;

3. не працюючі на підприємствах і в закладах у зв’язку з віком або станом здоров’я: діти дошкільного й шкільного віку, люди похилого віку, інваліди (часто ця група зветься несамодіяльною).

При проектуванні міста для прийняття планувальних нормативів необхідно передусім визначити розрахункову чисельність його населення. Розрахунок чисельності населення можна виконувати з використанням методу трудового балансу, в основі якого лежить принцип обов’язкової участі всього працездатного населення в громадській корисній праці.

Міста проектуються на віддалену перспективу – на 25 – 30 років. Перспективи розвитку міст визначаються відповідно до існуючих проектів районного планування, з урахуванням територіальних ресурсів, які можуть бути використані для розвитку існуючого або для спорудження нового міста, а також природних умов. Генеральні плани міст повинні розроблятися комплексно з проектами планування їхніх приміських зон, а для значних міст, навкруги яких утворилася агломерація, з генеральним планом міста розробляється і проект планування всієї агломерації. При проектуванні міст, що входять до складу групових систем міст і селищ міського типу (ГСНМ), баланс населення складається з урахуванням перспективних трудових і культурно-побутових зв’язків населення міст, що проектуються, з іншими населеними місцями системи.

Розрахункова чисельність населення визначається за питомою вагою містоутворюючої групи в загальній чисельності населення міста. Ця питома вага приймається залежно від величини міста: що більше місто, то менша питома вага приймається для його містоутворюючої групи населення, тому що зі зростанням міста збільшується питома вага обслуговуючої групи.

Для тих міст і селищ, що тільки-но будуються, питома вага містоутворюючої групи населення приймається в межах 25 – 35% на розрахунковий перспективний строк і 33 – 38% на 1-шу чергу будівництва. Для тих міст, що реконструюються, питома вага містоутворюючої групи населення визначається з урахуванням їхньої сучасної структури населення.

Питома вага обслуговуючої групи населення для значних міст приймається на перспективу в межах 23 – 26%; для середніх і малих міст і селищ – 19 – 22%. Для міст, що пов’язані з обслуговуванням населення прилеглого району, туристів, тих людей, що перебувають у відрядженнях та ін., питома вага обслуговуючої групи населення відповідно збільшується.

Розрахунок загальної чисельності населення міста виконується за формулою:

N = (2.1)

де N - проектна загальна чисельність населення; А - абсолютна чисельність містоутворюючої групи населення; а - питома вага містоутворюючої групи населення в %.

Отримана таким чином загальна чисельність населення заокруглюється: для великих міст – до 5 –10 тис. чол; а для малих населених пунктів – до 500 – 1000 чоловік.