8.2. Класифікація міського транспорту

Сучасний міський транспорт залежно від свого призначення поділяється на такі види:

• пасажирський (трамвай, тролейбус, автобус, метрополітен, глибокі вводи електрифікованих залізниць, легкові автомобілі, мотоцикли, велосипеди, моторолери);

• вантажний (вантажні автомобілі, вантажні трамваї, вантажні тролейбуси, вантажні поїзди метрополітену, кінські вози);

• спеціальний (санітарний, пожежні автомобілі, автомобілі для прибирання вулиць, автомобілі техдопомоги тощо).

Пасажирський транспорт за місткістю транспортних засобів може бути поділений на дві групи:

1. масовий або громадський (трамвай, тролейбус, автобус, метрополітен, глибокі вводи електрифікованих залізниць) – характеризується місткістю транспортних засобів понад 5 чол. і виконує основну частину перевезень;

2. індивідуальний (легкові автомобілі, моторолери, мотоцикли, велосипеди) – характеризується місткістю до 5 чол.

Залежно від організації руху міський пасажирський транспорт може бути: маршрутизованим, що рухається завданим маршрутом із фіксованими зупинками, а також таким, що виконує перевезення за принципом “від дверей до дверей” (транспортні засоби особистого користування, легкові таксі, відомчі автомобілі).

Для цілей містобудування найважливішими класифікаційними ознаками масового пасажирського транспорту є:

а) продуктивність транспорту;

б) розташування транспортних ліній відносно вулиці.

Продуктивність того чи іншого виду транспорту вимірюється його провізною здатністю, що змінюється залежно від місткості транспортної одиниці і виду транспорту (табл. 8.2.).

Таблиця 8.2.

Класифікація видів транспорту за продуктивністю

За розташуванням транспортних ліній відносно вулиці всі види міського транспорту можна поділити на:

• вуличні,

• позавуличні.

Організація руху транспорту на вулицях великих міст є складною задачею: необхідно виділити значну частину міської території для шляхових засобів, вузлів, стоянок та ін. Лінії позавуличного транспорту характеризуються мінімальною потребою в міських територіях. Головне ж полягає в тому, що на позавуличних лініях досягаються більш високі швидкості сполучення ніж на вуличному транспорті, при значно вищому рівні безпеки руху. Таким чином, позавуличний транспорт можна вважати “швидкісним”.

Залежно від характеру шляхових пристроїв розрізняють два види міського транспорту:

• рейковий (метрополітен, глибокі вводи електрифікованих залізниць, трамвай);

• нерейковий (тролейбус, автобус, легкові автомобілі).

Залежно від швидкості перевезення пасажирів транспорт поділяється на:

• надшвидкісний зі швидкістю сполучення понад 50 км/год (монорейковий транспорт, вертоліт, легкові автомобілі на швидкісній дорозі – V= 60 – 100 км/год);

• швидкісний зі швидкістю 35 – 50 км/год (метрополітен, електрифікована залізниця, підземний трамвай – V= 25 – 40 км/год);

• експресний зі швидкістю 25 – 35  км/год (автобус-експрес – V= 20 – 25 км/год);

• звичайний зі швидкістю до 25 км/год (трамвай, тролейбус, автобус – V= 15 – 18 км/год).

За видом рушійної сили, що використовується міський масовий транспорт поділяється на:

• транспорт з електричним двигуном (метрополітен, залізниця, трамвай, тролейбус);

• з двигуном внутрішнього згоряння (автобус).

Міський вантажний транспорт за видами рухомого складу поділяється на дві групи:

• загального призначення;

• спеціалізований (різні види наливних машин, панелевози, платформи для перевезення автомобілів та ін.). В загальному парку міста частка спеціалізованого рухомого складу становить нині понад 60%.

За характером шляхових пристроїв вантажний транспорт поділяється на:

• рейковий;

• безрейковий;

• трубопровідний;

• канатний.

Залежно від розташування відносно вулиці – на вуличний та позавуличний.

Рис. 8.1. Приклад класифікації міського транспорту за видами /1/