8.4. Перспективи розвитку транспорту

Основним принципом розвитку міського пасажирського транспорту на перспективу є те, що масовий громадський транспорт повинен розвиватися в кількісному відношенні та модернізуватися на сучасній основі з використанням передового вітчизняного та зарубіжного досвіду. При цьому легковий індивідуальний транспорт не повинен бути альтернативою розвитку масового транспорту.

За кордоном цю обставину ігнорували, що призвело майже до повної ліквідації масового транспорту та нелімітованої автомобілізації. Останнім часом там намагаються вирішити транспортну проблему за рахунок повернення пріоритету масовому транспорту, прискорення його розвитку і модернізації та створення сприятливих умов для його експлуатації.

Основна задача розвитку транспортних господарств зі зростанням міст є максимальне збільшення провізної здатності масового транспорту і можливе підвищення швидкостей сполучення. Необхідно забезпечити швидкий зв’язок житлових районів із віддаленими від них пунктами тяжіння за рахунок збільшення протяжності транспортної та вуличної мережі, кількості рухомого складу з підвищенням його динамічних властивостей і комфортабельності та розвитку швидкісних видів міського транспорту.

Напрямки розвитку різних видів міського масового транспорту на перспективу обумовлюються галуззю раціонального використання кожного з них.

Транспортні засоби першої групишироко використовуються в містах будь-якого розміру. Транспортні системи міст із чисельністю населення до 250 тис. жит. складаються виключно з цих видів транспорту. З появою в містах більшого розміру швидкісних видів транспорту засоби цієї групи виконують подвійну функцію: крім загальноміських пасажирських перевезень здійснюють підвезення населення до станцій та зупинок швидкісних видів транспорту. В містах з населенням понад 3 млн чол. і розвиненою системою швидкісного транспорту головне їхнє завдання – підвезення пасажирів до станцій швидкісного транспорту, внутрішньорайонні та міжрайонні перевезення.

Потреба в транспортних засобах другої групи може виникнути вже в містах із чисельністю населення 250 тис. жит. для забезпечення перевезень між районами міста, віддаленими один від одного більш ніж на 10 км. У містах із чисельністю населення понад 500 тис. жит., як правило, повинна функціонувати розвинена мережа транспортних засобів цієї групи, а в містах із населенням понад 1,5 млн. чол. друга група транспортних засобів може використовуватися як транспорт, що підвозить з невеликих житлових районів до станцій швидкісного позавуличного транспорту.

Транспортні засоби третьої групиможуть знайти використання тільки в значних та найзначніших містах із чисельністю населення понад 250 тис. чол. При розвиненій системі міських швидкісних доріг і магістральних вулиць з безперервним рухом транспорту. В містах із чисельністю населення до 500 тис. чол. транспортні засоби цієї групи – єдиний швидкісний вид транспорту. Однією з основних сфер використання транспортних засобів цієї групи є забезпечення пасажирських зв’язків міст-супутників з містом-центром, а також зв’язки з промисловими об’єктами, розташованими на відстані понад 15км від міста.

Транспортні засоби четвертої групиповинні бути основою системи швидкісного транспорту міст із населенням від 500 тис. до 1,5 млн. жит. Окремі лінії пасажирського транспорту четвертої групи при відповідному обґрунтуванні можуть проектуватися і в містах із чисельністю населення понад 250 тис. жит. (при лінійному плануванні міст або при виносі великих промислових підприємств далеко за межі міста). Необхідність спорудження окремих ліній транспортних засобів цієї групи виникає і в містах із чисельністю населення понад 1,5 млн. жит. (для зв’язків великих периферійних районів-спален із промисловими зонами, в межах територіально розвиненого загальноміського центру, для зв’язків міст-супутників з містом-центром і в ряді інших випадків, коли будівництво метрополітену недоречно за пасажиропотоками).

Систему ліній метрополітенуекономічно доцільно будувати в містах із чисельністю населення понад 1,5 млн. жит. Як правило, метрополітен принаджує до себе велику кількість пасажирів в тому випадку, коли має систему з трьох і більше ліній (це пояснюється великими відстанями між станціями і великими витратами часу на підхід або під’їзд до станцій метрополітену – 70% в загальних витратах часу на пересування). Використання метрополітену і залізниць з меншим числом ліній доцільно лише при лінійному розвитку міста. При цьому може стати доцільним спорудження метрополітену в містах із таким плануванням і при чисельності населення до 1 млн. жит.У містах з чисельністю населення понад 1,5 млн. жит. система цих видів транспорту стає основою планувальної структури міста.

Транспортні засоби шостої групи можуть знайти використання тільки в найзначніших містах з чисельністю населення понад 3 млн. жит.

Сфера використання пасажирського транспорту сьомої групиобмежена локальними територіями. Використовуються в містах будь-якого розміру.