Пропозиції щодо зменшення техногенного впливу відходів на навколишнє природне середовище.
1. Впровадження новітніх технологій, щодо оброблення утилізації відходів.
2. Будівництво сучасного сміттєпереробного заводу з попереднім сортуванням відходів, що дають змогу зберегти вторсировину Держави.
3. Для вирішення питання стічних вод мулових полів Бортницької станції аерації ВАТ «АК Київ водоканал» необхідно вводити сучасні технології з їх очистки, які дозволять висушувати мул механічним способом з подальшою переробкою та відмовитися від мулових полів.
Вирішення питання зберігання непридатних, невідомих та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин на території сільськогосподарських підприємств області є важливою ланкою в системі заходів щодо покращення екологічного стану області.
У листопаді-грудні 2009 року в рамках міжнародного проекту “Зниження гострих ризиків від непридатних пестицидів в Україні” ВЕГО “МАМА-86” провела роботи з перезатарювання та вивозу непридатних пестицидів з Бородянського та Макарівського районів Київської області на тимчасове зберігання до Державного підприємства “Національний центр поводження з небезпечними відходами”.
В ході робіт з перезатарювання були повністю очищені місця розташування непридатних до використання пестицидів в складах Бородянського району, а саме: с. Качали, с. Лубянка, с. Майданівка, с. Нова Гребля, с. Нове Залісся, с. Шибене. Загальна кількість вивезених з Бородянського району дорівнює 47,43225 т. У Макарівському районі були повністю звільнені від непридатних до використання пестицидів склади в наступних селах: Великий Карашин, Мостище, Рожів. Частково очищені склади в с. Забуяння. Загальна кількість вивезених з Макарівського району дорівнює 45,4099 т.
За даними інвентаризації станом на 01.01.2010 в області зберігалось 1685,368 тонн невідомих, непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР).
Із 177 складів, на яких зберігаються хімічні засоби захисту рослин, у доброму стані знаходиться 2 склади, у задовільному – 83 та 92 склади - у незадовільному стані.
Київська область розташована у двох фізико – географічних зонах – Поліській та Лісостеповій. Виходячи з природно – кліматичних, гідрогеологічних та гідрологічних характеристик цих зон, під час оцінки масштабів підтоплення використовувались відповідні показники, як для угідь, так і населених пунктів згідно ВНД 33-5.5-07-99 „Організація робіт по обстеженню та оцінці підтоплення сільськогосподарських угідь і сільських населених пунктів” Державного комітету України по водному господарству 1999 р.
На території Київської області інтенсивно розвивається процес підтоплення. Це пов’язано, як з природними умовами території, так і інтенсивним впливом техногенних чинників.
Одним з основних природних чинників розвитку підтоплення є наявність великих плоских безстічних вододільних просторів, які характеризуються дуже низькою природною дренованістю та ускладненням численними замкненими пониженнями.
До основних техногенних чинників розвитку процесу підтоплення відноситься надмірне антропогенне навантаження, а саме: забудова заплав річок та берегів водойм, самовільні скиди води з орендованих ставків, самовільне будівництво перегороджуючи споруд, незадовільна експлуатація внутрішньогосподарських осушувальних систем, а також відсутність або недостатня ефективність дренажу, відсутність відведення розталих і зливових вод, неналежне вертикальне планування, старіння та вихід з ладу водонесучих комунікацій, колекторів, дренажних насосних станцій, загортання природних дрен та інш..
З питання підтоплення сільських населених пунктів, що знаходяться у зоні впливу меліоративних об’єктів (осушувальні системи, водосховища та ставки, що використовуються для зрошення), можна зробити висновок, що пік цього небезпечного явища припав на 1998 рік, коли було зафіксовано підтоплення 90 населених пунктів. За даними управління водного господарства у м.Києві та Київській області, а також за даними організацій геологічної служби причиною цього стало накладання піків багаторічного, середньорічного та малорічного періодів підйому рівнів грунтових вод. У наступні роки кількість населених пунктів, що зазнали підтоплення була меншою і становила 50-60 населених пунктів, але ця, зовні перспективна, тенденція не знімає загальної напруги, тому що пов’язана із погіршенням санітарно-гігієнічних умов проживання значної частини населення області. Крім цього мають місце ще два фактори:
забруднення першого від поверхні водоносного горизонту, який є джерелом питного водопостачання у значній кількості сільських населених пунктів, за рахунок змиву органічних сполук з городів, смітників, тощо;
затоплення погребів та підвалів, що не дозволяє зберігати запаси с/г продукції.
Запобігти цьому негативному явищу та його наслідкам можливо за рахунок:
ефективної експлуатації водогосподарських об’єктів;
реконструкції існуючого та будівництва нового захисного дренажу;
інтенсивного водовідведення поверхневого стоку в межах населених пунктів.
Основними причинами підтоплення населених пунктів та с/г угідь Київської області є:
періодичне підняття рівня ґрунтових вод;
накопичення дощової (розталої) води;
підняття рівня ґрунтових вод після будівництва водосховищ: Кам’яногребельського, Оржицького, Гречаногребельського, Блощинського, Веселокутського, Чубинського, Гаврощанського та ставків;
погіршення пропускної спроможності річок: Недра, Березанка, Альта, Петіль, Карань, Жоравка.
Основними джерелами підтоплення є:
інфільтрація атмосферних опадів, інфільтрація з водоймищ (ставків, водосховищ, річок, каналів);
штучне затоплення заплавних лук.
Забудова територій експлуатація будівель та споруд, інших комплексів і об’єктів практично скрізь супроводжується накопиченням вологи в ґрунті та підвищенням рівня ґрунтових вод, що призводить до порушення природної рівноваги у водному балансі та негативно позначається на стані довкілля, соціально-економічних умовах життєдіяльності на цих територіях.
Найбільш небезпечними районами в Київській області, де спостерігається підтоплення є: Баришівський, Іванківський, Поліський та Переяслав-Хмелницький.
Кількість міст і селищ із сталими проявами підтоплення за період з 1984 по 2010 рік зросла. На даний час кількість міських населених пунктів області, що можуть підтоплюватися становить близько 44% від їх загальної кількості та 5% від їх загальної площі.
Особливу увагу необхідно приділити ліквідації підтоплення земель Київської області в Згурівському загальнодержавному парку-пам’ятці садово-паркової архітектури, заснованому у 60-их роках XIX ст.. графом П.А.Кочубеєм.
Основною причиною виникнення підтоплення та підвищення рівня ґрунтових вод є зменшення пропускної здатності русел річок через їх замулення продуктами водної та вітрової ерозії. За експертною оцінкою об’єм робіт з розчистки русел річок складає більше 2 млн.м3.
Для комплексного протипаводкового захисту територій та поліпшення екологічного стану водних ресурсів в Київській області виконується ряд заходів передбачених програмами, які затверджені сесією Київської обласної ради:
1. Програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах Київської області у 2003-2030 роках;
2. Комплексна програма захисту населених пунктів, виробничих об’єктів і сільськогосподарських угідь Київської області від шкідливої дії вод на 2001-2005 роки та прогноз до 2010 року;
3. Регіональна програма захисту сільськогосподарських угідь та територій населених пунктів Київської області від підтоплення у 2009-2013 роках та прогноз до 2015 року.
У 2009 році на виконання цих програм було направлено 21,7 млн.грн. Замовниками робіт по вищезазначених програмах виступало Управління водного господарства у м. Києві та Київській області. Згідно затвердженого переліку заходів роботи виконувались на 68 об’єктах в 22-х районах Київської області. Для виконання робіт було залучено 16 будівельних та 7 проектних організацій.
Завдяки виконаним заходам по всіх джерелах фінансування захищено від підтоплення 29 населених пунктів області та 1741 га сільськогосподарських угідь, при цьому розчищено русел річок 57,9 км, каналів – 89,2 км, відремонтовано 61 шт. гідротехнічних споруд, укріплено 0,47 км берегів річок, реконструйовано 0,07 км дамб, влаштовано 2,5 км водовідвідної мережі.
Також слід зазначити, що високе розорювання прибережних захисних смуг річок штучно ускладнило умови пропуску повені і паводкового стоку, що також призвело до руйнування берегів річок, і як наслідок значних матеріальних втрат.
Велика кількість потенційно небезпечних районів, водних об’єктів з незадовільним технічним станом, об’єктів та зон підвищеного техногенного навантаження і, нарешті, районів, які вже потерпіли від водної стихії, потребують негайного вирішення проблем. В умовах економічної кризи необхідно раціонально цілеспрямовано використовувати кошти, приймати ефективні та економічно вигідні рішення.
Тому до першочергових заходів віднесені об’єкти і будови, реалізація яких була розпочата в минулі роки, а також невідкладні протипаводкові та природоохоронні заходи.
- Всупне слово
- 1. Загальні відомості.
- 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Київської області
- 1.2. Соціальний та економічний розвиток Київської області
- Будівельна діяльність
- Зовнішня торгівля товарами
- Роздрібна торгівля та ресторанне господарство
- Ціни і тарифи
- Фінанси
- Доходи населення
- Ринок праці
- Р ис. 1.9. Рівень зареєстрованого безробіття за місцем проживання(у % до населення працездатного віку відповідної місцевості, на початок місяця)
- Демографічна ситуація
- 2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. Т.
- 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Київської області
- 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря
- 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах
- 2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- 3. Зміна клімату
- 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів
- 3.2 Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- 4. Стан водних ресурсів
- 4.1. Водні ресурси та їх використання
- 4.2. Забруднення поверхневих вод
- 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- 4.3. Якість поверхневих вод
- 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод
- 4.4. Екологічний стан Азовського та Чорного морів
- 4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
- 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- 5. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду
- 5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі
- 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових
- 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтного різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- 5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів
- 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- 5.2.1. Лісові ресурси
- 5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів.
- 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.2.4. Адвентивні види рослин
- 5.2.5. Стан зелених насаджень України
- 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- 5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі
- 5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні
- 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
- 5.3.5. Стан та динаміка інвазивних чужорідних видів, а також їх вплив на місцеве біорізноманіття
- 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- 5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду Київської області
- 5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- 5.4.3. Історико-культурна спадщина
- 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
- 6. Стан земельних ресурсів та ґрунтів
- 6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- 6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь
- 6.1.2. Деградація земель
- 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- 6.3. Якість ґрунтів
- 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- 6.3.2. Забруднення ґрунтів
- 6.3. Охорона земель
- 6.4. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- 7. Надра
- 7.1. Мінерально-сировинна база
- 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- 7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- 8. Відходи
- 8.1 Структура утворення та накопичення відходів
- 8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- 8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- 8.4. Транскордонні перевезення відходів
- 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- 9. Екологічна безпека
- 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія
- 9.3.1. Радіаційне забруднення територій
- 9.3.2. Радіоактивні відходи
- 10. Сільське господарство та його вплив на довкілля
- 10.1. Ведення сільського господарства в Київській області
- 10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження
- Проведення вапнування і гіпсування ґрунтів у сільськогосподарських підприємствах
- 10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві
- 11. Вплив енергетики на довкілля
- 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави
- 11.2. Ефективність енергоспоживання
- 11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі Вплив на довкілля тес.
- Забруднення атмосфери газовими й пиловими викидами.
- Забруднення земної поверхні відвалами шлаків і кар'єрами.
- Вплив на довкілля аес.
- Вплив на довкілля гес.
- 11.4. Використання альтернативних джерел енергії
- Енергія сонця.
- Вітрова енергія.
- Енергія річок.
- 1. Тверде біопаливо
- 2. Рідке біопаливо
- 12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище
- 12.1. Транспортна система Київської області
- 12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- 12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- 12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- 12.3. Використання альтернативних видів палива
- Ріпак, як сировина для виробництва безпечного для навколишнього середовища біологічного пального
- 13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- 13.1. Екологічна політика України
- 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- 13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації
- 13.5. Економічні засади природокористування
- 13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності
- 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- 13.6. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- 13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- 13.8. Екологічний аудит
- 13.9. Екологічне страхування
- 13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- 13.11.2. Громадські рухи
- 13.12. Виконання державних екологічних програм
- 13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- 13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом
- 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги
- 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництв Висновки і пропозиції
- Пропозиції щодо зменшення техногенного впливу відходів на навколишнє природне середовище.
- Пропозиції щодо зменшення еродованих, підтоплених земель та зсувонебезпечних ділянок