Всупне слово

Сучасний стан природних ресурсів і навколишнього середовища змушує змінювати точку зору щодо подальшого економічного розвитку і технічного прогресу й оцінювати їх з урахуванням екологічних пріоритетів, наявності екологічних ризиків та стану екологічної безпеки. Забруднюються повітря, води і ґрунти, збіднюється ландшафтне і біологічне різноманіття, що негативно впливає на живі організми і людей.

Для усунення цієї небезпеки необхідно переглянути існуючі методи природокористування, докорінно перебудувати виробничо-господарську діяльність і системи природокористування на нових засадах, які ґрунтуються на досягненні компромісу між соціальними і економічними потребами суспільства та можливостями біосфери задовольняти їх без загрози для нормального функціонування природних екосистем. Необхідний перехід від тактики споживання до тактики розвитку.

Зростання обсягів використання природних ресурсів, їх вичерпання та деградація обумовлюють необхідність розробки і реалізації стратегії і тактики невиснажливого природокористування і постійного контролю за змінами у ході природних і антропогенних процесів для інтегрального управління природними ресурсами та станом навколишнього середовища.

На даний час вкрай необхідно виробити і здійснювати таку стратегію і тактику природокористування які б забезпечили інтегральне управління природними ресурсами, їх невиснажливе використання і охорону від вичерпання і забруднення, а також постійний контроль (моніторинг) за змінами природних і антропогенних процесів у природно-територіальних комплексах.

Саме на вирішення цих завдань спрямовувалась робота Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Київській області у 2009 році.

Регіональна доповідь – це щорічний випуск аналітичної інформації про екологічний стан області, що дозволяє виявити найважливіші напрямки діяльності у сфері охорони довкілля, проаналізувати динаміку основних показників стану навколишнього середовища та виробити стратегію діяльності в екологічній сфері на майбутні періоди.

В Доповіді наведена інформація про основні географічні, екологічні та економічні характеристики області, техногенне навантаження на навколишнє природне середовище, зокрема, надходження шкідливих речовин в атмосферу (Розділ 2), скидання зворотних вод у водні об’єкти (Розділ 4), а також використання земельних ресурсів (Розділ 6).

Система економічних та екологічних показників відображає ведення лісового та мисливського господарства, наявність диких тварин у природі та заходи, що сприяють біорізноманіттю (Розділ 5).

Наведено також дані про інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища, джерела їхнього фінансування, платежі та збори за забруднення довкілля (Розділ 13).

Основна частина представленої інформації базується на даних державних статистичних спостережень зі статистики екології спостережень зі статистики екології, лісового та мисливського господарства із залученням даних демографічної статистики, товарних ринків та ін.

З метою більш повного розкриття екологічної ситуації в області у доповіді вміщуються адміністративні дані Київського регіонального управління водних ресурсів, Головного управління Держкомзему в Київській області, а також Державного науково-виробничого підприємства «Геоінформ України», обласного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів та якості продукції, Державної екологічної інспекції в Київській області тощо.

Статистична інформація подається як за 2009 рік, так і в динаміці за останні роки, у цілому по області (без міста Києва) та в розрізі районів і міст обласного підпорядкування, за видами економічної діяльності. Аналітичних та табличний матеріал доповнюється графіками та діаграмами.

В цілому, підводячи підсумки минулого року, можна говорити про те, що результати роботи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області можна оцінити позитивно. Але слід відзначити, що питання фінансування робіт, спрямованих на поліпшення навколишнього природного середовища області, організація їх виконання, не стало пріоритетними у місцевих органів влади. Складові національної системи управління екологічною діяльністю такі, як місцева та громадська, залишаються пасивними, що значно стримує процес екологізації суспільства області.