11.2. Ефективність енергоспоживання

Ефективність енергоспоживання характеризується динамікою відповідних показників. Для того, щоб оцінити ефективність споживання енергоресурсів на підприємстві, необхідно, насамперед, визначити чинники, що будуть впливати на зміну цього споживання.

Під чинником ефективності енергоспоживання розуміються дії — комплекс аналогічних за своєю спрямованістю заходів, — що є причиною зміни стану основних елементів виробництва, тобто зміни стану техніки, технології, організації виробництва, праці і управління, кваліфікаційного складу працюючих і поліпшення їх використання [1].

Всі чинники, що визначають рівень розвитку енергоспоживання, поділяються на зовнішні і внутрішні (див. таблицю).

Внутрішніми або внутрішньозаводськими називаються чинники, що залежать від діяльності розглянутого підприємства і функціонують в рамках даного підприємства.

Одним із найзначніших і таких, що прямо впливають на обсяг споживання енергії, є такий внутрішній чинник, як обсяг виробництва окремих видів продукції. При збільшенні кількості виробленої продукції частіше всього збільшується і кількість спожитих енергоресурсів. Однак, це характерно не для всіх випадків. Вплив даного чинника не можна розглядати окремо від чинника структури виробленої продукції. При збільшенні виробництва менш енергоємної продукції величина основного показника споживання енергії — енергоємності — зменшиться, а при значних структурних змінах може зменшитися і кількість споживаних енергоресурсів.

Іншим внутрішнім чинником, що значно впливає на обсяг споживання енергії, є структура споживаних енергоносіїв. Тут найважливішим є ступінь ефективності їх використання, який залежить, насамперед, від якості енергії. При поліпшенні якості енергоресурсів зменшується кількість їх відходів і, відповідно, зменшується загальне їх споживання. Підвищення рівня використання вторинних енергетичних ресурсів також відіграє значну роль в економії енергоресурсів.

Значно впливає на обсяг споживання енергії і технічний рівень виробництва. Сюди, насамперед, потрібно віднести наявність досконалих енергозберігаючих технологій і сучасного устаткування. Крім того, необхідно стежити за повнотою завантаження устаткування, збалансованістю потужності технологічних агрегатів і енергетичного приводу, порядку і часу проведення ремонтів устаткування.

Вплив на обсяг споживання енергоресурсів має і система управління цим споживанням. Тут необхідно відзначити роль нормування, планування й обліку енергетичних ресурсів, а також особисту зацікавленість працівників в економії енергії. Отже, одним із факторів буде наявність та удосконалення системи економічного стимулювання раціонального використання енергоресурсів. Крім того, варто звернути увагу на постійне впровадження наукових розробок, винаходів і раціоналізаторських пропозицій, спрямованих на економію енергоресурсів.

Всі перераховані чинники можна віднести до внутрішніх, тобто таких, зміна яких у значній мірі обумовлена політикою самого підприємства.

Існує також група зовнішніх чинників, до яких відносяться чинники, що не залежать від діяльності розглянутого підприємства. Вони розділяються в залежності від рівня управління промисловістю і характеру впливу на обсяг споживання енергії.

В залежності від рівня управління промисловістю зовнішні чинники поділяються на:

- народногосподарські чинники, що функціонують в рамках народного господарства або кількох його галузей;

- галузеві чинники — в рамках галузі;

- регіональні чинники — в рамках району, міста, області.

В управлінні промисловістю слід визначити два основні чинники — удосконалення законодавчого регулювання та посилення впливу органів державного нагляду за споживанням енергоресурсів.

За характером впливу на обсяг енергоспоживання виділяються так звані ринкові чинники:

структура цін на різні види енергії (зміна цін на окремі види енергії тягне за собою необхідність зміни структури споживання енергоресурсів на підприємстві);

перспектива наявності на ринку окремих видів енергоресурсів (можливе в найближчому майбутньому вичерпання якогось енергоресурсу тягне за собою необхідність його заміни іншим, що позначається на загальному обсязі енергоспоживання);

кількість енергії, споживаної конкурентами для виробництва аналогічної продукції (прагнення перемогти в конкурентній боротьбі стимулює до зменшення витрат на енергію).

Крім ринкового впливу, до зовнішніх чинників можна віднести і посилення екологічного і соціального значення економії енергоресурсів. Так, наприклад, плата за викиди шкідливих речовин в атмосферу значно збільшує загальну суму енерговитрат, а використання вторинних енергоресурсів знешкоджує негативний вплив на довкілля і водночас дозволяє зменшити витрати. Реалізація резервів економії енергії призведе до поліпшення стану енергетичної галузі, і, як наслідок, до поліпшення соціальної ситуації в країні або регіоні.

Всі чинники, і зовнішні, і внутрішні тим або іншим способом впливають на обсяги споживання енергоресурсів. В залежності від характеру цього впливу їх можна розділити на дві групи: екстенсивні й інтенсивні. Інтенсивний і екстенсивний шляхи підвищення ефективності енергоспоживання утворюються системою внутрішніх і зовнішніх, стосовно підприємства, комплексних і часткових чинників. Під частковим чинником розуміється такий, подальше ділення якого, як правило, неможливе. Частковий чинник об'єднує всі заходи, аналогічні за напрямком свого впливу на розвиток виробничого процесу. Комплексний чинник об'єднує групу часткових. У назві комплексного чинника виражена спільна ознака, характерна для групи часткових чинників, що об'єднуються.

Особливу увагу варто звернути на групу інтенсивних чинників, до яких відносяться всі дії, пов'язані з застосуванням якісно нових, більш досконалих способів використання енергії.

Комплексна група інтенсивних чинників підвищення технічного рівня забезпечує зростання економічної ефективності енергоспоживання за рахунок скорочення впровадження прогресивних технологічних процесів і відновлення основних фондів. При цьому зростає фондоємність продукції, але ще більш високими темпами зростає ефективність енергоспоживання. Ця форма інтенсифікації одержала назву фондоємної, тобто такі чинники вимагають великих капіталовкладень. Використання ж інтенсивних чинників, що забезпечують зростання ефективності енергоспоживання при незмінній фондоємності продукції або при її зниженні, називається фондозберігаючою формою інтенсифікації виробництва, при якій не вимагаються зовсім або вимагаються незначні капітальні вкладення.

Запропонована система чинників енергоспоживання відображає основні напрямки використання енергії в промисловості, що дає можливість прослідити за споживанням різних видів енергії та намітити найбільш перспективні напрямки їх економії.

Динаміка використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти

Таблиця 11.4.

Використання основних видів енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за видами економічної діяльності у 2009 році

Таблиця 11.5.