Лекції з регіонального

11.1. Проблеми сталого лісокористування та збереження біорізноманіття гірських лісів

Гірські ліси України є унікальними природно-територіальними комплексами. Різноманітність грунтово-кліматичних і гідрологічних умов гірських лісів зумовлена складністю рельєфу та своєрідністю геологічної будови. Саме цим пояснюється багатство рослинних угруповань та типів лісу для гірських ландшафтів. У гірських лісах зберігається половина генофонду рослин і тварин України, зосереджені значні запаси рослинної сировини. Надзвичайні захисна, водорегуляційна та кліматорегуляційна функції гірських лісів проявляються не лише на території гірських ландшафтів, а й на суміжних рівнинних.

Натомість в гірських лісах України, як і в інших регіонах Європи, навколишнє природне середовище і пов’язане з ним біорізноманіття зазнали значної деградації внаслідок тривалого виснажливого землекористування та інтенсивного використання природних ресурсів. Загальна нестабільність як наслідок розвитку „дикого капіталізму”, безробіття, низька заробітна плата, дешевизна лісосировинних ресурсів призвели до значних рубок лісів у Карпатах. Ліс асоціювався в першу чергу з промисловим використанням деревних ресурсів, в той час як ігнорувалася екологічна роль лісів у збереженні біорізноманіття.

Багаторічні дослідження вчених інституту екології Карпат НАН України (2001) показали, що господарське освоєння північно-східного макросхилу Українських Карпат спричинило істотні зміни структурно-функціональних показників біогеоценотичного покриву та в загальній екологічній ситуації в регіоні. Так, лісистість нижньогірської смуги та передгір’я зменшилася відповідно в 2 і 3 рази. Антропогенні зміни біогеоценотичного покриву цілого макросхилу зумовили спрощення вертикальної і горизонтальної структури лісових біогеоценозів, зменшення частин листопадних лісів, погіршення водного і радіаційного балансів території, зниження ефективності продукційного процесу та зменшення біотичної продуктивності.

Наслідком зміни водного режиму гірських схилів є часті повені, посилена ерозія грунтів, зсуви і сельові патоки, погіршення водного режиму Дністра та його приток. Заміна чистих і мішаних букових лісів монокультурами смереки спричинила до зменшення видової різноманітності, зростання актуальної кислотності грунту, погіршенні санітарного стану екосистем і розбалансованості механізмів їх саморегуляції (М.А. Голубець і ін., 2001).

Водночас гірські ліси Українських Карпат і Криму відіграють важливу екологічну, економічну та соціальну роль в Україні та Європі. Хоча багато видів флори і фауни гірських лісів знаходяться під загрозою знищення , біорізноманіття цих лісів залишається одним з найбагатших в Україні, а площа незайманих лісів – найбільшою в Європі. Тому для забезпечення сталого розвитку лісового господарства в гірських необхідно переходити на стале лісокористування і збереження біорізноманіття.

Стале ведення лісового господарства в гірських лісах, відповідно до концепції сталого розвитку, передбачає такі завдання:

Збереження біорізноманіття гірських лісів шляхом формування різновікових деревостанів з корінних порід.
Підтримання життєвості лісів:

своєчасне проведення рубок догляду з метою формування корінних деревостанів;

переформування чистих одновікових деревостанів у різновікові складні лісостани;

проведення профілактичних заходів для попередження пошкоджень лісів стихійними явищами, пожежами, хворобами та шкідниками.

Підвищення продуктивності гірських лісів заходами впливу на деревостан та умови місцевиростання (рубки поліпшення якісного складу лісів, лісовідновні рубки у стиглих лісостанах, плантаційні культури).
Збереження екологічних функцій лісів.
Підтримання і покращення соціальних та економічних функцій лісів.

Ведення лісового господарства в гірських лісах вимагає збалансованого невиснажливого керування та користування ними, які передбачають збереження біорізноманіття і стабільності гірських лісів, постійне підтримання їх екологічних та захисних функцій, ощадливе використання ресурсів лісу. Метою такого керування є формування стійких та продуктивних насаджень, наближених до природного лісу.

Основним шляхом запровадження сталого лісокористування в гірських лісах, які повинні постійно виконувати відповідні екологічні, соціальні та економічні функції, є запровадження методів наближених до природи лісівництва та сучасних природозберігаючих технологій і систем машин. Важливою складовою цього процесу є поступовий і планомірний перехід від переважаючого застосування суцільнолісосічних рубок до вибіркових методів ведення лісового господарства.

У рамках Пан-Європейського процесу у лісах Карпат вже активно впроваджується лісова сертифікація, яка поєднує різні цілі діяльності лісогосподарських підприємств, а саме: економічну ефективність, забезпечення соціальних потреб у природних ресурсах і екологічну прийнятність дій. Лісова сертифікація як механізм сталого управління лісами обумовила розробку спеціальних показників, таких як принципи, критерії, індикатори. Дотримання цих показників має здійснюватися на рівні практичного ведення лісового господарства.

Содержание