4.4. Оптимізація структури заплавних ландшафтів

В останні роки гостро постає проблема оптимізації структури заплавних ландшафтів, які внаслідок зростаючої антропогенізації піддаються негативній трансформації. Невміле господарювання, розорювання заплавних земель, а також вилучення їх під водосховища призвели до суттєвого вкорочення площ і зниження продуктивності сіножатів, луків, зменшення лісистості заплав, погіршення стану водних ресурсів.

Структура заплавного ландшафту визначається співвідношенням його лісової та сільськогосподарської частини, а також їх станом. Функціональні особливості цих частин є різними, а тому на певному відрізку ріки існує таке співвідношення цих частин, яке визначає оптимальну структуру заплавного ландшафту і задовольняє як господарські, так і екологічні вимоги.

Під екологічно оптимізованим ландшафтом Г. Паулюкявічус (1978) розуміє такий його стан, коли ландшафт, з однієї сторони, відрізняється найвищою продуктивністю, а з іншої – стабілізується на певному мінімальному рівні прояв шкідливих антропогенних процесів. У різних частинах заплави насадження виконують різні функції. Так, прируслові лісостани затримують і закріпляють руслові наноси, а тому прируслова частина повинна бути суцільно залісеною. Лісостани в першу чергу необхідні на прируслових піщаних відкладеннях, конусах виносу, вигинах і в звивинах русла річки.

У безлісних долинах рік необхідно формувати систему захисних лісових насаджень, яка включає прируслові, полезахисні, кольматуючі лісові смуги, ґрунтозахисні насадження на конусах виносу, насадження навколо заплавних водоймищ, насадження на корінних берегах долин.

Найвагомішою умовою відновлення гідрологічного режиму рік України є збереження оптимальної лісистості на водозборах, висока (не менше 60%) лісистість центральної і притерасної зон заплави та суцільне заліснення прируслової зони. Проте досягти такої високої лісистості заплав можливо шляхом заліснення високопродуктивних луків, що не завжди є можливим.

У безлісних заплавах згідно концепції фітомеліорації річкових долин (Ю.П. Бялловичч, 1962) при проектуванні захисних зон вздовж рік рекомендується створення таких наносорегулюючих заплавних насаджень: насадження руслових відмілин і прируслового валу, смужні внутрішньо заплавні насадження, які розміщуються на центральній і притерасній частинах заплави.

Таким чином, наведені дані свідчать про необхідність здійснення комплексу заходів щодо оптимізації структури заплавних ландшафтів та досягнення в них оптимальної лісистості. Лісогосподарські і лісомеліоративні заходи мають бути оптимізовані за цільовими критеріями, погоджені з іншими системами господарювання.