14.3. Особливості ведення лісового господарства в лісах, що піддаються інтенсивному техногенному впливу

В основу лісокористування, у пошкоджених промисловими викидами лісових насадженнях, повинно бути покладено планування лісогосподарських заходів за ступенем пошкодження деревостанів. Так в зонах сильного ушкодження соснових насаджень, що зростають під забруднючим впливом Рівненського ДХП “Азот”, де кількість здорових, ослаблених і сильноослаблених дерев коливається відповідно 0-5, 10-40 і 5-30%, неминучим є проведення суцільних санітарних рубок та створення на лісокультурних площах стійких лісових культур. В насадженнях слабкого і середнього ступеня пошкодження доцільно проводити доглядові і санітарні рубання, в обмежених обсягах з мінімальним ступенем зрідження деревостану: в молодняках не перевищувати 10%, при санітарно – вибірковій рубці інтенсивність коливається в межах 3-5%. При відведенні дерев у рубку перевагу слід віддавати селективному методу із залишенням дерев, що проявили ознаки підвищеної стійкості до забруднення атмосфери (Мазепа В.Г., 1999).

Основною проблемою ведення лісового господарства в лісах, що піддаються інтенсивному техногенному впливу, є підвищення біологічної стійкості лісостанів до несприятливих факторів довкілля і покращення санітарного стану насаджень шляхом вдосконалення лісогосподарських заходів. Особливу увагу в таких лісах слід приділяти поліпшенню породної структури лісів, введення до їх складу газостійких, швидкорослих цінних порід.

При формуванні біологічно стійких до промислового забруднення атмосфери лісових насаджень особлива увага приділяється своєчасному та правильному проведенню рубань лісу. Необхідність проведення рубань лісу, залежно від ступеня пошкодження соснових насаджень забруднюючим впливом Рівненського ДХП “ Азот”, наведена в табл.2.

Табл.2. Рубання лісу які проводяться в ослаблених викидами шкідливих речовин насадженнях

Примітка: “+” – залежність має місце; “-” – залежність відсутня; 1,2,3 – відповідно ослаблені, сильноослаблені та всихаючі насадження.

Освітлення слід проводити в усіх зонах пошкодження насаджень з метою регулювання густоти молодняка, догляду за його станом, створення умов для розвитку домішки листяних порід. Прочищення необхідно виконувати в ослаблених та сильноослаблених молодняках. При цьому домішка листяних порід і підлісок завжди зберігаються .Прорідження в обмежених обсягах слід проводити лише в ослаблених насадженнях, а в сильноослаблених і всихаючих необхідними є вибіркові санітарні рубки. Прохідні рубки в ушкоджених техногенним впливом лісостанах проводити недоцільно, оскільки зімкнутість крон у віці прохідних рубань є сильно зниженою. Проведення вибіркових санітарних рубань повинно бути направлено на збереження високої зімкнутості лісового намету за рахунок вибору дерев у декілька прийомів.

При плануванні річних обсягів санітарно – вибіркових рубань необхідно мати повну уяву про площі і стан пошкоджених лісів, їх вікову і породну структуру, віддаленість від джерела емісії, ступінь пошкодження деревостанів. В зоні всихаючих насаджень розпад деревостану, як правило, набирає катастрофічного характеру, і запізнення з цими рубками спричиняє втрати ліквідної деревини. Проте до рубки сухостою слід підходити обережно, вибирати дерева за кілька прийомів, підтримуючи високу повноту.

Після проведення вибіркових санітарних рубань стан насадження дещо поліпшується, але знижується повнота і зімкнутість, чим збільшується доступ токсикантів у глибину насаджень і за їх межі. Тому в ослаблених масивах рубки слід планувати в обмежених обсягах з мінімальною інтенсивністю. При рубаннях з насадження вибирається в основному сухостій і сильно ослаблені дерева. Інтенсивність зрідження не повинна перевищувати 10% від загального запасу деревостану.

Плануючи проміжне користування в таких насадженнях, необхідно враховувати й зумовлене задимленням зниження віку головної рубки. Так проведені дослідження показали, що в зонах сильної і середньої дії промислових викидів вік головної рубки шпилькових насаджень слід знижувати, бо дерева сосни і ялини закінчують там життєдіяльність, відповідно у 40 і 50 років (Приступа Г.К., Мазепа В.Г., 1987).

Основними способами головних рубань лісу в ушкоджених техногенним впливом насадженнях повинні бути групово – вибіркові та поступові, у лісах першої групи також і добровільно – вибіркові. В експлуатаційних категоріях лісів, де хід природного поновлення відбувається незадовільно, можливими є суцільні лісосічні рубки з наступним відновленням лісосік.

Підвищення стійкості лісових насаджень до промислових викидів може бути досягнено з допомогою підбору видового складу деревно – чагарникових порід, агротехнічних, селекційно – генетичних, фізіологічних, біофізичних і інших методів. Одним із найефективніших заходів щодо підвищення стійкості лісових фітоценозів до дії диму і газів являється підбір газостійкого видового складу деревно – чагарникових порід. При цьому найбільша орієнтація повинна бути на листяні породи, а також модрину, як більш стійку до загазованості породи порівняно з хвойними.

Запропоновані асортименти стійких до промислових емісій деревних порід мають, в основному, регіональний і місцевий характер. Це пов’язано з тим, що проблеми довкілля часто представляють як регіональні або локальні, тобто зв’язані із специфікою географічних умов, із соціально – економічними або іншими характерними особливостями, за якими окремі регіони відрізняються один від другого.

У теперішній час мається значна кількість даних щодо асортименту деревно – чагарникових порід, пристосованих до певних джерел забруднення. Так, до токсичних викидів калійного виробництва в умовах Прикарпаття стійкими і відносно стійкими виявились: акація біла, клен явір, глід звичайний верба козяча, жимолость татарська, осика, тополя чорна. В Українському Поліссі до викидів хімічного підприємства (“Азот”) стійкими є дуб черешчатий, дуб червоний, граб звичайний, вільха чорна, береза повисла, акація біла, бузина червона і чорна.

Лісові культури в умовах постійного забруднення атмосферного повітря доцільно створювати на 20–25% густішими. Посадку культур краще проводити весною, із суворим дотриманням агротехнічних правил.

Велику увагу слід приділяти селекційно – генетичним методам підвищення толерантності лісових насаджень. Виявлено, що у більшості популяцій лісових порід існує достатня мінливість для того, щоб забезпечити розведення стійких до атмосферного забруднення різновидностей і форм. Рекомендації, щодо підвищення газостійкості ялинових насаджень з використанням селекції вже розроблені у Німеччині. Наприклад у лісах Баварії рекомендується розводити ялину, отриману шляхом відбору професором Ромедером у розсаднику Тізендорф. Рекомендується також посилення робіт по виявленню газостійких екземплярів і клонів або гібридів деревних порід з організацією насінних плантацій цих порід і вирощування садивного матеріалу з ознаками підвищеної газостійкості, виведення стійких до забруднення довкілля сортів.

Одним з важливих чинників, який визначає рівень газостійкості рослин, являється також мінеральне живлення, яке можна покращити шляхом внесення в ґрунт мінеральних добрив і мікроелементів. Оптимальною дозою мінеральних добрив для соснових насаджень слабо пошкоджених фітотоксикантами у степовій зоні є N₁₀₀, P₁₀₀, K₆₀; у лісовій зоні: N₆₀, P₆₀, K₆₀.

Таким чином, розробка системи ведення лісового господарства у лісах, що піддаються інтенсивному впливу техногенного забруднення довкілля, повинна базуватись на основі дегресивних змін насаджень з врахуванням їх цільового призначення і охоплювати комплекс лісівничих, лісокультурних, агротехнічних, селекційно – генетичних і біологічних заходів, направлених на вирощування і формування біологічно стійких насаджень.