3.4.2.1. Способи реконструктивних рубань

У лісах Лісостепу внаслідок ряду причин природного та антропогенного характеру, окремі лісові насадження знаходяться у незадовільному стані. Значні їх площі зайняті малоцінними насадженнями, які характеризуються низьким приростом деревини і послабленими захисними функціями.

До малоцінних насаджень відносяться: часткові зарослі з відсутністю або недостатньою кількістю головних порід; молодняки (культури і паросткові насадження, в т.ч. і похідні), незадовільні за складом; насадженням – рідини різного віку; всихаючі насадження всіх типів і складу; насадження похідних типів деревостанів незадовільного стану (осичники, грабняки, березняки тощо).

З метою найбільш повного і раціонального використання продуктивних сил лісових земель всі малоцінні і незадовільні насадження повинні бути покращенні або повністю замінені шляхом застосування спеціальної системи реконструктивних заходів. Система таких заходів являє собою сукупність лісівничих, лісокультурних і інших заходів, у результаті проведення яких досягається покращення складу, санітарного стану і соціально-господарських функцій лісостанів, а також загальної їх продуктивності і стійкості.

Способи реконструкції визначаються способом введення цінних порід – суцільним і поступовим (коридорним і гніздовим, куртинно-груповим, куртинним). Вибір способу реконструкції залежить від еколого-біологічних особливостей деревної породи, яка вводиться, від висоти деревостану і розміщення головної породи на площі ділянки. Приміром, сосну вводять переважно куртинно-груповим способом. Для введення дуба, смереки, модрини краще застосувати коридорний спосіб, але може використовуватись куртинно-груповий.

Здійснюючи реконструктивні заходи, необхідно добиватися використання у відповідних лісорослинних умовах мішаних за складом і складним за формою лісостанів з оптимальним співвідношенням головних і технічно цінних порід. Винятком можуть служити заплавні насадження із швидкорослих порід – тополі та верби, або чисті сосняки на сухих піщаних ґрунтах (сухі бори).

При підборі того чи іншого способу реконструкції насаджень необхідно дотримуватись наступних основних положень. Для реконструктивних рубань відводяться переважно молоді насадження віком до 20 років. Малоцінні за складом, але добре продуктивні насадження старшого віку в реконструкцію не призначаються, а залишаються на корені до віку технічної стиглості, після чого відводяться в головну чи лісовідновну рубку, залежно від групи (категорії) лісу. Дуже невдалі насадження старші 20 років, сильно зріджені або ушкоджені, призначаються в суцільну реконструктивну або санітарну рубку, з наступним проведенням лісокультурних заходів.

Всі заходи по виправленню і зміні малоцінних насаджень необхідно здійснювати, строго враховуючи лісорослинні умови – ґрунти, рельєф, експозицію, кліматичні особливості. Роботи щодо реконструкції насаджень повинні проектуватися і здійснюватися з максимальною механізацією виробничих процесів та у відповідності з лісівничими вимогами. Ширина полос для введення деревних порід і чагарників на не розкорчованих зрубах, повинна бути не менше 1,5-2 м (для можливого застосування механізованого догляду). У місцях де механізація не буде застосовуватись (за наявності крупних пнів, дуже крутих схилах, на нестійких ґрунтах) допускається і вужча ширина полос (0,8-1,5 м). В сухих типах ширина полос повинна бути не меншою 1,25-1,5 м, на задернілих ґрунтах ширина полос повинна бути більшою.

Оброблювання ґрунту площадками допускають там, де неможливо провести суцільну або полосну його підготовку. У гірських лісорослинних умовах (D_0-1) площадки повинні бути більшими за величиною – 1,5х1,5 і 2х2 м, у кращих (D_2-3) – 1х1 і 1х2 м. На задернілих прогалинах необхідний суцільний обробіток ґрунту.