logo search
Лекції з регіонального

9.1. Класифікація захисних лісонасаджень та напрямки ведення лісового господарства

Сукупність всіх степових захисних насаджень-полезахисні лісові смуги, протиерозійні насадження на прибалкових і надрічкових схилах, яружно балкових системах та берегах річок, захисні лісонасадження водосховищ, каналів, лісові масиви комплексного призначення, зелені зони, насадження на меліоративному фонді, рекультивованих землях, пісках, придорожні смуги має різноцільове призначення. Кожен вид насаджень має провідну функцію, проте всі вони поліфункціональні і виконують різноманітні природоохоронні, середовищетвірні, соціальні та сировинні функції.

За лісівничими та захисно-меліоративними характеристиками лісові насадження у Степу запропоновано класифікувати за такими сукупностями (Д.І. Фурдичко і ін., 2006):

За просторово-цільовими формами: - полезахисні лісові смуги на рівнинах і близьких до них місцях;

За складом: дубові, робінієві, ясеневі, гледичієві тощо;

За поколінними: насіннєві і похідного першого порядку;

За умовами місцезростання: спорадично забезпечені вологою (вологодефіцитні); відносно вологозабезпечні (свіжі, вологі та сирі умови); хронічно вологодефіцитні (дуже сухі та засолені місця);

За віком та періодом розвитку: насадження до 50 років, 60-110 років і представлені насіннєвим і першим похідним поколінням (ІV, ІІІ, ІІ періодів розвитку);

За структурою: деревно-чагарникові, деревно-тіньові і чисто деревні;

За степенем продувності (полезахисні лісосмуги): щільні, ажурні і продувні.

За характеристикою узлісь: з широкими закритими, щільними, що розростаються; з узліссями, що самі утворюються, і без них.

За покриттям грунту підстилкою та її потужністю: переважають насадження з суцільною багаторічною різної потужності пухкою підстилкою;

За необхідними лісогосподарськими заходами: переважають насадження, у яких необхідні рубки догляду різного лісівничого і захисно-меліоративного змісту.

Виходячи із стану довкілля та соціально-екологічних вимог до використання і відтворення лісів, для кожної із природних зон визначають один або кілька основних напрямів ведення лісового господарства: експлуатаційний, водоохоронний, ґрунтозахисний, агролісомеліоративний, середовищезахисний, урбозахисний та рекреаційний.

Стан насаджень і ступінь виконання ними свого призначення, залежить від рівня ведення господарства в них, від цільової спрямованості лісогосподарських заходів, формування у кожному конкретному випадку насаджень певної цільової структури. Тому потрібно якнайшвидше виводити насадження на максимально високі рівні. Функціональних властивостей, а потім підтримувати їх у стані високої життєздатності.