5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
Зооантропонози – група заразних хвороб, спільних як для тварин так і для людей, що мають постійну загрозу для здоров'я оскільки передаються людям від тварин, в тому числі і від птахів. Хвороби спільні для людини і тварин, на сьогодні займають значне місце серед всіх відомих нині інфекційних і паразитарних захворювань.
Відомо, що тварини і птахи беруть участь в перенесенні багатьох небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб, в тому числі спільних для тварин і людини. Найбільшу небезпеку для людей становлять захворювання на сказ, грип, туберкульоз, токсоплазмоз, лейкоз, лептоспіроз, сальмонельоз, хламідіоз, енцефаліт, кокцидіоз, дирофіляріоз, орнітоз.
Останні 10 років в області епізоотична ситуація цілком контрольована. В минуле відійшли гострі інфекції. У нашій зоні виникають спалахи хвороб, збудники яких розмножуються в організмі різних видів тварин, де довго зберігаються, інколи розмножуються й поза організмом тварин. Особливих турбот тваринництву завдають так звані факторні хвороби, які мають комплексну етіологію.
В основу ефективної системи профілактичних та оздоровчих заходів покладено: постійний моніторинг епізоотичної ситуації у кожному господарстві, рання і достовірна діагностика хвороб, своєчасне проведення необхідних ветеринарно-санітарних та організаційно-господарських заходів з профілактики та ліквідації інфекційних захворювань. При плануванні та проведенні протиепізоотичних заходів фахівці ветмедицини і власники тварин особливу увагу приділяють контрольованості епізоотичниих процесів на території області, здійснюючи моніторинг етіологічних чинників хвороб та вчасно застосовуючи профілактичні заходи.
Профілактика зооантропонозних захворювань у тварин і людей, які перебувають у контакті з ними, має першочергове значення. Дотримання правил захисту та утримання, а також суворе виконання правил поводження з тваринами і птахами та здійснення всього комплексу епізоотичних ветеринарно-санітарних заходів мінімізує можливість захворювання та розповсюдження інфекції.
Основну увагу служби ветеринарної медицини Київської області направлено на контроль, ліквідацію та недопущення сказу, високопатогенного пташиного та так званого свинячого грипу, а також хворобу Ауєскі.
Цього року епізоотична ситуація щодо розповсюдження сказу, а це особливо небезпечне вiрусне захворювання всiх теплокровних тварин i людини, що характеризується гострим перебiгом, ураженням нервової системи i закiнчується завжди летально, дещо стабілізувалася і кількість випадків сказу значно знизилася. Упродовж року діагноз було встановлено 33 рази, де хвороба підтверджена лабораторно (у попередньому році було 78 таких випадків). Особливiстю сказу природного типу є формування зон стiйкого неблагополуччя. Такi зони розмiщенi, як правило, в мiсцевостях з пiдвищеною щiльнiстю поселення лисиць.
Враховуючи природне поширення сказу тварин, заходи по боротьбi з ним здiйснюються комплексно органами державної ветеринарної медицини, охорони здоров'я, житлово-комунального i лiсового господарства, товариствами мисливцiв і рибалок, пiд керiвництвом надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Київській обласній державній адміністрації та органiв державної влади на мiсцях.
Найбільш сприйнятливими до вірусу сказу є лисиці, єнотоподібні собаки, вовки, шакали, деякі гризуни, кішки. Дещо менш чутливими вважаються люди, собаки, велика рогата худоба, коні та свині. В основному джерелом інфекції в області є хижаки. Зокрема щільність розповсюдження пополяції лисиць в області значно перевищує норму і складає 0,5-1 голова на 100 га території. Але кількість випадків сказу серед хижаків зменшується, а серед домашніх тварин, особливо котів – збільшується.
У 2009 році основна кількість захворілих тварин це – коти 15 гол., собаки – 6 гол., 1 корова, решта дикі – 10 лисиць і один вовк. В області згідно даних сільських та селищних рад зареєстровано 144 тис. голів собак та 83 тис. голів котів. За рік фахівцями служби було вакциновано 141,2 тис. голів собак та 18,62 тис. голів котів. Проведено 92 засідання надзвичайних протиепізоотичних комісій при обласній та районних держадміністраціях на яких розглядались питання профілактики сказу. Засідання проведені за участю СЕС, житлово-комунального господарства, управління лісового та мисливського господарств. У рамках співробітництва зі службою СЕС громадянам було видано 294 письмових попередження та проведено 648 рейдів по перевірці правил утримання собак. 3315 тварин з початку року перебувало під наглядом, від 369 тварин патматеріал досліджувався у державних лабораторіях ветеринарної медицини. Основним заходом у профілактиці сказу залишається роз’яснювальна робота серед населення. Саме в цьому напрямку фахівцями держветмережі області за поточний рік було проведено 98 семінари, прочитано 24 радіолекцій, надруковано 60 статей в пресі і випущено 11 тис. роз’яснювальних листівок. Також проведено розкладання пероральної вакцини для імунізації диких м’ясоїдних у дикій фауна у рамках весняної та осінньої кампанії по пероральній імунізації диких м’ясоїдних на території області. В усіх районах роботу поводили залучаючи авіаційну техніку. За дві кампанії було розкладено 506,24 тис приманок з вакциною.
У рамках контролю за ефективністю кампанії пероральних щеплень диких м’ясоїдних 2009 року відібрано 468 щелеп від 512 голів лисиць, а також відправлено на дослідження 207 проб крові. За результатами досліджень наявності антитіл та тетрацеклінового маркеру у сироватках крові та щелепах на базі Державного науково-дослідного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів України та Державного науково-дослідного інституту лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи України антитіла в крові виявлено у 33 % диких тварин (68 гол.), а тетрацекліновий біомаркер у кістковій тканині щелеп лисиць виявлено у 41% тварин (196 гол.), що свідчить про значну ефективність проведених заходів з профілактики сказу серед хижаків.
Для аналізу епізоотичного статусу господарств по хворобі Ауєскі (а це вiрусне захворювання з характерними ознаками енцефаломiєлiту, ураженням верхнiх дихальних шляхiв i легень, що супроводжується в деяких видiв тварин сильним свербiнням та розчiсуванням), а також для організації протиепізоотичних заходів в області, при планування закупівлі діагностичних наборів та маркованої вакцини нами розроблено реєстр всіх свиногосподарств Київської області. Станом на 01.01.2010 року в області налучувалося 293 тваринницькі господарства, які утримують свиней, із них 26 свиногосподарств являються племінними. Так в даному році з усіх племінних господарств і господарств де утримують більше 1 тис. голів свиней було направлено до Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Київській області для серологічного дослідження 6933 проб сироваток, з яких 1079 виявлено позитивних. Дані позитивні були виявлені у 18 господарствах області. У 5 господарствах до схем вакцинації були включені щеплення проти хвороби Ауєскі. По решті господарств продовжується вивчення їх статусу. Крім того ведеться постійний державний моніторинг наявності захворювання серед диких кабанів, зокрема в рамках цього моніторингу досліджено 50 голів тварин.
За рік епізоотична ситуація в світі щодо розповсюдження захворювання на свинячий грип ускладнилася. З метою недопущення виникнення захворювання в області проводиться державний моніторинг у свиногосподарствах усіх форм власності, які мають імпортоване поголів’я свиней. За результатами моніторингу у трьох господарствах області зокрема у Білоцерківському та Кагарлицькому районах, у племінних кнурів було виявлено антитіла до збудника грипу типу А. Комісійними перевірками господарств встановлено відсутність клінічних ознак захворювання у реагуючих тварин. Оскільки наявність титрів у крові при відсутності клінічної картини не є підтвердженням хвороби, керівникам господарств відповідно до чинного законодавства вручені приписи з вимогою окремого утримання цих свиней, а також ведення спостереження за їх клінічним станом.
Значну роль відіграє профілактика високопатогенного грипу птиці та ньюкаслської хвороби. Ситуація в області наразі стабільна та контрольована.
Грип птиці або класична чума птиці − висококонтагіозне вірусне захворювання з гострим перебігом, що викликає майже 100%-у загибель птиці яка була ним уражена, тим самим спричинюючи величезні матеріальні збитки. Крім того, вже доведено, що в результаті генної мутації вірус, що має антиген типу Н5N1 є патогенним для людини.
Упродовж року для унеможливлення заносу вірусу пташиного грипу проведено 16 засідань Державної Надзвичайної Протиепізоотичної Комісії на яких прийняті відповідні рішення щодо попередження занесення збудника даної хвороби на територію області. Організовано 209 груп фахівців для оперативного контролю клінічного стану птахопоголів’я у індивідуальних господарствах власників приватного сектору. Всього за рік було обстежено всі населені пункти області, в яких виявлено 57 хворих птахів. Відповідно до інструкції в лабораторію було направлено біоматеріал від них з метою виключення високопатогенного грипу птиці – результат негативний.
В області проведено 190 перевірок у всіх 47 птахогосподарствах різних форм власності з метою недопущення заносу вірусу грипу. За результатами перевірок керівникам вручено 81 припис щодо усунення виявлених недоліків та накладено 58 штрафів за порушення ветеринарно-санітарних правил для птахівницьких господарств. Щеплено птиці проти ньюкаслської хвороби у індивідуальних господарствах громадян приватного сектора − 2,78 млн. гол., щепленнями охоплено 100% населених пунктів області, де утримується птиця, проводиться постійний серологічний контроль напруженості групового імунітету. Державною лабораторією ветмедицини також проводиться постійний моніторинг проб крові відібраної від домашньої, синантропної, дикої перелітної птиці, а також птиці господарств різних форм власності на високопатогенний грип та ньюкаслську хворобу. Загалом досліджено 25 тис. 372 проби крові – результат негативний.
Усі спеціалізовані птахогосподарства в області, що виробляють яйця та м’ясо птиці, переведені на закритий режим роботи, контроль за дотриманням даного режиму здійснюють державні інспектори ветеринарної медицини. Серед населення проводиться постійно роз’яснювальна робота щодо усіх небезпечних захворювань. Зокрема надруковано десяток статей у газетах районного значення та обласній «Київська правда», а також неодноразово здійснено виступи на радіо Голос Києва.
Добування хижих та шкідливих тварин
Таблиця 5.17
-
Хижі та шкідливі тварини
Добуто голів
Вовки
36
Лисиці
4536
Єнотові собаки
156
Шакали
-
Бродячі собаки
4762
Бродячі коти
1587
Сірі ворони
2583
Сороки
251
Граки
228
Сойки
211
- Всупне слово
- 1. Загальні відомості.
- 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Київської області
- 1.2. Соціальний та економічний розвиток Київської області
- Будівельна діяльність
- Зовнішня торгівля товарами
- Роздрібна торгівля та ресторанне господарство
- Ціни і тарифи
- Фінанси
- Доходи населення
- Ринок праці
- Р ис. 1.9. Рівень зареєстрованого безробіття за місцем проживання(у % до населення працездатного віку відповідної місцевості, на початок місяця)
- Демографічна ситуація
- 2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. Т.
- 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Київської області
- 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря
- 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах
- 2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- 3. Зміна клімату
- 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів
- 3.2 Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- 4. Стан водних ресурсів
- 4.1. Водні ресурси та їх використання
- 4.2. Забруднення поверхневих вод
- 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- 4.3. Якість поверхневих вод
- 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод
- 4.4. Екологічний стан Азовського та Чорного морів
- 4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
- 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- 5. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду
- 5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі
- 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових
- 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтного різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- 5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів
- 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- 5.2.1. Лісові ресурси
- 5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів.
- 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.2.4. Адвентивні види рослин
- 5.2.5. Стан зелених насаджень України
- 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- 5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі
- 5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні
- 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
- 5.3.5. Стан та динаміка інвазивних чужорідних видів, а також їх вплив на місцеве біорізноманіття
- 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- 5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду Київської області
- 5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- 5.4.3. Історико-культурна спадщина
- 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
- 6. Стан земельних ресурсів та ґрунтів
- 6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- 6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь
- 6.1.2. Деградація земель
- 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- 6.3. Якість ґрунтів
- 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- 6.3.2. Забруднення ґрунтів
- 6.3. Охорона земель
- 6.4. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- 7. Надра
- 7.1. Мінерально-сировинна база
- 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- 7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- 8. Відходи
- 8.1 Структура утворення та накопичення відходів
- 8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- 8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- 8.4. Транскордонні перевезення відходів
- 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- 9. Екологічна безпека
- 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія
- 9.3.1. Радіаційне забруднення територій
- 9.3.2. Радіоактивні відходи
- 10. Сільське господарство та його вплив на довкілля
- 10.1. Ведення сільського господарства в Київській області
- 10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження
- Проведення вапнування і гіпсування ґрунтів у сільськогосподарських підприємствах
- 10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві
- 11. Вплив енергетики на довкілля
- 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави
- 11.2. Ефективність енергоспоживання
- 11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі Вплив на довкілля тес.
- Забруднення атмосфери газовими й пиловими викидами.
- Забруднення земної поверхні відвалами шлаків і кар'єрами.
- Вплив на довкілля аес.
- Вплив на довкілля гес.
- 11.4. Використання альтернативних джерел енергії
- Енергія сонця.
- Вітрова енергія.
- Енергія річок.
- 1. Тверде біопаливо
- 2. Рідке біопаливо
- 12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище
- 12.1. Транспортна система Київської області
- 12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- 12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- 12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- 12.3. Використання альтернативних видів палива
- Ріпак, як сировина для виробництва безпечного для навколишнього середовища біологічного пального
- 13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- 13.1. Екологічна політика України
- 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- 13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації
- 13.5. Економічні засади природокористування
- 13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності
- 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- 13.6. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- 13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- 13.8. Екологічний аудит
- 13.9. Екологічне страхування
- 13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- 13.11.2. Громадські рухи
- 13.12. Виконання державних екологічних програм
- 13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- 13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом
- 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги
- 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництв Висновки і пропозиції
- Пропозиції щодо зменшення техногенного впливу відходів на навколишнє природне середовище.
- Пропозиції щодо зменшення еродованих, підтоплених земель та зсувонебезпечних ділянок