8.2. Лісорослинні умови та типи лісу Степу

За типами лісорослинних умов ліси розподілені таким чином: дуже сухі та сухі сугрудки займають понад 40 %, груди - 37 %, бори – 13 %, субори – 10 %.

Лісорослинні умови у Степу надзвичайно різноманітні, що зумовлено комплексністю типів умов місцевиростання кожного лісорослинного району. Комплекс складається із зонального плакорного типу, інтразональних типів (заплави, арени, днища балок) і ряду типів на порушених місцезростаннях (змиті схили, заболочені і засолені місцевиростання).

Класифікація лісів плакорних, байрачних, заплавних і аренних місцезростань степової зони України розроблена за принципами лісівничо-екологічної типології. Номенклатура та термінологія лісотипологічних одиниць наводиться за Д.В. Воробйовим, індексація – за Б.Ф. Остапенком (1999). Класифікаційний список типів лісу степової частини України, складений Б.Ф. Остапенком, В.П. Ткачем (2002) та наведений у табл. 8.1.

Плакорні ліси – це ліси, що ростуть на рівних підвищених місце- виростаннях з атмосферним типом водного живлення. Плакорні ліси, які характерні для Лісостепу України, поширені лише в рівнинній частині степової зони. Найпоширенішими типами лісорослинних умов є сухі берестово-пакленові та чорнокленові діброви. Іншою ознакою плакорних місцезростань сухого степу є домінування лісів з дуба пухнастого (діброви-чирнеці).

Склад і структура сучасних лісів з дуба пухнастого змінені антропогенним впливом. Тому поширеними є похідні дубняки V-V^а бонітету, із зімкнутістю намету 0,4-0,6 (у куртинах до 0,8). Склад деревостану 10Дпух., або 8Дпух.2Дз. У найбільш північних урочищах зустрічається домішка дуба скельного. У підліску зростають скумпія, клен татарський, глоди, шипшина, бирючина, терен, жостір, рокитник австрійський і Линдемана, вишня чагарникова, дереза-карагана.

Насіннєве відновлення майже відсутнє, переважає паросткове відновлення – укоріненими відсадками дуба пухнастого.

Байрачні ліси – це ліси, що ростуть у балках і на схилах ерозійного рельєфу. Надзвичайно різноманітні лісорослинні умови обумовлюють формування різних типів лісу (табл. 8.1). На південному Сході та в Придністров’ї України встановлено чотири географічних варіанти байрачних лісів: присамарські, верхньодніпровські, олександрівські і порожистої частини Дніпра.

Найпоширенішими типами лісорослинних умов є дуже сухі, сухі і свіжі діброви. Дуже сухі (D₀) едафотопи характерні для плато, верхніх і середніх частин схилів балок переважно південних експозицій. У складі деревостану переважає дуб ІІІ-IV (у дуже сухих дібровах – IV-V) бонітетів з домішкою береста, груші, клена польового, зрідка – ясена, липи, клена гостролистого. Характерними типами лісу є сухі і дуже сухі пакленові діброви. У сухій діброві західного Байрачного Степу у першому ярусі переважає дуб ІІІ бонітету, у другому – граб, береза пухнаста, а у підліску – скумпія, кизил, горобина. Похідні деревостани – низькостовбурні чисті дубняки, рідше – насадження з переважанням суміші різних супутників дуба.

У понижених місцях балочних систем розташовані свіжі берестово-чорнокленові діброви. У насадженнях переважають дуб звичайний ІІ-ІІІ бонітету з домішкою ясена, береста, клена польового. У найбільш низинних місцях річкових долин, тальвег балок поширені вологі берестово-чорнокленові діброви, в яких дуб із домішкою ясена досягає ІІ бонітету, а другий ярус утворюють клени, в’яз, берест та інші породи.

Таблиця 8.1