3.2. Загальні вимоги до території міста
Сприятливі природні умови є однією з важливіших передумов для створення здорового, зручного і приємного для життя населення міста, що відповідає одночасно вимогам економіки його будівництва і експлуатації. Розумне використання природних умов може бути досягнуто лише на основі ретельного вивчення території, її природних водойм, зелених насаджень, рельєфу і інженерно-геологічних особливостей.
Територія населеного місця повинна задовольняти такі загальні умови:
А) рельєф території повинен відповідати вимогам забудови, організації міського транспорту і нормального водовідведення, по можливості, без станцій перекачування;
Б) територія не повинна бути заболоченою або затоплюватися повеневими водами;
В) ґрунти за своїм розрахунковим опором повинні відповідати наміченому типу забудови;
Г) території житлових районів повинні розташовуватися з навітряного боку відносно джерел забруднення повітря або, в крайньому разі, домінуючий вітер може бути дотичним до житлової території, а при наявності річки – вище за течією річки відносно підприємств, що викликають забруднення водойм;
Д) територія повинна бути забезпечена добрими, достатніми за своєю потужністю джерелами водопостачання і місцями для випуску вод каналізації;
Е) територія повинна мати розміри, що забезпечують можливість перспективного розвитку населеного місця;
Ж) територія повинна бути забезпечена зовнішніми автомобільними і залізними дорогами або, в разі відсутності таких, надавати можливість їхнього влаштування без особливих ускладнень;
З) на території, що відводиться під населене місце, не повинно бути корисних копалин, що мають промислове значення, але бажано, щоб вона була забезпечена місцевими будівельними матеріалами.
Органічна єдність природи і міської забудови досягається безпосередньо в процесі створення планувальної структури міста і всієї його об’ємної композиції.
Основними природними факторами, що впливають на вибір території для населеного пункту, є такі:
кліматичні умови в поєднанні зі зеленими насадженнями;
рельєф;
- гідрологія існуючих річок і водойм;
інженерно-геологічні умови.
Клімат – це закономірна послідовність метеорологічних процесів, яка визначається комплексом фізико-географічних умов і виявляється в багаторічному режимі погоди, що спостерігається в даній місцевості.
Погода– це стан метеорологічних елементів за невеликий проміжок часу.
Для отримання достатньо повної кліматичної характеристики необхідно мати таку інформацію:
середньомісячні температури і відносні вологості повітря;
середньомісячні максимуми добової температури повітря;
середній хід температури повітря по годинах доби за червень, липень, серпень і вересень;
абсолютні максимуми температури повітря для літніх місяців і мінімуми для зимових;
середньодобовий хід відносної вологості повітря по годинах доби за червень, липень, серпень, вересень;
рози вітрів – векторні діаграми, що характеризують повторність на протязі року напрямків і швидкостей вітрів, з виділенням повторності штилів;
середню швидкість і повторність румбів вітрів за спостереженнями в 13 годин за січень, червень, липень і вересень;
дані, що характеризують мікрокліматичні особливості окремих частин міської території.
Ці дані одержують з метеостанцій, і вони містяться в кліматичних довідниках.
При аналізі кліматичних умов будь-якої місцевості розрізняють макроклімат, що визначається факторами великого масштабу: загальноциркулярними повітряними процесами, географічною широтою місцевості, віддаленістю від океанів, морів, макрорельєфом, і мікроклімат, що визначається кліматоутворюючими чинниками місцевого масштабу: мікрорельєфом, зеленими масивами, характером ґрунту, міською забудовою і таке інше. Кліматичні умови впливають на вибір території у поєднанні з рельєфом, гідрологічними і інженерно-геологічними умовами і природними зеленими насадженнями. Мікрокліматичні умови впливають як на вибір території для усього населеного місця в цілому, так і на планувальне рішення міської території, особливо на його функціональне зонування. Поєднання кліматичних умов зіншими природними чинниками створює сприятливий чи несприятливий мікроклімат.
Рельєф. В середніх широтах перевагу слід віддавати схилам, зверненим на південь, південь-схід і південь-захід, тому що мікрокліматичні умови схилів цієї орієнтації будуть сприятливими відносно сонячного освітлення. Складний рельєф ускладнює функціональне і будівельне зонування міської території, вибір місцеположення загальноміського і районних центрів, вертикальне планування території, інженерну підготовку, прокладання вулиць і інженерних мереж. Це спричиняє додаткові витрати на будівництво і експлуатацію міста. Разом з тим, складний рельєф сприяє мальовничості міста, яка може бути посилена при творчому використанні природного рельєфу засобами архітектури і інженерного мистецтва. Багато проблем створює проектувальнику слабо виражений плоский рельєф, при якому утруднюється будівництво самопливної міської каналізації побутових і промислових вод і відведення атмосферних вод. Доводиться прокладати підземні мережі на великій глибині і споруджувати напірні колектори з системою насосних станцій. Плоский рельєф є несприятливим з точки зору створення мальовничості міста.
В практиці планувального проектування рельєф місцевості за своїм характером поділяється на рівнинний, середній і складний.
Рівнинний рельєф характеризується малою різницею висотних відміток підвищених і знижених місць, відсутністю горбів і ярів.
Середній рельєф характеризується поєднанням вододілів, долин, горбів, невеликих ярів і косогорів.
Складний рельєф визначається різко виявленими крутими схилами, глибокими долинами і ярами, іноді горами. Різновидом складного рельєфу є гірський рельєф, що є поєднанням високих гір і ущелин з крутими схилами.
Для будівництва міста найзручнішим є рельєф з уклонами, що не перевищують 6%. При таких уклонах можливе трасування магістральних вулиць з досить пологими поздовжніми уклонами; спорудження будівель будь-якого роду і призначення не зустрічає утруднень з боку вертикального планування прилеглої території і самих будівельних майданчиків.
Ділянки територій з уклонами в межах 6 – 12% можуть бути використані під житлову забудову, що обслуговується головним чином мережею вулиць з місцевим рухом.
Території з уклонами понад 12%, як правило, використовуються під зелені насадження.
В гірських умовах доводиться використовувати під житлову забудову території з дуже великими уклонами - до 30%. В цих випадках застосовуються особливі засоби планування і забудови (однобічна забудова вулиць та інші).
Для нормального відведення поверхневих вод міська територія повинна мати уклони не менше 0,4%; при таких уклонах застосовуються асфальтобетонні і цементобетонні дорожні покриття.
При розробці проекту планування і забудови міста необхідно ретельно дослідити рельєф території як за картографічними матеріалами, так і в натурі. Виявляються найцікавіші в висотному відношенні ділянки територій, які можуть бути використані для розміщення важливіших елементів міста: загальноміського і районних центрів, міських парків, спортивних комплексів, житлових районів, промислових підприємств.
При виборі території для розміщення міста слід мати на увазі, що великі міста самі створюють особливі мікрокліматичні умови. Мікроклімат міст відрізняється від клімату позаміських територій такими особливостями:
взимку і влітку в містах тепліше, а тому середньорічна температура в них вище;
абсолютна і відносна вологість менше;
вітер, зменшуючи свою швидкість, змінює напрямки, часто створюючи завихрення;
умови сонячної радіації гірше внаслідок меншої прозорості атмосфери, що забруднена аерозолями і газами промислових підприємств і автомобільного транспорту.
Активно діючими кліматичними чинниками є інсоляція і радіація.
- Шилова т.О., омельяненко м.В.
- 1.Види та класифікація населених місць
- 2. Структура населення міста. Трудові ресурси
- 2.1. Визначення чисельності населення нового міста
- 2.2. Визначення перспективної структури населення існуючого міста (Осітнянко а.П.)/26/
- 3. Функціонально-планувальна організація міста
- 3.1.Основні функціональні зони міської території
- 3.2. Загальні вимоги до території міста
- Інсоляція – опромінення предмета прямими, невідбитими сонячними променями. Радіація – енергетична дія прямих і розсіяних сонячних променів.
- 3.3. Зонінг сельбищної території
- 3.4. Промислові вузли і райони міста
- Подібної класифікації міських промислових районів в даний час додержуються і за кордоном (Франція, сша).
- 3.5. Наукова та науково-виробнича зона
- 3.6. Комунально-складська зона міста
- 3.7. Ландшафтно-рекреаційна зона міста
- 4. Планувальна структура сучасного міста
- 4.1. Структурні одиниці сельбищної території
- 4.2. Система громадських центрів, установ і підприємств обслуговування
- Адміністративно-господарські та громадські установи й установи
- 5. Вулично-дорожня мережа міста
- 5.1. Основні функції та класифікація вулично-дорожньої мережі міста
- Класифікація міських вулиць і доріг
- 5.2. Вузли міських шляхів сполучення
- 5.2.1. Класифікація вузлів
- 5.2.2. Перетини міських вулиць в одному рівні
- 5.2.3. Перетини міських вулиць і доріг в різних рівнях
- 5.2.4. Міські площі
- 5.3. Основні елементи міських вулиць і доріг
- 5.3.1. Основні елементи траси міських вулиць і доріг
- 5.3.2. Елементи плану і поперечного профілю міських вулиць і доріг
- 5.3.3. Елементи траси шляхів сполучення міського рейкового транспорту
- 6. Зовнішній транспорт міста
- 6.1. Залізничний транспорт
- 6.2. Водний транспорт
- 6.3. Повітряний транспорт
- 6.4. Зовнішній автодорожній транспорт
- 6.5. Трубопровідний транспорт
- 6.6. Транспортний вузол міста
- 7. Автотранспортні споруди
- 8. Міський транспорт
- 8.1. Транспорт і місто
- Транспортна класифікація міст
- 8.2. Класифікація міського транспорту
- 8.3. Міський транспорт
- 8.4. Перспективи розвитку транспорту
- 9. Забудова і благоустрій житлових кварталів
- Контрольні запитання
- Література
- Планування міст і транспорт