5.1. Основні функції та класифікація вулично-дорожньої мережі міста

Вулично-дорожня мережа – найбільш розвинена система шляхів сполучення населених пунктів, по ній здійснюється рух міського транспорту.

Основна умова функціонування міського транспорту полягає в тому, що рух транспорту і пішоходів повинен здійснюватися безперервно, швидко й доволі безпечно. Вимоги міського транспорту і міського руху до планування міста такі:

• всі вулиці повинні мати певне призначення, в місті не повинно бути невизначених вулиць. При розробці генерального плану міста повинна бути розроблена класифікація вулиць з урахуванням особливостей міста, що проектується;

• траси магістральних вулиць повинні бути прокладені по напрямках основних пасажиропотоків, з’єднуючи місця масового відвідування населенням;

• лінійна щільність мережі магістральних вулиць повинна бути достатньою для руху транспортних засобів усіх видів;

• пропускна здатність як всієї системи магістральних вулиць, так і окремих магістралей повинна забезпечувати безперервне і безпечне пропущення міського руху і мати достатні резерви для маневрування при розподілі руху;

• пасажирський і вантажний рух, по можливості, повинні бути відокремлені з виділенням вантажного руху на спеціальні магістралі;

• пішохідний рух необхідно ізолювати від транспортних потоків;

• мережа магістральних вулиць і розміщення місць масового відвідування повинні бути взаємно пов’язані (необхідні зручні під’їзди, які не розміщують в транспортних вузлах);

• місця масового відвідування слід проектувати комплексно з розробкою інженерного рішення їх транспортного обслуговування, розміщення автостоянок і зупинок громадського пасажирського транспорту;

• розміщення в місті трамвайних парків, автобусних і автомобільних гаражів не повинно утруднювати рух основних транспортних потоків мережею магістральних вулиць.

Основні функції вулично-дорожньої мережі:

1. Транспортний і пішохідний зв’язок між основними пунктами тяжіння населення міста.

2. Місце прокладання основних інженерних комунікацій міста.

3. Збір і відведення поверхневих вод.

4. Формування обрису міста (репрезентативна функція), осі формування забудови.

5. Коридори для провітрювання забудованої території – обмін повітрям між повітряними басейнами міста і приміської зони.

6. Джерело екологічного дискомфорту (шум, загазованість, запиленість та ін.).

Вулично-дорожня мережа міста є основою його планувальної структури.

Відомі такі основні системи планування вулично-дорожньої мережі міст: радіальна; радіально-кільцева; прямокутна; прямокутно-діагональна; трикутна; комбінована; довільна (рис. 5.1.).

Рис. 5.1. Системи планування міських вуличних мереж а – радіальна; б – радіально-кільцева; в – прямокутна (шахова); г – трикутна; д – прямокутно-діагональна; е – комбінована; ж – довільна

Радіальна схема характерна для старих міст, що розвивалися навкруги вузла шосейних доріг. Вона забезпечує зручний зв’язок між периферійними районами і центром міста, проте не має найкоротших комунікацій між пунктами тяжіння, що розміщені на периферії міста. Недоліком є перевантаження центру. Зустрічається в малих містах.

Радіально-кільцева схема характерна для великих старих міст. Радіальні магістралі були прокладені по трасах позаміських трактів, а кільцеві – по трасах мурів і валів, що розбиралися. Перевагою є однаково зручні як зв’язки між периферійними районами і центром, так і сполучення окраїнних пунктів міста між собою (наприклад, Москва та правобережна частина Києва), (рис. 5.2.).

Рис. 5.2. Картограма пасажиропотоків громадського транспорту в крупному місті з радіально-кільцевою системою магістралей

Прямокутна схема характерна для молодих нових міст, що розвивалися за наперед складеними планами. Перевагами є відсутність єдиного центрального транспортного вузла, порівняно рівномірне транспортне навантаження магістралей і висока пропускна здатність усієї системи в цілому завдяки наявності дублюючих зв’язків. Недолік – відсутність найкоротших прямолінійних зв’язків у діагональних напрямках, центр міста планувально не виділений (наприклад, Нью-Йорк).

Прямокутно-діагональна схема – є розвитком прямокутної. Зберігаючи всі переваги прямокутної схеми, вона вільна від її недоліків (наприклад, Детройт, Вашингтон).

Трикутна схема не одержала значного розповсюдження, оскільки в пунктах пересічень магістралей утворюються гострі кути, незручні для забудови, і складні за конфігурацією вузли (зустрічається в окремих районах Лондона і Парижа).

Довільна схема характерна для східних і середньовічних європейських міст, що розвивалися стихійно. Вузькі, зігнуті в плані вулиці з частими перехрестями ні якою мірою не відповідають сучасним вимогам. Ця схема доцільна для міст і населених пунктів курортного типу, де завдяки довільному плануванню досягається мальовничість, хороші зв’язки з рельєфом і економічність будівництва вуличної мережі.

Основними показниками вулично-дорожньої мережі міста є: щільність, коефіцієнт непрямолінійності, конфігурація вузлів, рівень завантаження центрального вузла, пропускна здатність мережі в цілому.