3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів

До засобів політичного регулювання відносяться заходи щодо державної регламентації питань організації раціонального використання та економії енергоресурсів в усіх галузях народного господарства, включаючи:

• правовий механізм, що забезпечує основу енергозберігаючої політики та виконання вимог охорони навколишнього середовища;

• нормативний механізм, що встановлює стандарти на паливо- та енергоспоживання, рівні викидів токсичних та парникових газів для різноманітних технологій, машин та устаткування;

• ціновий, податковий, митний та амортизаційний механізми стимулювання впровадження енергоефективних технологій, машин та устаткування;

• науково-дослідницькі та проектно-конструкторські роботи (НИПКР) та демонстраційні програми щодо покращання якості інформації та її розповсюдження;

• створення незалежних структур енергетичного та екологічного аудиту підприємств, центрів НДПКР, інформаційних центрів та центрів підготовки кадрів, спеціальних структур енергетичного менеджменту на підприємствах, державної системи сертифікації енергоспоживаючого устаткування та пристроїв і т. ін.;

• автоматизоване управління енергоспоживанням;

• встановлення засобів контролю витрати енергоресурсів.

Реалізація цих напрямів дозволяє забезпечити максимальний ефект з точки зору зниження викидів парникових газів за рахунок створення умов для переведення економіки на шлях енергоефективного та екологічно прийнятного розвитку. В умовах ринкової економіки зменшиться частка енергоємних галузей економіки (енергетики, гірничо-металургійного комплексу, тяжкого машинобудування та т. і.) та збільшиться частка наукоємних галузей, сфери послуг, аграрного комплексу.

Технологічна перебудова економіки та підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів, насамперед палива та енергії, в народному господарстві України передбачається за рахунок:

• впровадження прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій в усіх сферах діяльності;

• зниження матеріалоємності кінцевої продукції та, як наслідок, її енергоємності в результаті впровадження передових технічних рішень та використання високоякісних перспективних матеріалів, питома витрата яких на одиницю готової продукції значно нижче існуючого рівня.

В рамках цього напрямку найбільш значними є такі енергозберігаючі заходи:

1. Заходи міжгалузевого енергозбереження: впровадження сучасних джерел та систем освітлення, засобів силової електроніки, сучасних технологій спалювання низькосортного палива, вдосконалення систем теплопостачання, збільшення ступеня утилізації вторинних енергетичних ресурсів.

2. Заходи галузевого енергозбереження. До найбільш ефективних заходів відносяться такі:

   • Паливно-енергетичний комплекс: оптимізація структури генеруючих потужностей енергосистеми, електричних мереж та вдосконалення електротехнічного устаткування, підвищення ККД газоперекачуючих агрегатів, впровадження прогресивних технологій добування вугілля.

   • Гірничо-металургійний комплекс: удосконалення технологічних процесів доменного, мартенівського, киснево-конверторного, електросталеплавильного та феросплавного виробництв, удосконалення структури виробництва, зниження випуску найбільш енергоємної продукції.

   • Машинобудівний комплекс: використання економічних технологій металообробки, застосування високоякісної сировини та матеріалів, застосування водомазутних емульсій для вогнетермічних агрегатів, що працюють на мазуті.

   • Хімічна промисловість: удосконалення технології виробництва аміаку та кальцинованої соди, технології виробництва фосфорних добрив.

   • Промисловість будівельних матеріалів: вдосконалення технологічних процесів виробництва цементу, скла, цегли, стінових матеріалів.

   • Харчова промисловість: вдосконалення технологічних процесів виробництва цукру, спирту, рослинного масла та інших продуктів, використання ультразвукових змішувачів палива, впровадження прогресивних технологій виробництва тепла.

   • Будівництво: удосконалення технологічних процесів, наприклад використання індукційного електронагріву при виготовленні асфальтобетонної суміші, використання замість вогневого способу коаксіального трубчатого електронагрівача для відтаювання мерзлого грунту та інші; збільшення ступеню газифікації будівельних виробництв; скорочення обсягів земляних робіт; удосконалення технології виробництва залізобетонних та інших будівельних конструкцій.

   • Сільське господарство: зменшення частки енергоємних культур, скорочення рівня розораності сільськогосподарських угідь, вдосконалення технології сушіння та зберігання продукції, впровадження біогазового устаткування, переробка відходів тваринництва в кормову муку і т. ін.

   • Комунально-побутовий сектор: перехід на споживання низько-вуглецевомістких енергоресурсів, встановлення опалювальних котлів з регульованим діапазоном теплових навантажень, покращання теплоізоляції будівель, впровадження енергоефективних побутових пристроїв та ін.

   • Транспорт: удосконалення структури транспортного парку та оптимізація його використання, покращання технічних характеристик двигунів транспортних засобів, покращання якості доріг, застосування сучасних матеріалів для зниження ваги рухомого складу на залізничному транспорті, покращання транспортного потоку.

3. Зміна структури паливно-енергетичного балансу (ПЕБ): збільшення частки ядерного палива, поновлюваних, вторинних та нетрадиційних енергетичних ресурсів, введенення в ПЕБ України вуглеводневих палив, заміщення вугілля та моторних палив природним газом, використання метану вугільних родовищ та біогазу забезпечить зниження викидів ПГ при зберіганні загального рівня енергоспоживання.

4. Зниження втрат на всіх стадіях виробництва, транспортування та розподілу ПЕР. Найбільш важливим, з точки зору викидів ПГ, є зниження викидів метану в газовому господарстві України, яке може бути забезпечено за рахунок покращання експлуатації газових мереж, якості арматури та газопроводів, сучасних засобів діагностики стану газових систем.

5. Вдосконалення промислових процесів в різних секторах економіки, вдосконалення доменного, мартенівського, киснево-конверторного, електростале­плавильного та феросплавного виробництв, вдосконалення технологічних процесів виробництва залізобетонних конструкцій, цементу, скла, цегли та ін.

6. Введення нових сміттєпереробних потужностей дозволить скоротити складування твердих побутових відходів на сміттєвих полігонах, що передбачає щорічну додаткову утилізацію близько 5,8-6,2 млн тонн.

Однак можливість реалізації цих заходів значною мірою буде залежати від наявності інвестицій.

Останнім часом розроблена та прийнята ціла низка програм економічного розвитку України, з яких найбільш важливими є:

• «Програма структурної перебудови економіки України до 2015 року», 1996;

• «Національна енергетична програма України до 2010 року» (НЕП), 1996;

• «Комплексна державна програма енергозбереження України до 2010 року» (КДПЕ), 1996;

• Національні програми розвитку окремих галузей економіки.

Ці документи були прийняті за основу для розробки базового сценарію розвитку економіки країни та її галузей, оцінки можливих рівнів викидів ПГ та заходів щодо їх зменшення.

При аналізі заходів щодо пом’якшення впливу на зміну клімату розглядались дві головні групи заходів: засоби політичного регулювання та технологічні заходи.

Всі заходи мають високий ступінь державної підтримки, оскільки входять до прийнятих органами управління держави програм розвитку економіки України та її галузей.

Реалізація таких заходів, як впровадження енергоефективних технологій, машин, устаткування, побутових електропристроїв, проведення активної енергозберігаючої політики, використання поновлюваних джерел енергії та розвиток атомної енергетики дозволив забезпечити щорічну економію енергоресурсів в 2000 році - на рівні 1000-1100 ПДж; до 2005 року - 1950-2100 ПДж; а станом на 01.01.2010 року - приблизно 3100-3200 ПДж.

Впровадження повітроохоронних заходів на території області у 2009 році дозволило скоротити викиди шкідливих речовин, що мають також і парниковий ефект, на 10,9 т.

Впровадження повітроохоронних заходів у 2009 році

Таблиця 3.1.

Що ж стосується енергозберігаючих заходів, то їх впровадження значною мірою залежить від наявності інвестицій. Порівняльний аналіз, проведений по кількох критеріях відносної ефективності, показує, що найбільш ефективними є заходи, пов’язані зі зниженням втрат природного газу, з впровадженням засобів контролю та автоматизованого управління енергопостачанням, реалізацією міжгалузевих програм енергозбереження.

Однак необхідно враховувати, що для цілої низки заходів зниження викидів ПГ є непрямим ефектом. Доцільність їх впровадження обумовлена, як правило, іншими економічними та соціальними факторами.