4.6.2. Основні характеристики стоку

Характеристика річкового стоку– це кількісна оцінка величин річкового стоку. Кількісними оцінками величин річкового стоку є витрата води, об’єм, модуль, шар стоку.

Витрата води – це кількість води, що протікає через живий переріз за одиницю часу і може бути визначена за формулою:

Q = V_сер.·, м³/с,

де V_сер.– середня швидкість течії для всього живого перерізу, м/с;

 – площа живого перерізу в м³, яка визначається промірами глибин русла за поперечним створом.

Об’єм стоку – це об’єм води, що стікає з водозбору за певний проміжок часу (рік, місяць, добу); м³:

W = Q T,

де Т – кількість секунд за добу 86400, за рік 31,54 х 10⁶ с.

Модуль стоку – це кількість води, що стікає з одиниці площі водозбору (1км²) за одиницю часу (1 с) і визначається за такою формулою:

М = Q 10³/ F, л /с· км²,

де F – площа басейну, км²;

Q – середня витрата води, м³/с;

10³– переведення м³/с у літри.

Шар стоку – це кількість води, що стікає з водозбору за певний проміжок часу, подана у вигляді товщини шару, рівномірно розподіленого на площі цього водозбору. Визначається за такою формулою:

у = W ·10³/ F ·10⁶, мм,

де 10³– переведення м у мм; 10⁶– переведення км²у м².

Коефіцієнт стоку () – це відношення величин стоку (у) до кількості опадів (х), що випали на площу водозбору та спричиняють виникнення стоку:

 = у/х.

Це безрозмірна величина і дорівнює нулю або більша за нього, але менша одиниці.

Найбільш характерною особливістю розподілу середнього багаторічного шару стоку по території СНД є: 1) широтна зональність, особливо добре виражена вона в рівнинних областях СНД і проявляється в закономірному зменшені шару стоку з півночі на південь; 2) зменшення величини стоку з віддаленням від джерел вологи – від Атлантичного океану, а на Далекому Сході –від Тихого, і проявляється це зменшення стоку із заходу на схід на значній території та в збільшенні стоку у приморських районах Далекого Сходу; 3) збільшення стоку в гірських і передгірських районах, наприклад, до 1000 мм в Карпатах.