7.5. Термічний режим боліт

Термічний режим торф’яних боліт визначається не тільки кліматичними факторами, але залежить і від водно-теплових властивостей торфу та мінеральних ґрунтів. Особливо велику роль відіграє теплоємність і теплопровідність торфу, які, у свою чергу, залежать від об’ємного співвідношення органічної речовини, води і повітря в торф’яному відкладі. Чим більший уміст води у торфі, тим більша його теплоємність і тим повільніше він нагрівається й охолоджується.

З глибиною коливання температури торф’яного відкладу зменшуються. В умовах помірного клімату добовий хід температури в діяльному шарі торфового болота помітний лише до глибини 15–25 см, а сезонні коливання температури – до глибини 3,0–3,5 м. На глибинах, що перевищують 35–40 см і 4–5 м, відповідно добові та сезонні зміни температури зазвичай відсутні.

Величини добових і сезонних коливань температури в торф’яному болоті менші, ніж у мінеральному ґрунті, і зменшуються зі збільшенням вологості ґрунту. Безпосередньо на поверхні болота добові коливання температури значні внаслідок малої передачі тепла на глибину, що сприяє підвищенню випаровування в денні години і раннім осіннім заморозкам у нічні години.

Замерзання боліт в умовах холодного та помірного клімату настає через 15–17 днів після переходу температури повітря через нуль, тобто пізніше невеликих озер і річок. Болота перехідного типу починають замерзати одночасно із замерзанням мінеральних ґрунтів, а сфагнові болота – пізніше. Глибина промерзання торфоболотної маси – 19–42 см. Максимальна глибина промерзання торф’яників – до 60–65 см.

Відтавання боліт залежить від кліматичних умов, товщини мерзлого ґрунту, товщини снігового покриву, і тому його строки різні в різних болотних мікроландшафтах.